Бетао: «Ігор Суркіс - це найкраща людина»

Джерело фото: fcdynamo.kiev.ua

Динамо Київ 1596 9 Травня, 15:24

Бразилець Бетао, який захищав кольори київського клубу в 2008-2013 і 2015 роках, розповів про свою кар'єру після відходу з «Динамо» і плани на майбутнє.

- В останні півроку контракту з «Динамо» ви грали в «Евіані» разом із Мілошем Нінковичем. Простіше було адаптуватися у Франції поряд зі старим знайомим?

- Нінкович - це суперфутболіст і суперлюдина. Один із найбільш технічних виконавців, з якими я грав. Було приємно знову опинитися з ним в одній команді, ми провели в «Евіані» півроку і теж пережили там хороші моменти.

- В «Евіані» ви були основним гравцем і доходили до фіналу Кубка Франції 2012/13, мінімально поступившись там «Бордо». Це було великим досягненням для клубу?

- «Евіан» - це маленька команда. Ми базувалися в красивому місті, у команді була хороша атмосфера, хороший персонал. Коли ми зустрічалися в 1/4 фіналу Кубка Франції з «ПСЖ», у складі якого грали Ібрагімович, Тьяго Сілва, всі думали, що ми можемо програти, не знаю, з рахунком 10:0. Але зіграли внічию 1:1, і за підсумками серії пенальті пройшли далі, тоді саме Ібрагімович і Тьяго Сілва не реалізували 11-метрові. Це було свято. Далі ми крупно обіграли «Лор'ян», а в фіналі зустрілися з «Бордо». Був відмінний матч на «Стад де Франс», з безліччю моментів, ми пропустили вирішальний гол на останній хвилині. Але це було незабутньо.

- За рік до цього ви зустрічалися з «ПСЖ» у складі «Динамо», двічі програвши на груповій стадії Ліги чемпіонів. Що вдалося «Евіану», чого не змогло зробити «Динамо»?

- Це футбол (сміється). Звичайно, «Динамо» теж хотіло виграти, нав'язати боротьбу. В «Евіані» ми робили ставку на оборону, намагаючись зловити суперника на контратаках. А в Києві ми грали в зовсім інший футбол.

- Другий ваш прихід в «Евіан» склався не так вдало - команда фінішувала в зоні вильоту Ліги 2, а потім припинила існування через борги. Коли ви там грали, проблеми з фінансами вже були?

- Я підписав із «Евіаном» контракт на три роки, і коли перший рік добігав кінця, почалися фінансові проблеми. Президент клубу запропонував гравцям статус вільних агентів, тому що не було грошей виплачувати зарплату. Я сказав - без проблем, і погодився.

- Розкажіть про своє коротке повернення до Бразилії, в «Понте-Прета». Чому потім залишилися без футболу майже на рік і як прийняли рішення повернутися до «Динамо», вже за Реброва?

- У «Понте-Прета» був поганий період. Після п'яти років в Україні та Франції було важко повернутися до Бразилії. Потрібно було пройти важку зворотну адаптацію, адже в Європі та Бразилії зовсім різний футбол. В Європі є організація оборони, всіх ліній, а в «Понте-Прета» на той момент був такий футбол: всі бігли туди або сюди.

Коли я підписав контракт із «Понте-Прета», у мене не було зборів. Я просто приїхав в команду та відразу почав грати. Провів приблизно п'ять матчів, і відчув, що мені важко. Я поділився цим із тренером, і він сказав, що коли підготуюся фізично, зможу повернутися на поле. Але футболіст на моїй позиції грав добре, і я вже не зміг повернутися до складу. Тому довго не грав. Не знаю, чому так склалося, причини цієї ситуації знає лише Бог.

Наприкінці жовтня 2014 року я зв'язався з Сергієм Ребровим і представником міжнародної служби «Динамо» Анатолієм Вовком, пояснив ситуацію, що я без команди. Мені було 30 років і я хотів продовжувати грати, не мав зайвої ваги, був у хорошій формі та готовий був багато тренуватися. Запитав - чи можна повернутися до «Динамо»?

Буквально через день Анатолій надіслав мені квиток на імейл і запросив у клуб. Я приїхав до Києва, і в листопаді-грудні серйозно працював на базі один і з другою командою. Перед зимовими зборами в 2015-му президент «Динамо» сказав, що задоволений моїм професіоналізмом і роботою, і запропонував підписати контракт до кінця сезону. Ігор Суркіс - це найкраща людина. Він сказав, що оплатить ще й мою роботу без контракту в листопаді та грудні. Я був дуже вдячний.

Коли сезон закінчився, я спілкувався з Ребровим і Суркісом, і мені запропонували вчитися на тренера та працювати з «Динамо». Я подумав і не зміг погодитися, мені тоді був 31 рік і я ще хотів грати в футбол, у мене були сили. Мені сказали: добре, якщо захочеш працювати в «Динамо», коли закінчиш кар'єру, - телефонуй нам.

