Сезон-1987. Гольовий день і успішний рік для Олексія Михайличенка
Футбол України 429 7 Червня, 15:12

Цього дня, 7 червня 1987 року, київське «Динамо» у домашній зустрічі обіграло «Зеніт» в чемпіонаті СРСР.

Однією з головних дійових осіб на полі став Олексій Михайличенко, який приніс «біло-синім» перемогу, а за підсумками сезону став головним бомбардиром команди та був визнаний найкращим футболістом України.

Починаючи сезон у ранзі діючих чемпіонів СРСР та володарів Кубка Кубків, київське «Динамо» приймало «Зеніт» в якості фаворита, хоча обидві команди стартували в союзній першості непереконливо. До зустрічі з ленінградцями динамівці Києва підходили, перебуваючи на дев'ятій позиції в турнірній таблиці (3 перемоги, 2 нічиїх, 3 поразки). «Зеніт», який провів більше матчів, випереджав підопічних Валерія Лобановського всього на одне очко, маючи приблизно рівні показники: +2=5-4.

Через травми участі в матчі не брали Олег Блохін і Володимир Безсонов, а Олександр Заваров не встиг до початку зустрічі, здаючи державні іспити в інституті фізкультури - прилетівши з Ворошиловграда, півзахисник прямо з аеропорту вирушив на стадіон і успішно увійшов у гру в другому таймі .

У дебюті матчу господарі провели кілька фірмових швидкісних атак, забивши єдиний гол вже на 10-й хвилині. Капітан динамівців Анатолій Дем'яненко здійснив прохід по лівому флангу та зробив передачу до штрафного, звідки Олексій Михайличенко, який залишився без опіки, перевів м'яч у сітку воріт «Зеніта». Звітну гру автор голу починав на позиції опорного хавбека та провів сильний матч, перехоплюючи м'ячі навіть частіше, ніж номінальні гравці оборони.

Зробивши ставку на перший тайм і домігшись швидкого успіху, кияни знизили темп. Як і в попередніх матчах початку сезону, «Динамо» обачливо витрачало сили, не демонструючи максимальної потужності та інтенсивності, оскільки ще не набрало оптимальних кондицій і не мало можливості перевести подих через щільний календар.

У ленінградців були шанси зрівняти результат, хоча більшу частину гри динамівці не випускали суперників далі центру поля, організовано діючи у відборі м'яча та командній підстраховці.

У свою чергу, в атаці «Динамо» виглядало ближчим до того, щоб збільшити перевагу. Наприкінці матчу, завдяки активності Раца, який проводив свій 100-й поєдинок за «біло-синіх» в чемпіонаті СРСР, а також Заварова й Євтушенка, кияни влаштували штурм воріт Бірюкова. Однак відзначитися Олегу Бєланову, який мав два гольові моменти, завадили поперечина та штанга.

Наступний відрізок чемпіонату підопічні Валерія Васильовича також пройшли нерівно (показники киян у першості: 11 перемог, 10 нічиїх і 9 поразок, різниця м'ячів 37:27), завершивши сезон-1987 на 6-му місці. «Причини невдалої гри в тому, що гравці знизили вимогливість до себе. Вони жили успіхами 1985-1986 рр., - зазначив Валерій Лобановський, підбиваючи підсумки сезону. - Ми припускали, що без справжнього відпочинку в міжсезоння нам не вдасться повністю подолати втому, що накопичилася протягом декількох років. До того ж, дехто з молодих гравців явно переоцінив свої можливості, вирішив, що досягнутого багажу класності достатньо, щоб і далі триматися на поверхні. Протягом декількох років ми виступали практично одним складом. Це начебто добре, оскільки гравцям не потрібно витрачати час на досягнення взаєморозуміння на полі між собою. Але тут ховаються труднощі психологічного характеру. Людина втрачає об'єктивність при оцінці власних можливостей. А суперники вже пристосувалися, знайшли контрміри, те, що здавалося бездоганно відпрацьованим, починає давати збої. Розбалансується гра. Окрім цього додалася ціла епідемія травм. Декому довелося пропустити від 90 до 120 робочих днів. Про яку стабільність складу можна говорити? Потенціалу, щоб успішно реалізувати всі «завдання», які стояли протягом року перед командою, просто не вистачило».

При цьому згаданий сезон став передвісником найуспішнішого періоду в ігровій кар'єрі Олексія Михайличенка. У наступні роки нинішній наставник київського «Динамо» буде визнаний найкращим футболістом Радянського Союзу (1988) і тричі номінований на «Золотий м'яч» (1988, 1989, 1991), а за підсумками сезону-1987 Михайличенко став найрезультативнішим снайпером київського «Динамо» в чемпіонаті з показником у 9 м'ячів (із них один гол був забитий із пенальті), додавши в свій актив дві гольові передачі.

Окрім того, динамівський півзахисник був названий найкращим футболістом Української РСР в опитуванні читачів газети «Молодь України», а також фінішував другим у голосуванні журналістів за найкращого футболіста СРСР, організованому тижневиком «Футбол» - випередив Михайличенка найкращий бомбардир союзного чемпіонату Олег Протасов (18 м'ячів за підсумками сезону), який представляв «Дніпро».

«Динамо» (Київ) - «Зеніт» (Ленінград) - 1:0 (1:0)

7.06.1987. Київ, Республіканський стадіон. 64 300 глядачів.

«Динамо»: Чанов, Горілий, Балтача, О.Кузнецов, Дем'яненко (Заваров, 65), Рац, Яковенко, Баль, Михайличенко, Євтушенко, Бєланов (Каратаєв, 84).

«Зеніт»: Бірюков, Давидов, С.Кузнецов, Тимофєєв, Афанасьєв (Дмитрієв, 75), Іванов, Долгополов (Герасимов, 81), Каніщев, Чухлов, Данилов, Баранник.

Гол: Михайличенко (10).

Попередження: немає - Давидов (73).

Читайте нас у Telegram

Останні новини

bigmir)net TOP 100