«Динамо», ослаблене гравцями з інших клубів
Під час кваліфікації на ЧС-1986 збірну СРСР очолював Едуард Малофєєв, якого призначили на посаду головного тренера в 1984-му році. За рік до того він очолював олімпійську та молодіжну збірні СРСР, а тренером національної збірної був Валерій Лобановський.
Радянська збірна класифікувалась на ЧС -1986 з другого місця у відбірковій групі, пропустивши вперед Данію і випередивши Швейцарію, Ірландію та Норвегію. Але у 1986 році збірна провела кілька невдалих товариських матчів, після чого спортивне керівництво прийняло рішення відсторонити Малофєєва від керма збірної, замінивши його на Валерія Лобановського.
Очолюване Валерієм Васильовичем київське «Динамо» зробило «золотий дубль» за підсумками сезону 1985 року, а в 1986-му завоювало Кубок володарів Кубків, розгромивши у фіналі мадридське «Атлетіко» з рахунком 3:0. Це було третє призначення Лобановського на пост головного тренера збірної.
Основа збірної майже повністю стала складатися з гравців київського «Динамо». Гра підопічних Лобановського в єврокубках, чемпіонаті СРСР і чемпіонаті світу підтверджувала жартівливий вираз, який був популярним у народі: «Збірна СРСР – це київське «Динамо», ослаблене гравцями з інших клубів». З 11-ти гравців стартового складу на чемпіонаті світу 8 були представниками київського клубу.
Усього ж до заявки на чемпіонат світу потрапили 12 динамівців Києва: Віктор Чанов, Володимир Безсонов, Анатолій Дем'яненко (капітан), Олег Кузнецов, Іван Яремчук, Павло Яковенко, Олександр Заваров, Андрій Баль, Василь Рац, Олег Блохін, Вадим Євтушенко та Ігор Бєланов.
Рекордний початок
Як і в 1970-му році, в 1986-му Чемпіонат світу проводився у Мексиці. Збірна СРСР потрапила до однієї групи з Францією, Угорщиною та Канадою. У стартовому матчі команда Валерія Лобановського зустрілася з угорцями.
2 червня в Ірапуато, на однойменному стадіоні команда Лобановського постала у своєму кращому вигляді, здобувши свою рекордну перемогу на чемпіонатах світу - 6:0. Зі стартових хвилин футболісти радянської збірної запропонували суперникам високі швидкості та натиск, що вже до четвертої хвилини відобразилося на табло у вигляді двох забитих м'ячів у виконанні Яковенка й Алейникова. Яковенко, Заваров, Бєланов, Яремчук, Рац та їх партнери просто закрутили голову угорцям своїм мереживом атак, зім'явши оборону суперників. Ще в середині першого тайму рахунок став розгромним – Бєланов заробив і сам реалізував пенальті.
«У перерві шеф-редактор західнонімецького журналу «Кіккер» Хайманн назвав Бєланова «ракетою», Яремчука та Раца - «великими трюкачами», а дії збірної СРСР - «парадом сучасного футболу», - поділився на сторінках газети «Радянський спорт» присутній на матчі колишній гравець збірної СРСР Віктор Понєдєльнік.
По перерві команда Валерія Лобановського відправила суперника в остаточний нокаут, забивши ще три голи. При цьому Угорщина аж ніяк не вважалася слабкою збірною – ще навесні, напередодні мундіалю, збірна Бразиліъ зазнала в Будапешті поразки з рахунком 0:3.
Стримати Платіні
У другому турі в Леоні збірна СРСР зустрілася з діючими чемпіонами Європи – французами, у складі яких головною зіркою був майбутній президент УЄФА Мішель Платіні. «Звичайно ж, перед нашою збірною стояло найважливіше питання нейтралізації Платіні, який веде всю гру збірної Франції, що додає їй свідомості і цілеспрямованості. Тренери радянської збірної тактично вірно розрахували варіанти нейтралізації Платіні, якщо, звичайно, такого видатного майстра взагалі можна вимкнути з командних дій. Я говорю про це без іронії, так як Платіні, справді не отримав потрібного йому оперативного простору та у зв'язку з цим рідко з'являється поруч зі штрафним нашої команди, проте залишився організатором більшості атак збірної Франції, нехай і в початковій стадії.
Як же вдалося все-таки «відсікти» Платіні від нашого штрафного? Робили це наші гравці надзвичайно розумно. Як тільки, наприклад, вступав у боротьбу за м'яч з Платіні (ще на половині поля французів) Заваров, до нього негайно підтягувалися Яковенко або Рац, що перекривали можливі напрямки пасів капітана суперників, і заважали йому зіграти в «стінку» з Тиганою і Жирессом. Поруч уважно стежили за діями Платіні Яремчук і, коли було особливо гаряче, Кузнецов. Така тактична правильне і гнучка побудова дозволяла не тільки випереджати багато задумок Платіні, але і в більшості випадків встигати вирішувати свої завдання в командній грі» - Віктор Понєдєльнік, «Футбол-хокей».
Збірна СРСР ні в чому не поступалася супернику. Підопічні Валерія Лобановського раз-по-раз небезпечно атакували й обстрілювали ворота Батса. На 53-й хвилині після красивої комбінації, у якій брали участь Яремчук, Бєланов та Алейников, м'яч після гарматного удару Василя Раца влетів до «дев'ятки» воріт французької збірної. Однак втримати перемогу не вдалося – вже через вісім хвилин рахунок зрівняв Фернандес.
