Барса безславно завершила два останні розіграші Ліги чемпіонів. Погроми від Роми та Ліверпуля назавжди залишаться в історії гри не лише як величні камбеки, але й жахливі страждання Мессі та Ко. Каталонці наче стали заручниками часової петлі, з якої не можуть вирватись декілька років поспіль. Сумні європейські вечори їм пригадують значно частіше, ніж «дрібні» для багатьох перемоги на внутрішній арені. Однак історія «кулес» переповнена багатьма іншими провалими – не менш болючими. Таких було щонайменше десять: Марадона, Кубала, Куман, Ромаріо, Рівалдо, Менотті та Кройф переживали власне пекло на Камп Ноу.
Стяуа – Барселона, фінал Кубка європейських чемпіонів 1985/86
2 травня 1986-го каталонці готувались підняти над головою свій перший кубок Європи. Фінальний матч приймала Севілья. Після 120 хвилин сухої гри з мріями «блаугранас» покінчив голкіпер Стяуа Хельмут Дукадам, який парирував пенальті Алексанко, Педраси, Пічі Алонсо та Маркоса Алонсо (2:0). Розлючений Шустер на таксі покидав Рамон Санчес Пісхуан, а герой тієї серії, Дукадам, через декілька місяців оголосив про завершення кар'єри. Причина – тромбоз в руці. Румунський воротар навіть не зберіг пам'ятні рукавички: «У мене була фінансова криза, тому я вирішив їх продати».
Барселона – Бенфіка, фінал Кубка європейських чемпіонів 1960/61
Дебютний для себе фінал КЄЧ Барса провалила ще 31 травня 1961-го. Кубала, Кочиш, Еварісто, Луїс Суарес та Цибор не дали собі ради з лісабонською Бенфікою, поступившись 2:3. Каталонці тричі влучали в каркас, тому берлінське протистояння згодом «охрестять» фіналом квадратних стійок. Після цього ФІФА перейшла до овальної форми воріт, хоча й донині не доведено, що це рішення базувалось на підсумках тієї гри.
Барселона – Реал, Кубок європейських чемпіонів 1959/60
Перше Класіко у єврокубках. Після поразки 1:3 на Бернабеу легендарний Еленіо Еррера був переконаний, що Барса відіграється за підтримки рідних фанів. Його публічні заяви змусили каталонців повірити в камбек, але Мадрид знову виявився сильнішим, обігравши принципового суперника з аналогічним рахунком і на Камп Ноу. Дубль Пушкаша та ще один гол Хенто наблизили неминучий кінець Еррери як тренера «блаугранас».
Валенсія – Барселона, фінал Кубка ярмарків 1961/62
«Кажани» буквально роздягнули каталонський гранд у першому поєдинку на Местальї – 6:2! Матч-відповідь перетворився на звичайнісіньку формальність (1:1). Той сезон став справжнім жахіттям для команди Кубали, який восени замінив Понса. Барса відстала від Реала на три очки в чемпіонаті, а також поступилась «бланкос» в 1/8 фіналу Кубка Короля. Позитивно виділявся лише бразильський форвард Еварісто, наколотивши 28 м'ячів.
Барселона – Кельн, Кубок УЄФА 1980/81
Безславний похід «кулес» за менш престижним євротрофеєм перервався на стадії 2-го раунду. Після мінімальної поразки вдома (0:1) Шумахер, Бонгоф, Дітер Мюллєр, Літтбарскі та Енгельс знищили каталонців на Камп Ноу, провівши чотири «сухі» м'ячі (0:4). Шустер пропустив поєдинок, який форсував відставку Кубали. Попри хороший рівень Кельна болючого фіаско легенді не пробачили.
Барселона – Метц, Кубок володарів кубків 1984/85
Один з найбільш шокуючих сюрпризів в історії каталонського клубу, який поступився французам на Камп Ноу з рахунком 1:4 та покинув турнір. Барса відверто розслабилась після переконливої перемоги в гостях (2:4). Перед іспанською зустріччю команд Шустер пообіцяв гостям декілька порцій хамону, мовляв, крім сувенірів, їм нічого не світить. «Вони прийняли нас за туристів, і це додало мотивації», – зізнався півзахисник Метца Вінсент Брачільяно.
Мілан – Барселона, фінал Ліги чемпіонів 1993/94
Хто ж міг подумати, що після розкішного півфінального протистояння з Порту каталонці ганебно розваляться в Афінах. Дрім-тім Кройфа вважався фаворитом фіналу ЛЧ, оформивши напередодні титул у Прімері. Натомість перспективи Мілана виглядали туманними через дискваліфікацію Барезі та Костакурти, а також – ліміт легіонерів (Капелло втратив Браяна Лаудрупа з Папеном). Однак, «россонері» тактично повністю переграли «блаугранас» – 4:0. Номінальних гостей поховали голи Маццаро (2), Савічевіча і Десаї.
Барселона – Динамо, Ліга чемпіонів 1997/98
Звісно, що ми не забули... Українське диво на Камп Ноу – велика тактична «виставка» геніального Валерія Лобановського для європейської публіки. AS розповідає про «фірмове приниження» ван Гала з хет-триком Шевченка та м'ячем Реброва (0:4). Настільки безпорадної Барси іспанська преса не бачила давненько. «Кулес» припинили боротьбу за ЛЧ ще восени, хоча й частково реваншувались «золотим дублем» на внутрішній арені. Динамо зійшло з дистанції у чвертьфіналі, програвши Ювентусу, але тріумф в Іспанії – щось значно більше, ніж просто трофей.
Баварія – Барселона, Ліга чемпіонів 2012/13
Німці, які за підсумками тієї кампанії оформили требл, не помітили «блаугранас» в обох поєдинках, але саме після мюнхенського протистояння (4:0) заговорили про кінець великої переможної епохи в історії Барселони. Мюллєр (2), Роббен і Маріо Гомес зробили усе, щоб прихильники «ротен» не спали до ранку. Підкошений травмами Мессі навіть не вийшов на матч-відповідь, а Баварія ще раз прибила колись грізний колектив (0:3).
МЮ – Барселона, Кубок володарів кубків 1983/84
Насміхаючись з провалів Мессі, Марадона повинен згадати власне фіаско на Олд Траффорд у березні 1984-го. Воно не сильно відрізняється від ганьби на Енфілді. Розкішна команда Менотті обіграла британців вдома (2:0), але в «Театрі мрій» наче й не виходила на поле – 3:0. Браян Робсон і Френк Степлтон стерли каталонців у порошок. «Дияволи» досі пишаються незабутнім трімфом підопічних Рона Аткінсона над принциповим європейським суперником.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