- А зараз що думаєте з цього приводу? Коли закінчите кар'єру, готові повернутися в «Динамо»?

- Поки не знаю (усміхається). Я хочу грати ще мінімум рік, фізичний стан дозволяє, голова теж добре працює. А після цього, якщо я можу бути корисний «Динамо», буду тільки радий. Можливо, зможу допомагати з переглядом футболістів у Південній Америці. Я хочу знову побачити сильне «Динамо», яке грає в Лізі чемпіонів і Лізі Європи. Команда вже давно не вигравала чемпіонат України. Зараз це не те «Динамо», яке я пам'ятаю. Як футболіст я вже не можу щось дати «Динамо», але поза полем - звичайно, можу і хочу допомагати.

- Можна сказати, що в «Аваї» у вас відкрилося друге дихання? Ви визнавалися найкращим захисником Ліги Катаріненсе за підсумками сезону, у минулому сезоні команда стала чемпіоном штату Санта-Катаріна...

- Не можу сказати, що переживаю свій другий розквіт у кар'єрі, але я готовий грати, вже став серйозним захисником (сміється). У Бразилії зараз граю в центрі оборони.

- Окрім іншого, в «Аваї» ви лідер, носите капітанську пов'язку. Який Бетао в роздягальні та на полі, можете «напхати» партнерам?

- Ні, я люблю говорити з футболістами, а не кричати. Потрібно розмовляти, розуміти партнерів. Мені подобається, коли в команді всі близько спілкуються, діляться своїми думками. Я не просто жорсткий «армійський» капітан, я не такий.

- Знаєте, що у збірній України зараз два натуралізованих бразильця - Жуніор Мораєс і Марлос? Вам свого часу не пропонували прийняти українське громадянство?

- Мораєс - мій друг. Він хороший футболіст, як і Марлос. Я підтримую рішення Шевченка, бажаю їм обом удачі в збірній України, для мене це теж в якійсь мірі приємно. Вони сильні гравці, довго живуть і працюють в Україні. Думаю, що для української збірної це посилення.

А що стосується мене, то якби мені запропонували прийняти українське громадянство, коли я грав у «Динамо», то я б, звичайно, погодився. Без проблем.

- Чому далеко не у всіх бразильців виходило закріпитися в «Динамо»?

- Переїзд до України - непроста ситуація. У порівнянні з Бразилією в Україні все абсолютно інакше. Перший складний момент, з яким стикаються футболісти, - це різні мови, різні алфавіти. Життя, культура та футбол - все інше.

Коли я їхав до України, думав тільки про те, що залишуся там на п'ять років. Я не звертав уваги на культурні відмінності, холод, нову мову, не скаржився, що мені щось не подобається, а хотів грати в футбол. Розумів, що хочу грати за «Динамо», виступати в Лізі чемпіонів, перемагати в чемпіонаті України, претендувати на перемогу в Лізі Європи.

Багато бразильців приїжджають до України та чекають тих же умов, такого ж життя, тепла і пляжів, як у Бразилії. Так не можна, так не вийде. Потрібно адаптуватися в країні.

- До речі з приводу пляжів... Правда, що вас кликали до одеського «Чорноморця» в 2014 році?

- Так, мені подзвонив, здається, директор «Чорноморця» і запропонував грати в їх команді. Я подякував за інтерес і відмовився. Думаю, що на той момент це був не найкращий варіант для мене.

- Яка зараз ситуація в Бразилії у зв'язку з коронавірусом, які варіанти продовження чемпіонату?

- Ситуація складна, але краща, ніж була у Франції й Італії. У різних регіонах Бразилії по-різному: є міста, в яких більше інфікованих, в інших - менше. У моєму місті зараз ситуація відносно спокійна, тому що коли пандемія тільки починалася у нас, всі дотримувалися карантину, залишалися вдома. Якщо не помиляюся, у моєму місті від коронавірусу померло 6 осіб, а в штаті Санта-Катаріна - 25. Але проблеми можуть початися незабаром, тому що ваше літо - це бразильська зима. А в прохолодну погоду вірус швидше поширюється.

Із приводу відновлення чемпіонату Бразилії поки нічого не відомо. У команді, звичайно, всі хочуть повернутися до футболу, ми проводимо онлайн-тренування. Але, думаю, момент для продовження змагань поки не настав.

- Скористаєтеся можливістю наостанок передати щось уболівальникам і працівникам «Динамо»?

- Хочу передати привіт усім співробітникам команди: лікарям, масажистам, персоналу бази «Динамо», з якими я працював! Спасибі вболівальникам за час, який я провів у Києві. Вперед, «Динамо», ми з тобою!

Читайте нас у Telegram

Останні новини

bigmir)net TOP 100