Сергій Стаховський: любов до «Динамо» без варіантів!

Футбол України 20 Травня, 13:33 1694
Сергій Стаховський: любов до «Динамо» без варіантів!
Найкращий український тенісист сучасності Сергій Стаховський - давній уболівальник «Динамо».

І в скрутні хвилини, і в моменти тріумфу Сергій емоційно підтримує улюблену команду, а коли спортивний графік дозволяє - приходить допомогти динамівцям на стадіон.

В інтерв'ю офіційному сайту «Динамо» Стаховський розповів про те, з чого почалася ця футбольна любов, про дружбу з Сергієм Ребровим, про відвідування матчу в Неаполі й інші цікаві моменти, пов'язані з його підтримкою «Динамо».

- Ваш дідусь грав із Валерієм Лобановським у футбол в КПІ, ваш батько захоплювався баскетболом, а ви народилися та виросли в Києві. Можна сказати, що варіантів обійтися без «Динамо» у вас просто не було?

- Так, за фактом тут без варіантів. Коли мені було років 6, дідусь привів на стадіон «Динамо» і це були незабутні враження. Більше серйозних команд у Києві не було, та й зарубіжний футбол ще не показували. Тільки «Динамо»! Згодом ця прихильність не змінилася, навіть після того, як я поїздив світом, подивився на матчі іноземних топ-команд і переїхав жити за кордон.

- Ваші родичі теж підтримують «Динамо»?

- Старший брат - так, він любить футбол і підтримує «Динамо». Коли я приїжджаю до Києва й у нас графіки збігаються - разом ідемо на стадіон. Брат працює лікарем, тому не завжди його робочий графік можна співставити з походами на футбол. А молодший брат вже давно живе в Америці, не думаю, що йому цікава ця тема.

- Можете пригадати свій перший матч на стадіоні?

- Конкретну дату я не згадаю, але добре відклалося в пам'яті, що це був дебютний матч Олександра Шовковського за «Динамо» (6 березеня 1994 року, матч «Динамо» - «Кремінь» 1:1 на Республіканському стадіоні - прим.ред.). Мені було дуже цікаво, але нічого не видно (сміється).

Дідусь пішов на матч зі своїми друзями та взяв із собою онука (Сергію на той момент було 8 років - прим.ред.). Це було дуже весело і деякі моменти я пам'ятаю досі. Наприклад, як мені треба було встати на глядацьку лавочку, щоб побачити те, що відбувається на полі. Зрозуміло, що серйозного розуміння самої гри у мене ще не було.

- Перший похід на стадіон у вас асоціюється з Олександром Шовковським. Можна припустити, що надалі це був один із ваших улюблених гравців?

- Я з величезною повагою ставлюся до цієї людини - футболіста, який усю кар'єру провів у «Динамо». Маючи при цьому можливість виїхати в закордонний клуб, Шовковський залишився вірним рідній команді. Таких гравців у сучасному футболі дуже мало.

Не захоплююся бейсболом, але кілька років тому мене дуже зацікавила історія Дерека Джитера - американського бейсболіста, який усю 20-річну кар'єру професіонала провів за «Нью-Йорк Янкіз». У MLB провести стільки років за один клуб практично неможливо. На честь Джитера Nike випустив цікавий ролик, де амбасадори бренду розповідають про Дерека та дякують за кар'єру в одному клубі.

Вважаю, що в нашій країні немає такого рівня поваги і такої шани гравцям, які того варті. Котрі віддали себе одній команді та заслуговують більше уваги, ніж отримали.

- Окрім Шовковського, хто з футболістів «Динамо» справив найбільше враження? Кого можете назвати улюбленим гравцем?

- При всій моїй повазі до Сергія Станіславовича Реброва, для мене номером один був Андрій Шевченко. За часів його виступу в «Динамо» я був ще дуже молодий, але вже тоді розумів, що могла б зв'язка Ребров - Шевченко створити у складі будь-якої команди. І мені було дуже шкода, що вони розійшлися по різних клубах.

Дуже подобався Каха Каладзе - божевільний гравець! У пам'яті відклався його удар із пенальті в матчі зі «Спартою» в 98-му - як із гармати, і прямо по центру воріт!

- Ваш найбільш пам'ятний матч на стадіоні за участю «Динамо»?

