Уся футбольна громадськість країни з нетерпінням очікувала на центральний матч 31 туру УПЛ. За великим рахунком, очну зустріч Динамо та Зорі вже можна було розглядати, як ранній кваліфікаційний раунд найпрестижнішого клубного турніру Європи.
Відверто кажучи, не зважаючи на величезну ціну помилки, матч вийшов досить відкритим та багатим на події. Щодо результату – на мій погляд, він досить об’єктивний. Хоча, в залежності від подій і реалізації моментів, цілком міг бути й іншим. Поєдинок видався досить цікавим, але особисто у мене залишилось відчуття невеликого розчарування. Вважаю, що команди Скрипника і навіть Михайличенка не продемонстрували свого найкращого рівня гри.
Спробуємо розібратися в основних причинах такого результату, розглянемо дії Динамо та Зорі в основних аспектах гри.
Втрачена броня Зорі
Зоря мала поул-позишн перед двома останніми турами УПЛ, випереджаючи Динамо та Десну на одне та два очки відповідно. Враховуючи дещо неочікувану поразку Десни від Олександрії, гіпотетична перемога команди Скрипника над киянами достроково виводила б Зорю на підсумкове друге місце у таблиці. Результати 31 туру майже розплутали «срібний» клубок чемпіонату та кардинально змінили розклад сил перед останнім ігровим днем.
Десна на 4 залікові пункти відстала від киян і в Запоріжжі, в очній зустрічі із Зорею, буде оскаржувати бронзові нагороди. Команда Скрипника залишається єдиним конкурентом Динамо і теоретично зберігає шанси на путівку до Ліги чемпіонів. Але для цього потрібно, щоб Зоря перемогла Десну, а Динамо програло Колосу. Шанси, звичайно, є, але будемо відверті – дуже невеликі. Зі стратегічної точки зору «біло-сині» перемогли у найважливішому матчі турніру верхньої шістки.
Команди зіграли за своїми звичними тактичними схемами: Динамо – 4-2-3-1, Зоря – 4-4-2 ромб. Обидва головні тренери перед грою мали кадрові проблеми. Головна втрата Михайличенка – Миколенко. Замість Віталія на лівому фланзі оборони зіграв правша – Караваєв. Пару Шабанову у центрі захисту склав Бурда, який ще не набрав своєї найкращої форми після травми. На позиції центрфорварда очікувано вийшов Вербіч. Але, як з’ясувалося після матчу, словенець останнім часом грає на уколах.
Прогнозовано, місце у воротах зайняв Бущан. Середня ланка мала оптимальний склад і, на мій погляд, саме півзахист киян зіграв вирішальну роль у протистоянні. Як показав час, вихід Вербіча був помилкою, але Русин, який вийшов на заміну, каші Михайличенку не зіпсував.
Головна проблема Віктора Скрипника – пошкодження відразу трьох голкіперів (Шевченко, Махарадзе, Васіль). Це просто іронія долі – у клубу, який має трьох досить пристойних воротарів, виникла така аномальна ситуація. У вирішальних матчах сезону Зоря змушена розраховувати на 20-річного хлопця, який до цього форс-мажору взагалі не мав досвіду гри у Прем'єр-лізі. Він тримається, але його поки що найгірший відрізок у дорослому футболі припав на період, який виявився ключовим у матчі з Динамо. Кияни реалізували свої перші два моменти, перевернувши гру. Мацапура – не найбільший винуватець у тих епізодах, але він мав можливості врятувати свою команду в обох випадках.
Повернувся до стартового складу Чеберко, який, як і Вернидуб, швидко «сів» на «гірчичник». На правому фланзі зіграв Тимчик, права на якого належать Динамо. Олександр, за умовами оренди, мав змогу виступати проти киян, на відміну від Богдана Лєднєва.
На позиції під нападниками замість Лєднєва зіграв Юрченко. На мій погляд, Владлен – найсильніший півзахисник Зорі. Він однаково добре здатен зіграти на кожному з чотирьох кутів ромба Скрипника. Перед матчем найбільше питань викликала позиція опорника. Іванісеня зараз перебуває не в найкращих кондиціях, тож умовну «шістку» зіграв Ловро Цвєк.