Нові фаворити
У заключному матчі групи проти аутсайдера, збірної Канади, Валерій Лобановський надав відпочинок цілій низці основних гравців. Варто зазначити, що цей матч в Ірапуато, як і попередні, проводилися за сильної спеки. Перший тайм завершився без забитих м'ячів. А на початку другого замість Протасова на поле вийшов Бєланов. Майже одразу його ривок по флангу завершився гольовою передачею на Блохіна, який відкрив рахунок у матчі. За кілька хвилин Блохіна, який отримав травму, замінив Заваров. Дует свіжих динамівських форвардів значно загострив гру, тримаючи в напрузі оборону канадців. На 74-й хвилині Бєланов, перехопивши м'яч у центрі, вивів Заварова на побачення з воротарем, і той зняв всі питання про переможця в матчі.
Завершивши групу на першому місці, СРСР в 1/8 фіналу зустрівся зі збірною Бельгією, яка зайняла третє місце у своєму квартеті. Гра радянської збірної вразила весь футбольний світ, і команду Лобановського вважали фаворитом не тільки матчу з бельгійцями. Журналісти та експерти називали радянський колектив відкриттям і одним з головних фаворитів чемпіонату світу. Відзначали гостру комбінаційну гру на високих швидкостях, яка дозволила збірній СРСР стати поряд з Данією найрезультативнішою командою на груповій стадії, а також надійну оборону, результатом якої був всього 1 пропущений гол за 3 матчі. Упевненості додавав той факт, що бельгійців радянські футболісти на ЧС перемагали двічі: в 1970 році в Мексиці (4:1) і в 1982-му в Іспанії (1:0).
На ті ж граблі
Матч проти Бельгії увійшов до історії суддівськими помилками, результативним екстра-таймом і хет-триком Ігоря Бєланова. Він забив єдиний гол у першому таймі, який був повністю за радянською збірною.
«Гроза запанувала на полі та в небі. Проходи Бєланова, Заварова, Раца та Яковенка миттєвостями нагадували сполохи блискавки – яскраві, цілеспрямовані. Саме їх і побоювалися бельгійці, відрядивши до захисту великі сили. В цілому ж темп гри був не дуже високим. Можливо, наші футболісти навчилися регулювати його, вловлюючи моменти, коли необхідно дати можливість легким вдихнути побільше кисню, щоб одразу підтримати вируючу атаку. Згадаймо, саме про аритмічність грі, вміле її застосування говорив В. Лобановський напередодні від'їзду команди до Мексики» («Футбол-хокей»).
На початку другого тайму після удару Бєланова м'яч потрапив у стійку. Несподівана контратака бельгійців завершилася взяттям воріт – рахунок зрівняв Шифо. Однак на 69-й хвилині Бєланов знову вивів свою команду вперед, забивши після передачі Заварова.
«Замінюючи Заварова Родіоновим, тренери сподівалися на посилення атакуючої міці команди свіжим гравцем. Але сталося навпаки, рахунок став 2:2. Це Кулеманс, отримавши пас з глибини, пробив низом у дальній кут. Момент досить спірний, бо суддя на лінії Санчес з Іспанії зафіксував «поза грою», наші захисники зупинилися, немов забувши про те, що вирішальне слово за арбітром в полі. Вже вкотре нас вчать на подібних прикладах, але наші футболісти ніяк цей урок не засвоять. Тут же, в Мексиці, на ЧС-1970 поступилися у чвертьфіналі уругвайцям, вважаючи, що м'яч пішов на вільний удар. Тепер вирішили, що було «поза грою». Основний час – 2:2. Родіонов і Євтушенко, які вийшли на заміну, так і не знайшли себе. Це відбилося і на атаці, і особливо на обороні, де Баль, Бессонов, Дем'яненко і Кузнецов, схоже, роздвоїлися в бажанні допомогти своїм форвардам. Попереду вони не досягли успіху, зате в тилу наробили купу помилок» («Футбол-Хокей»).
Де Моль на 101-й і Классен на 108-й хвилині зробили рахунок 4:2. Бєланов подарував СРСР надію, забивши свій третій м'яч з пенальті на 110-й хвилині, проте бельгійці втримали переможний результат. Ця перемога, за словами наставника бельгійської збірної Гі Тіса, додала його команді впевненості, що дозволило бельгійцям посісти підсумкове четверте місце. Кубок світу першим над головою підняв Дієго Марадона, його Аргентина обіграла у фіналі ФРН. А Ігор Бєланов першим з радянських футболістів забив три голи в одному матчі фінальної стадії світового чемпіонату. Шкода, що команда Лобановського, яка по грі була однією з кращих в Мексиці, не дійшла до матчів за медалі.
Після мундіалю британський журнал World Soccer назвав збірну СРСР другою кращою командою світу після збірної Аргентини (Аргентина - 14,59%, СРСР - 14,55%, Данія - 8,6%), а Валерія Лобановського класифікували на другий позиції серед тренерів слідом за тренером бельгійців (Гі Тіс - 15,40%, Валерій Лобановський - 14,70%, Кенні Далгліш - 14,14%). 1986-й став одним із найуспішніших років для Лобановського і його підопічних: слідом за Кубком Кубків «Динамо» виграло чемпіонат країни, найкращим футболістом СРСР назвали Олександра Заварова, а найкращим футболістом Європи – Ігоря Бєланова.
У заявці збірної СРСР на ЧС-1986:
Віктор Чанов - 1 матч
Володимир Безсонов - 3 матчі
Анатолій Дем'яненко (капітан) - 3 матчі
Олег Кузнєцов - 4 матчі
Андрій Баль - 2 матчі
Василь Рац - 3 матчі, 1 гол
Іван Яремчук - 3 матчі, 2 голи
Павло Яковенко - 3 матчі, 1 гол
Олександр Заваров - 4 матчі, 1 гол
Олег Блохін - 2 матчі, 1 гол
Вадим Євтушенко - 3 матчі
Ігор Бєланов - 4 матчі, 4 голи
І.Бондаренко, фото footballinussr.fmbb
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
