Ми звикли критикувати Катерину Монзуль за манеру роботи з відеоповторами, проте в матчі «Минай» - «Динамо» арбітриня показала, що здатна приймати важливі рішення й без VAR. А як інакше, якщо рішення – очевидне. На 27-й хвилині Дуеллунда збив Попович і затримувати гру переглядом відеоповтору сенсу не було – це пенальті.
Тричі Катерина Монзуль прибігала до допомоги відеосистеми, коли руки гравців контактували з м'ячем у штрафній площі. Вперше – коли після удару Соля політ м'яча заблокував Шпак. Вдруге – коли на шляху м'яча став Йосіп Піварич. Катерина Монзуль в обох епізодах не призначила пенальті, керуючись тим критерієм, що руки не були відведені від корпусу. Так чи інакше, а послідовність арбітриня проявила – і за це її не можна не похвалити, пояснив нам Мирослав Ступар.
Що стосується контакту м'яча з рукою Караваєва, то тут Катерина не дивилася повтор особисто, а лише вислухала підказку через гарнітуру. І пенальті також був не призначений справедливо, адже м'яч влучив в опорну руку гравця «Динамо», який упав на газон.
Можна говорити, що Катерина Монзуль добре впоралася зі своєю роботою. Хіба що відсутність жовтої карточки у Попопича в епізоді, коли той прибіг на «розбірки» до штрафного майданчика суперника, заслуговує критики. А ось асистентка Марина Стрілецька провела не найліпший поєдинок. Гол Вербіча на 52-й хвилині було скасовано справедливо, однак дуже багато часу пішло на визначення офсайду. Та й лише з допомогою VAR. Ще одна помилка Стрілецької – це зірвана на 86-й хвилині атака «Динамо» через нереальний офсайд у Беньяміна Вербіча.
Головний підсумок? Суддівство не вплинуло на розподіл сил в матчі й це чудово.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