Конкуренція Монзуль та Буяльського
Рахунок та сценарій, за яким розвивалися події, ідентичні матчу у Запоріжжі, коли Київ також програвав по ходу зустрічі, але у підсумку переміг – 3:1. Однак зміст гри та причини, які призводили до такого результату, істотно відрізняються. Порівняно з осінніми матчами, коли в очних зустрічах домінувала Зоря, у баталіях команд верхньої шістки команда Михайличенка помітно додала у грі. В обох випадках кияни переграли свого головного конкурента у сезоні, але якщо у Запоріжжі ключовими факторами виявилися функціональний стан луганців і більш якісна лава запасних (потрійна заміна з виходом Циганкова, Де Пени і Вербіча радикально перевернули гру), то зараз «чорно-білим» вже складніше знайти об’єктивні причини болісної поразки. Динамо було кращим не тільки у фізичному та технічному компонентах, але й у плані тактики та психології.
Можна скільки завгодно згадувати кількість втрачених луганцями і здобутих динамівцями очок через неоднозначні рішення арбітрів, але вирішальний матч опонентів пройшов в умовах практично ідеального суддівства. Монзуль та її помічники були навіть кращими за Циганкова. На одному рівні з Катериною відпрацював хіба що Буяльський. Як на мене – це найкращий гравець матчу, та й узагалі Віталія можна назвати №1 у складі киян в цьому календарному році. Він помітно додав, особливо в розумінні гри і діях без м’яча. Зокрема, Буяльський дуже добре відкривається між лініями оборони суперника, постійно знаходить вільні зони. Півзахисник просто розцвів на позиції «десятки» у 4-2-3-1.
Умовно матч можна поділити на три відрізки. Перший – від початку до 14 хвилини, коли Зоря відкрила рахунок і зламався Вербіч. Тоді могло скластися враження, що це явно не вечір Динамо.
Гол у ворота Динамо прийшов з аута. Тимчик вчергове продемонстрував, що він є одним з найкращих спеціалістів у нашому футболі зі створення небезпеки після вкидання з-за бокової лінії. Громов грамотно скористався позиційною помилкою захисників Динамо.
Але ключовим відрізком поєдинку був період с 14 до 20 хвилини. Кияни за декілька хвилин просто зламали Зорю, всю її структуру, зруйнували під фундамент. Склалося враження, що гості дещо зарано забили свій гол. Після травми Вербіча команда взагалі на деякий час перестала орієнтуватися у просторі. Пресинг був вже не таким злагодженим та інтенсивним, а дії у позиційній обороні – надто статичними. Це найгірший відрізок Зорі і кияни швидко скористалися проблемами суперника. Особливо ефективними були взаємодії трикутника Сидорчук – Шепелєв – Буяльський. Опорники та умовна «десятка» почергово шукали вільні зони, грамотно відкривалися, півзахисники киян постійно рухалися.
На скріншоті вище – початок гольової атаки киян. Все почалося зі зміщення і відкривання Шепелєва.
Далі півзахисник Динамо трохи змістився в центр і перевів акцент атаки на правий фланг, де фактично в ізоляції перебував Циганков. У завершальній стадії атаки правий вінгер і Буяльський, завдяки відкриванням у вільні зони та забіганням, удвох розібрали всю оборону Зорі.
Цей гол не розбудив гостей, а Динамо заграло ще впевненіше. Уже в наступній атаці господарі поля вийшли вперед.
І знову все почалося з підключення та відкривання між лініями півзахисника Динамо. Цього разу – Сидорчука. Сергій отримав м’яч перед штрафним, обігрався з Буяльським, який знову атакував вільну зону, і пробив кут молодого воротаря Зорі.
Третій – останній відрізок – був найдовшим. Десь із середини першого тайму – до фінального свистка Монзуль. Це період приблизно рівної гри, коли Динамо діяло з урахуванням рахунку, а гострі моменти періодично виникали біля воріт обох команд. Зоря швидко пропустила третій м’яч, намагалася грати у свій фірмовий футбол, створила кілька небезпечних моментів біля воріт Бущана, але так і не змогла щось змінити.
