Не встигли вщухнути пристрасті навколо призначення Луческу в Динамо, як з'явилася нова сага – перемовини Віктора Скрипника з СК Дніпром-1. Тренер, який два тижні тому пожертвував мріями про Лігу чемпіонів заради нічиєї з Десною та гарантованого виходу Зорі в Лігу Європи, поїхав підписувати контракт з дніпровським клубом, але щось пішло не так. Перехід Скрипника, з великою вірогідністю, зірвався.
Ситуація не дуже красива, адже Дмитро Михайленко ще нікуди не пішов, Віктор Анатолійович свій контракт із Зорею ще не розірвав, а Зоря вже ніби-то домовилась з Олександром Бабичем – таким чином, одного тренера «підсиділи», а інший через авантюру Скрипника може поставити луганців «на лічильник». Втім, навряд чи хтось наважиться критикувати досі чинного коуча Зорі, адже той став справжнім ідолом українських вболівальників. Він ніколи не помиляється, а всі випади проти нього одразу ж тонуть у звинуваченнях в неадекватності та роботі на Шахтар/Динамо.
Важко не симпатизувати одному з найкращих українських тренерів. Відкритий, інтелігентний, з цікавими інтерв’ю, з досвідом роботи в Бундеслізі, з прогресивними тактичними ідеями та європейським менталітетом – як тебе не любити, Скрипнику мій? Я й сам симпатизую його персоні, але навколо неї сформувався справжній культ та ціла низка міфів. Між тим, Біблія заповідала не робити собі кумирів, та і взагалі – світ занадто складний, щоб у ньому жили такі безгрішні люди.
Віктор Скрипник не став виключенням. Його головна вада – невисокі амбіції та непослідовність. Підтвердження – кілька кейсів з його кар’єри.
Віктор Скрипник не бажав очолювати Вердер
Головним козирем у кар’єрі Віктора Скрипника залишається робота головним тренером бременського Вердера – і не просто робота, а високе для “музик” десяте місце в сезоні 2014/15 та порятунок від вильоту в наступному році. Команда впевнено перемагала Шальке, Борусію та Байєр, а перед чемпіонатом 2016/17 бременці провели дуже цікаву передсезонку – як фанат Вердера, я був у захваті. Втім, три поспіль поразки на старті нового сезону призвели до відставки.
З того часу в кожній суперечці навколо Скрипника постійно лунає теза: “назвіть ще одного українського тренера, який очолював клуб Бундесліги!”. Дійсно, конкурентів у Віктора немає, однак важливо пам’ятати один важливий факт – українець нічого не зробив для того, щоб стати головним у Бремені.
Після завершення кар’єри він дев’ять років спокійно тренував юнацьку команду Вердера, а потім ще рік провів у якості коуча Вердера ІІ. Після звільнення Робіна Дутта у жовтні 2014 року клуб просто дістав першого за ієрархією наставника у клубній системі – от і весь важкий шлях Скрипника до вершин. Після нього Вердер таким же чином призначив на пост головного тренера Александра Нурі та Флоріана Кофельдта.
Власне, Скрипник ніколи й не приховував, що йому не до вподоби робота головним тренером. В кожному інтерв’ю він згадує про шалений тиск німецьких ЗМІ, які роблять висновки вже хоча б по тону твоїх заяв, а найбільш відоме інтерв’ю у Німеччині на посту коуча розкрило всі карти:
“У мене була робота мрії – на посаді головного тренера команди 17-річних. І раптом все змінюється, мене тягнуть вгору, і я опиняюся в Бундеслізі. З того часу у мене не було жодного щасливого дня. І це, по-вашому, робота мрії? Так поцілуйте мене в дупу!” – цитує Скрипника Bild.
Віктор Скрипник покидає команди на злеті
Він наважився піти із Зорі всього через рік роботи, вигравши бронзу й прорвавшись у груповий етап Ліги Європи. Мотивація може бути продиктована тривожними сигналами з клубу протягом сезону – мізерні клаусули, відхід двох лідерів, чутки про фінансові проблеми та прихід Назарини за креатурою Шаблія без згоди тренера не додають впевненості у завтрашньому дні.
Втім, не варто переоцінювати проблеми Зорі. Про потенційні втрати інших виконавців інформації не надходило, гроші на сезон заробили, попереду Ліга Європи, нових хороших футболістів купують, а Шаблій і раніше мав вплив на керівництво. Звісно, ми можемо багато не знати, але зовні становище клубу не виглядає настільки критичним, щоб звідти треба було тікати.
Так чи інакше, це не перший відхід Віктора Скрипника на злеті розвитку команди. У Ризі історія була ще красивішою – українець прийшов посеред сезону, який вважався проваленим, відіграв 12 очок відставання від лідера чемпіонату, взяв золоті медалі та виграв Кубок Латвії. Далі по курсу була кваліфікації Ліги чемпіонів, однак Скрипник несподівано відмовився продовжувати контракт. Згодом він очолить Зорю.
