Фінальні хвилини чернігівського матчу були затьмарені травмою Віталія Вернидуба. Максим Луньов врізався у свого капітана, на швидкості зачепивши коліном його голову. Захисник покинув стадіон у кареті швидкої допомоги.
– Віталію, як почуваєтеся після недільної травми? Ви усіх добряче перелякали…
– Дякувати Богу, все нормально. Був невеликий струс мозку, я на деякий час «вимкнувся». Потім «повело», почало нудити. Не очікував цього удару, все відбулося дуже несподівано. Подумав, що світло вимкнули на стадіоні.
– Втратили свідомість?
– Втратив, здається, на дуже короткий проміжок часу.
– Як повели себе чернігівські лікарі? Наскільки вони виявилися фаховими?
– Вони швидко і кваліфіковано надали ту допомогу, якої я потребував. Зараз почуваюся нормально. Хочу висловити їм свою особливу вдячність.
– На Луньова не ображаєтеся?
– Та ну, про що ви? У жодному випадку! Хлопець – молодий. Він, мабуть, ще більше злякався, ніж я. Всіляке буває.
– Які рекомендації отримали від лікарів клубу?
– Якраз із сьогоднішнього дня почав тренуватися у загальній групі (розмова відбулася 24 червня, – Футбол 24). Все, дякувати Богу, нормально. Готуємося до наступних матчів.
– У Чернігів ви їхали з кадровими проблемами і після поразки від Динамо. Деякі експерти впевнено називали фаворитом цього матчу Десну. Як вам вдалося настільки переконливо зіграти і повернутися із трьома очками?
– (Усміхається) Спеціалісти справді це говорили, але ми так не вважали. Їхали у Чернігів за очками, налаштовувалися на серйозну гру. Знали, що суперник – сильний, амбіційний, грає у хороший футбол. Але ми розібрали їхні сильні сторони і нав’язали свою гру. Як наслідок – вдалося добитись позитивного результату. Команда щаслива, бо зуміла показати і гру, і результат.
– Всі відзначають дуже потужний пресинг у виконанні Зорі. Скільки часу приділяєте цьому на тренуваннях?
– Як тільки у команду прийшов Віктор Скрипник, він з першого ж дня нам казав, що, граючи із двома нападниками, ми повинні напружувати центральних захисників і максимально швидко вступати у відбір при втраті м’яча на чужій половині поля. З такими форвардами – швидкими, легкими – нам вдається виконувати цю настанову.
– У наступному турі Десна приймає Динамо. Чи очікуєте на подарунок від команди Рябоконя?
– Якось так виходить, що ми особливо не стежимо за іншими матчами, тому що хочемо сподіватися, насамперед, на себе. Коли починаєш звертати увагу на інші матчі, там відбуваються якісь незрозумілі ситуації. Образливо стає, бо нав’язуєш боротьбу нашим грандам, а не вдається через певні «нюанси», з яких потім багато хто сміється і дивується, чому так відбувається.
Тому, насамперед, нам потрібно вийти і зіграти свій матч, а там побачимо. Подарунка ні від кого не чекаємо – покладаємося самі на себе.
– Попереду у вас зустріч із Шахтарем, який минулого тижня вже гарантував собі чемпіонський титул. Чи скинуть «гірники» свої оберти, як гадаєте?
– Важко сказати. Але чемпіон є чемпіон. Вони там усі – вмотивовані професіонали, тому гратимуть до останнього туру. Легко не буде нікому. Ми, знову ж таки, сподіваємося зіграти у свій футбол і спробуємо нав’язати його Шахтарю, як це нам вдавалося раніше. А там – побачимо.
– Ви цей матч пропускаєте. Що відчуває капітан, коли не може допомогти команді у такий відповідальний момент?
– Так, я пропускаю гру із Шахтарем – у мене 8 жовтих карток. У цій ситуації відчуваю розчарування від того, що отримав фатальне попередження. Але вірю, що нашої обойми вистачить, аби гідно закрити позиції дискваліфікованих хлопців. Сподіваюся, ніхто й не помітить їхньої відсутності.
– Після поразки від Динамо віра в те, що Зоря гідна боротися за другу сходинку, не похитнулась?
– Та ні. Матч із Динамо ми хоч і програли, але було багато позитивних моментів. Так, наприкінці сталася провальна 20-хвилинка, проте ми тільки вкочуємося в сезон, а у них – хороша лавочка запасних. Гра показала, що Зоря спроможна боротися за високі результати. Ніхто навіть не збирався засмучуватись після поразки. Тренер одразу нас перелаштував на підготовку до наступного поєдинку.
– Останнім часом навколо Зорі багато чуток, якихось інсайдів, негативного фону. Як команда реагує на це?
– Ви ж розумієте, коли команда намагається нав’язати боротьбу грандам, а в неї не такий великий ресурс на суспільну думку, то звісно, що її будуть обговорювати, підкидаючи різноманітну інформацію. Зараз багато хто думає, що нам від цього важче. Але можу запевнити – у жодному випадку!
Ми знаємо, що відбувається в команді. Ми знаємо, що у нас чудовий колектив, заточений під результат. Тому на чутки не звертаємо увагу. Половина з них не відповідає дійсності. Як сказав Владлен (Юрченко, – Футбол 24), це нас навіть веселить іноді.
– У той же вечір, коли ви отримали травму, команда вашого батька несподівано втратила очки у чемпіонаті Білорусі. Як із настроєм у Юрія Миколайовича? Не шкодує, що обрав Шахтар Солігорськ?
– У жодному випадку! Я з ним розмовляв – він задоволений, що перебуває у цій команді. Розповідав, що все у нього гаразд на даний момент. Є нормальний результат. Вони борються за чемпіонство, ще нічого не втрачено. Звісно, батько засмутився після останнього результату. Але таке життя – десь губиш, десь знаходиш. Він дуже вмотивований.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