- Це виїзний матч «Динамо» в Неаполі проти «Наполі» в 2016-му році. Я бував на іграх «Динамо» і вдома, і на виїзді, але це був особливий випадок. Мені було дійсно страшно. Я не перебільшую - на стадіоні в Неаполі просто страшно. Там божевільні вболівальники, величезний тиск і гравцям повинно бути не по собі.

У мене був турнір в Італії і за часом виходило приїхати до Неаполя. Я подзвонив Сергію Реброву, він допоміг із квитками, ми з дружиною Анфісою проїхали 200 кілометрів і практично дісталися до стадіону. На під'їзді до «Сан-Паоло» все виявилося перекрито. Ми звернулися до поліції, мовляв, нам треба дістатися на арену. Поліцейські попросили показати їм квитки на матч. Ми пред'явили квитки, на яких було написано «team Dynamo Kyiv».

Поліцейські попросили нікому більше не показувати квитки з динамівським маркуванням, посадили нас у свою машину, довезли до виїзного сектора та завели на трибуни. Коли ми потрапили на арену, Анфіса сказала, що йти треба раніше фінального свистка, інакше ми звідси не виберемося. За кілька хвилин до закінчення зустрічі ми пішли - було реально страшно!

- Як часто виходить вибратися на стадіон і подивитися «Динамо» вживу?

- Чесно кажучи, не особливо часто. Мій спортивний графік не збігається з матчами «Динамо», у Києві я буваю рідко, тому більше дивлюся по ТБ або в інтернеті. Але як тільки випадає нагода - йду на стадіон. Останній матч, який я відвідав, був поєдинок Кубка України проти «Олександрії» на НСК «Олімпійський».

- «Динамо» на вашому екрані частий гість?

- Я дивлюся всі матчі «Динамо», коли у мене є така можливість. Закордоном є проблеми з переглядом матчів киян в онлайні, але це мене не зупиняє.

- З кимось із нинішнього складу «Динамо» особисто знайомі?

- Так, із Сергієм Сидорчук. Ми періодично списуємося, спілкуємося, але через різницю в графіках особистих зустрічей практично не буває. До карантину я хотів кілька разів перетнутися з Сергієм, але тренувальний графік «Динамо» не дозволив.

- Відомо, що ви давно спілкуєтеся з Сергієм Ребровим. Вас пов'язує міцна дружба?

- Це більше, ніж дружба, вже ближче до родинних стосунків. Ребров хрестив мою молодшу дитину, сина Алекса. Із Сергієм ми дружимо вже років вісім.

- Питання про тенісні спаринги недоречне?

- (сміється) Тут простіше сказати, коли ми НЕ граємо в теніс (і Ребров, і Стаховський живуть у Будапешті - прим.ред.). У нас свої ігри, які і Реброву цікаві, і мені для підтримки навичок корисні. Сергій дуже любить теніс, його вигнати з корту практично неможливо. Як для любителя він демонструє відмінний рівень гри!

- Ви один із небагатьох українських спортсменів з чіткою й активною громадянською позицією - допомагаєте української армії, публічно підтримуєте свою країну. Це виховання або є інша причина?

- Більше половини свого життя я провів закордоном. Сформувати таку позицію, проживаючи в інших країнах, непросто. Тому я б назвав це вихованням із дитинства, впливом батьків: вони навчили, як ставитися до оточуючих, як ставитися до своєї країни.

- У вас є незвичайне захоплення, яке стало на комерційні рейки - це винний бізнес. Як просуваються справи?

- Наш винний бізнес почався не вчасно (сміється). Карантин - це річ хороша, але не для всього. Вийшли на ринок ми класно, але карантин наші «витання в хмарах» припинив, ми спустилися на землю та боремося з проблемами, як і всі, хто займається бізнесом.

- Матчі «Динамо» минулих років переглядаєте?

- Звичайно, і матчі, і нарізки. Зовсім недавно дивився нарізку моментів протистоянь із «Ювентусом» в 98-му. Свіже враження - яка ж сильна команда була у «Ювентуса»! Там на яку позиції не вкажи, гравець світового рівня. Індзагі, Зідан, Давідс, Дель П'єро, Перуцці, Монтеро - зірки світового футболу.

І як на тлі цієї легендарної команди виглядало «Динамо»! На виїзді зіграли внічию, а вдома просто в якийсь момент гору взяли індивідуальності суперника. Я професійний тенісист, не експерт у футболі, але коли на рівні однієї з топ-команд світу «Динамо» виглядало якісно та гідно - це заслуговує на повагу.