“Виходить, ти планку підняв, а на наступний рік тобі треба все повторити, якнайдалі пройти в кваліфікації Ліги чемпіонів і потрапити в груповий турнір Ліги Європи. Але коли все в країні виграв, йде перенасичення, хочеться чогось іншого”, – розказував Скрипник в інтерв’ю Sportarena у травні.
І от знову Віктор Скрипник покидає команду, добившись із нею виходу в єврокубки, заради слабшого колективу. Виходить, що об’єктивно найкращий український клубний тренер просто відмовляється від ускладнення завдань. Так, цілком можливо, що шансів на успіх у новому сезоні могло не бути як у Риги, так і у Зорі, але ж Віктор навіть не намагався спробувати! Так само, як і не намагався спробувати поборотися з Десною за срібло. Невже ця риса характеру відповідає спортивному духу? Невже в цьому і полягає «європейський менталітет?»
Віктор Скрипник не ризикнув із Зорею
Про історію з Десною зайвий раз писати не будемо – всі все бачили, всі все чули, всі зробили висновки. Переважна частина футбольної спільноти прийняла позицію Віктора Скрипника, хоча це був перший випадок, коли критика тренера Зорі стала гучною. З плином часу історія навіть перестала вважатися яскравою плямою на репутації тренера – не в останню чергу тому, що Скрипник максимально розгорнуто, відкрито та чесно пояснював свої рішення журналістам і вболівальникам. Це був його вибір – і він за нього гідно тримав відповідь. Респект!
Втім, давайте поглянемо на ситуацію прямо зараз. Віктор Скрипник з великою ймовірністю ризикує залишитись без роботи, Зоря роздає лідерів і підписує тренера, з яким максимально плідно працював агент Вадим Шаблій, а перспективи таких клубів в Україні доволі туманні. Таким чином, ціна прагматичної обережності тренерського штабу та Микити Шевченка виявилась невисокою.
Віктор Анатолійович мотивував рішення не ризикувати з Десною тим фактом, що Зорі було що втрачати, однак в реальності це був останній концерт настільки потужних «мужиків» – такого сильного колективу з такими серйозними шансами на срібло, вірогідно, вже ніколи не буде. Частинки цієї команди разом з тренером у клубі вже немає – як і немає історичних срібних медалей, заради яких тренер так і не наважився ризикнути.
Так, на прощання він подарував клубу бронзу, однак залишив його без шансів на історичний тріумф. Віктор Скрипник гідно тримав відповідь перед ЗМІ та фанатами за це рішення, але не поніс відповідальності. Наважившись відправити Зорю у гарантовану Лігу Європи замість ЛЧ, бажано танцювати з дияволом до кінця, а не тікати до СК Дніпро-1. Втім, варто визнати, що це вкрай суб'єктивний докір.
Віктор Скрипник часто суперечить сам собі
Віктор Скрипник приваблює своїм вмінням розмовляти з пресою. Важко згадати тренера УПЛ, який був настільки ж відкритим, інтелігентним і чесним у своїх інтерв’ю, однак навіть досвідчені журналісти не помічають суперечностей у його заявах. Суперечності самому собі – це нормально, але ненормально просто ігнорувати їх.
По-перше, в очі впадає непослідовність при переході в Зорю та при перемовинах із СК Дніпро-1. Віктор Скрипник у 2019-му спочатку відмовив луганцям, мотивувавши позицію небажанням підсиджувати Вернидуба. “Там йде все до того, що він піде”, – відповів Сергій Рафаїлов, однак Скрипник все одно відмовився очолювати команду до відставки Юрія Миколайовича. Це красива позиція, але Дмитро Михайленко в СК Дніпро-1 також перебував в одному кроці від відставки – і Скрипник не чекав офіційного повідомлення, а швидко почав перемовини з Русолом. Їхня наявність очевидна, адже Зоря вже встигла віднайти нового тренера.
Можливо, рішення про відхід Михайленка було вже прийнято неофіційно, а обидва тренери про все домовились особисто, але до офіційної відставки летіти в СК було помилковим рішенням. Все ще могло перегратися, але Скрипник просто не залишав шансів наставнику “спортклуба”. Зрештою, все і перегралося, і програв від цього саме Віктор Анатолійович.
Тут також можна згадати кейс з призначенням у Ригу. Скрипник тричі на тиждень літав до столиці Латвії, щоб переглянути потенційних підопічних і прийняти рішення очолити команду. Так, тодішній тренер Михайло Конєв був лише виконуючим обов’язків, однак шансів наставнику рижан українець також не залишив. І правильно зробив, адже бажаючих отримати твою роботу завжди буде достатньо – просто це трішки розходиться з міфом про ідеального тренера, який не веде перемовин до офіційної відставки колеги.
