- У 2007-му ви пішли в оренду до хорватського «Хайдука», тому що майже перестали виходити на поле в складі «Динамо». Розкажіть про цю ситуацію.
- У той час в чемпіонаті я не грав регулярно, тому що в команді було багато молодих гравців, яким надавався ігровий час. Ігор Михайлович Суркіс сказав, що якщо я бажаю залишатися в «Динамо», то без проблем. Але я не хотів просто сидіти на лавці запасних і чекати свого шансу, я не такий футболіст. Я хотів грати. І ми вирішили, що я відправлюся в оренду до «Хайдука».
- За часів Сьоміна кияни стали чемпіонами, дійшли до півфіналу Кубка УЄФА, але ви, повернувшись у «Динамо», знову рідко з'являлися на полі...
- У мене залишався рік за контрактом з «Динамо». Мені було важко завоювати місце в складі на той час, було багато нових і молодих гравців. Окрім того, проблема була ще й у тому, що діяв ліміт - на полі могли знаходитися не більше семи легіонерів, а іноземців у команді було багато. Сьомін казав - у Кубку УЄФА ти зможеш грати, а в чемпіонаті України буде складно отримати місце на полі.
- Чому «Хайдук» не викупив вас відразу?
- Для мене «Динамо» було другою домівкою, цей клуб дав мені дуже багато. Тому я повернувся назад до Києва дограти контракт. Але в останній рік знову грав мало, і тоді вже вирішив, що потрібно змінювати команду.
- Зараз стежите за матчами, результатами та новинами «Динамо»?
- Так, іноді виходить дивитися єврокубкові матчі. Навіть у Румунії обговорювали, чому «Динамо» не вийшло з групи з не найсильнішими суперниками - «Мальме», «Копенгагеном» і «Лугано». Думаю, відповідь полягає в тому, що у киян зараз молоді гравці, у них ще немає великого досвіду. Думаю, якщо не через рік, то через роки два ця команда стане дуже сильною. Футболісти краще пізнають один одного та зрозуміють, як взаємодіяти на полі. У той час, коли я приїхав до «Динамо», в команді були футболісти, які багато років грали разом - Шовковський, Ващук, Дмитрулін, Головко, Белькевич, Хацкевич, Гусін та інші. Вони відчували один одного та знали, куди бігти і де чекати передачу. Думаю, скоро в «Динамо» так буде знову.
- Кого з нинішнього складу киян можете виділити?
- Мені сподобалися Циганков і Шапаренко, який грає під 10-м номером.
- А в світовому футболі хто вам подобається з молодих футболістів?
- Є багато молодих перспективних гравців. Можу назвати Філа Фодена з «Манчестер Сіті», 17-річного Ансу Фаті з «Барселони».
- Ви пограли в Україні, Румунії, Хорватії та Туреччині. В якому чемпіонаті відчували себе найбільш комфортно?
- Мені було комфортно скрізь. Я така людина, яка швидко адаптується, для мене це не проблема. В «Динамо» було добре - я виступав у Лізі чемпіонів, для мене це було дуже важливо. У Туреччині мене підтримували та любили, вболівальники скандували моє прізвище на кожній грі. У Спліті теж не було ніяких проблем, а про рідну Румунію навіть не кажу - у всіх чемпіонатах було добре.
- Після 2005 року вас припинили викликати до збірної Румунії. Причина - в конфлікті з тодішнім тренером Піцурке?
- Так, це було через тренера, вони вирішили не викликати мене до збірної. Навіть сьогодні не можу сказати, чому так сталося. Звичайно, образа була, тому що грати за національну команду своєї країни - дуже важливо. Але якщо так вийшло, вже нічого не можна вдіяти.
- Ви завершили кар'єру досить пізно - у 38 років. У чому секрет, як вдалося протягом такого довгого періоду бути в формі?
- На щастя, у мене не було операцій і важких травм. Можливо, в цьому і полягає причина, чому я зміг грати до 38 років. Адже правильно відновитися після серйозних пошкоджень і операцій - дуже складно. Якщо реабілітація піде не так, то у тебе будуть проблеми весь час. У цьому плані мені дуже пощастило.
- На якому етапі кар'єри зрозуміли, що не хочете бути тренером, і обрали кар'єру менеджера?
- Тренерів увесь час звільняють і змінюють, тому краще я буду сидіти в офісі та сам міняти тренерів (сміється).
- Працюючи спортивним директором, за грою в футбол не сумуєте? Виступаєте за ветеранські команди?
- Сумую. Мене запрошують грати за команди ветеранів збірної Румунії, бухарестського «Динамо». Коли є можливість - тренуюся, підтримую форму.
- «Волунтарі» - молодий клуб, який зараз бореться за виживання в Лізі 1. Які завдання ставите перед собою на найближчі роки? Орієнтуєтеся на молодь?
- На сьогоднішній день ситуація така, що ми навіть не знаємо, що буде завтра. Наша мета - залишитися в Лізі 1. У нас вже діє академія, там займаються 800 дітей, і ми плануємо розвиватися в цьому напрямку. Якщо хочемо стати серйозним клубом, потрібно починати з дитячого футболу. А потім прийде і результат.
- У найближчому майбутньому бачите себе в «Волунтарі»?
- Так, поки працюю тут. Якщо з'явиться інший варіант, який буде кращим для мене, можливо, розгляну його. Але зараз намагаюся робити все для розвитку «Волунтарі».
- Не можу не запитати про ситуацію з коронавірусом у румунському футболі. У ЗМІ була інформація, що один із гравців «Волунтарі» мав підозру на COVID-19 - наскільки це відповідає дійсності?
- Це була неперевірена інформація, яку опублікувала преса. Ми проводили два тести - експрес-тест і аналіз ПЛР. Результати першого тесту навіть не встигли прийти, а в ЗМІ з'явилася новина, що у нас є футболіст, який заражений коронавірусом. Однак другий тест був негативним у всіх гравців. Інфікованих у нас немає. Зараз мало футбольних новин, тому ЗМІ почали щось придумувати.
- Уже повернулися до командних тренувань?
- Так, ми почали тренуватися в понеділок, 18 травня. Зараз займаємося групами по 3-4 людини, а через 14 днів проведемо ще одне тестування. Якщо все буде добре, зможемо почати нормальний тренувальний процес всією командою та відновлювати чемпіонат.
- Уже відомо, коли може бути відновлений чемпіонат Румунії? У ЗМІ навіть була новина, що розглядався варіант дограти лігу в Туреччині...
- Усі хочуть почати грати. Телебачення, спонсори терплять фінансові втрати за відсутності футболу. Тому керівництво ліги зараз вирішує, що робити. Думаю, буде дуже важко. Але подивимося, що вони вирішать. Якщо у якихось гравців буде виявлений коронавірус, тоді все, чемпіонат не буде дограний.
- Флорін, хотіли б щось передати вболівальникам «Динамо», які вас пам'ятають і люблять?
- Уболівальники повинні розуміти, що хоч команда не завжди виграє, але гравці намагаються робити все заради перемоги. У цьому і принадність футболу, там трапляється багато сюрпризів. Тому вболівальники повинні підтримувати свою команду та бути з нею весь час, якщо, звичайно, її люблять. Футбол без підтримки фанів - для мене це не футбол. Ігри без глядачів можна порівняти з тишею в театрі. А справжній футбол - зовсім не такий.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