Динамо у цей час, як мінімум, було не гірше і неодноразово завдяки швидким атакам могло довести рахунок до непристойного. Але невідомо, як би розвивалася гра, не врятуй Бущан у майже безнадійній ситуації після удару впритул у виконанні Юрченка. Зоря досить активно відреагувала на другий пропущений гол і якби «мужики» швидко зрівняли рахунок, гра могла піти зовсім за іншим сценарієм. Але це вже умовності. Бущан – це частина команди, і в цьому матчі рівень воротарів був одним з ключових факторів.
Розібрана структура Скрипника
Загалом – цілком заслужена перемога столичного клубу. Потрібно віддати належне тренерському штабу киян, який дуже ретельно підготувався до протистояння. Динамо приборкало найкрутіший пресинг в українському футболі і вчергове показово вказало на те, наскільки вразлива Зоря без своєї головної зброї (пресингу) у позиційній обороні.
Звичайно, не можна сказати, що Динамо повністю переграло Зорю. Команда Скрипника до самого кінця була в грі, а пресинг у різні часові відрізки матчу створював проблеми киянам. Але у ті моменти, коли Динамо його розбивало, чи Зоря сама його вимикала, у позиційній обороні гості виглядали просто безпорадно.
Пресинг Зорі був не таким стабільним і інтенсивним, як ми звикли, але все ж це була достатньо небезпечна зброя. За традицією, при розіграші на своїй половині поля, захисників киян накривали форварди луганців. «Десятка» Юрченко контролював опорних, а «вісімки» Кочергін та Хомченовський відповідали за флангових оборонців.
Зоря відчувала труднощі у позиційних атаках. Недосконала зональна оборона середнім і низькими блоками Динамо часто змушувала гравців команди Скрипника грати у фланг і розраховувати на простріли у штрафний, але ефективності від цього було небагато.
На схемі – структура позиційної гри Зорі в атаці. По позиції дуже важлива роль була у Цвєка, але хорват поки не може повноцінно замінити Іванісеню, який перебуває не в найкращий формі і напевно не здатен на такому рівні відіграти увесь матч. Зазвичай активні латералі теж не вразили. У другому таймі, після виходу Луньова, він зайняв позицію Хомченовського, а Дмитро перейшов на місце Кочергіна. Всі інші заміни були по позиціях.
Цей матч показав, що до групового турніру Ліги чемпіонів Зорі, мабуть, ще зарано. Хоча, треба визнати, той об’єм якісної роботи, який виконав тренерський штаб луганського клубу, просто вражає. Особисто для мене Віктор Скрипник – найкращий тренер сезону в УПЛ, незалежно від підсумкового результату. Але стрибнути вище голови не вдалося. Команді є куди рости. Сподіваюся, що участь у Лізі Європи дозволить Зорі зробити впевнений крок уперед.
Тренерський штаб «чорно-білих» в ході першого сезону у клубі поставив цікаву структуру позиційної гри в атаці, якісний навіть за високими європейськими стандартами пресинг, чудово адаптував у команді нову для нашої ліги тактичну схему 4-4-2 ромб, чи 4-1-2-1-2. Це вже забагато, тим більше враховуючи обмежені кадрові і селекційні можливості Зорі.
До честі головного тренера Динамо потрібно відзначити, що він переграв свого опонента. Штаб Олексія Михайличенка чудово підготувався до матчу. Мабуть недаремно кияни на добу зачинялися на тренувальній базі. За великим рахунком, Динамо нейтралізувало сильні сторони суперника і сповна скористалося слабкими. Динамо було сильнішим у фазі гри без м’яча. На мій погляд – це стало найважливішим фактором у цьому матчі.
Звісно, команда Скрипника не менш старанно готувалася до цього конкретного матчу. Одні стандарти чого варті. Зоря зробила багато різних домашніх заготовок, але нічого не зайшло. У матчі з обопільними шансами кияни були ефективнішими. Не останню роль відіграв і клас гравців. При всій повазі до Зорі, все ж таки середній рівень майстерності футболістів Динамо – об’єктивно вищий.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