По-друге, непослідовність помітна у тому, які завдання декларує перед собою Скрипник. В недавньому інтерв’ю ТаТоТаке тренер заявив, що має пропозиції від клубів другої Бундесліги, але бажає працювати із цілями на медалі та гру в Європі – але вже за два тижні він покинув Зорю, відмовившись від гарантованої участі в ЛЄ. Так, СК Дніпро-1 також має подібні цілі, але і з Риги Скрипник теж пішов, так і не зігравши в кваліфікації. Пізніше Віктор Анатолійович натякав, що не хотів втрачати шанс попрацювати в Україні, але по факту маємо два покинутих на старті проекти без намагань спробувати себе на рівні Ліги Європи. І це при бажанні добиватися найвищих цілей!
А ось так змінювались погляди тренера Зорі на футбол. Від красивої гри для вболівальників до результату понад усе – всього за одне літо.
Не менш суперечливу позицію Віктор Скрипник має у питанні роботи на Росії. В інтерв’ю Віктору Вацку перед початком попереднього сезону тренер заявив про відмову московському Локомотиву з ідейних причин.
Чи була пропозиція від Локомотива? Так. Чи була вона більш привабливою, ніж у Зорі? Так. Але мені з цим жити. А я цього не хочу. Уже п'ять років кажу з гордістю, що я – українець і зробив свій вибір. Живу заради своєї сім'ї. Хочу, щоб про мене теж добре говорили. Я прийняв рішення, про яке ні в якому разі не шкодую.
Але в інтерв’ю ТаТоТаке наприкінці сезону риторика Віктора Скрипника стала більш гнучкою.
Як би ти не хотів – не можна сказати, що спорт поза політикою, він в політиці. Не я один приймаю рішення. Це як у фільмі є гарний вислів: «Мене погано приймуть тут і неправильно зрозуміють там». Не те, щоб я боюся, але не хочеться таке отримувати. Топові клуби – це дійсно спортивний виклик. Спартак, Динамо Київ, Ювентус, Вердер – це все топові команди, вища футбольна матерія, якою хочеться володіти, відповідати їй. Тут ще я можу сфокусувати. А щось периферійне – вважаю це непотрібним.
Загальний мінус Скрипника
Скрипник має реноме сучасного тренера з європейським менталітетом, що недалеко від істини. Навколо нього навіть виник справжній культ, однак у публічній площині немає бурхливого обговорення його мінусів.
Між тим, Віктор Анатолійович протягом тренерської кар’єри покидав свої проекти після року роботи, тікав від єврокубків і відмовлявся ризикувати заради високої цілі. На нинішньому етапі розвитку його межа мрій – це комфортна робота із заниженими вимогами. В цьому він мало відрізняється від типових пострадянських тренерів – просто перші, здебільшого, дають результат завдяки перевіреним автобусам, а Скрипник звик до такого ж перевіреного ромба.
Таким чином, українська Прем’єр-ліга отримала ще одного тренера без психології переможця, якому “і так норм”, “і цього вистачить”. Це нормально для пожежника на кшталт Юрія Максимова або для середнячків, але коли такі тренери очолюють команди із реальною можливістю здобути престижні результати – починаються утримування 1:0 при грі 11 на 9, нічиї з Десною в матчі за срібло та швидкий відхід до лав посереднього, але більш комфортного СК Дніпро-1. В цьому немає прогресу й цікавості для вболівальника.
На захист Скрипника
Варто не забувати, що Віктор Скрипник – доволі молодий тренер. У Вердері він навіть не мріяв про те, що буде мислити категоріями боротьби за медалі, а зараз йому мало простої участі в Лізі Європи. Легенда Вердера шукає себе у професії й продовжує отримувати знання у Німеччині, а не отримує українські ліцензії на дурняка – значить, для нього досі важливий індивідуальний розвиток. Значить, цілком реально, що наступний проект Скрипника буде злішим, амбіційнішим і більш довгостроковим.
Так, Віктор Анатолійович може бути непослідовним, але він максимально відкритий, він не боїться “запалити” свої мінуси, він розумний і сучасний. Готуючись до написання статті й переглядаючи з ним інтерв’ю, кілька разів хотілося стерти все написане, тому що Скрипник своєю харизмою перетягує глядача на свою сторону за хвилину. Втім, було б неправильно доєднатися до цілої армії фанатів, підігріваючи ванну святого Віктора в УПЛ.
Головною особливістю роботи у німецькому чемпіонаті Скрипник називає зосередженість преси та вболівальників на кожній фразі й русі головного тренера. “Ти там, немов під збільшувальним склом”, – завжди повторював Віктор Анатолійович. Можливо, саме тому Бундесліга настільки сильніша за УПЛ?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
