А разом з цим - і чималі гроші, належні клубу в якості бонусу від УЄФА (близько шести мільйонів євро).
Але і це ще не все: за стійкого переконання переважної більшості фахівців і вболівальників, саме «Зоря» з точки зору гри як такої стала головним відкриттям, точніше, одкровенням, минулого сезону. І авторство всіх цих (і інших) позитивних трансформацій в команді небезпідставно приписують Скрипнику. За досить короткий часовий відрізок тренеру вдалося поставити команді гру, за яку не тільки не соромно, але яка ще й може подобатися.
Здавалося б, цього тренера потрібно носити на руках і всіма силами намагатися залишити, так як попит на нього дійсно є. Але в «Зорі» вирішили йти іншим шляхом, настільки своєрідним, що ця своєрідність межує з примітивністю. Власне, і все ще головний тренер луганчан теж виявився не надто принциповим і об'єктивним. В результаті ситуація заплуталася до межі. І стала більше скидатися на абсурд, ніж на робочий момент.
***
Почнемо з головного. У головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника під кінець сезону з'явилося багато питань, на які не знаходилося відповіді. Після відходу з команди генерального директора Сергія Рафаїлова розкрилися не лише непрості фінансові відносини, що панують в клубі, але і стала надбанням громадськості інформація про те, що у головного тренера команди Віктора Скрипника і президента «Зорі» Євгена Геллера склалися не самі приятельські стосунки.
Більш того, ці відносини практично не склалися. Коли в клубі був Рафаїлов, президент і тренер спілкувалися між собою через нього. А коли «посередник» пішов, спілкування практично припинилося. Плюс до всього - тримісячні затримки з зарплатою і інтерес до Скрипника з боку інших клубів. На даний момент ми можемо конкретно говорити про два такі клуби - київське і московське «Динамо». Особливо перший варіант Віктору Анатолійовичу дуже подобався. Але конкретики в переговорах не було, та й переговорами цей процес не назвеш; скоріше консультаціями. Так чи інакше, але сезон треба було догравати. І Скрипник його дограв, завоювавши зі своїми підопічними «бронзу».
Правда, два останні поєдинки «Зорі» (проти «Динамо» і «Десни») вийшли досить дивними. Дивними, в першу чергу, через тренерські рішення, про що свого часу було багато сказано і написано. За нашою інформацією, предметний інтерес до Скрипника з боку київського клубу дійсно був, особливо на фініші сезону. За даними наших джерел в «синьо-білому» колективі, президент «Динамо» Ігор Суркіс дійсно розглядав кандидатуру наставника «Зорі» в якості заміни Михайличенка. Чому не зрослося? Наш інсайдер стверджує, що в гру вступив брат динамівського президента Григорій, який лобіював кандидатуру Луческу. У підсумку колишній тренер «Шахтаря» став нинішнім тренером «Динамо», а нинішній тренер «Зорі» опинився, скажімо так, у великому сум'ятті. Він дійсно хотів в «Динамо», але замість роботи мрії залишився в проблемному клубі, де негаразди з фінансуванням і не найкращі стосунки з клубним босом.
***
І тут знову намалювався варіант з відходом. Не в «клуб мрії», але все одно в таке місце, куди піти дуже хотілося. Після провалу єврокубкових перспектив «Дніпра-1» клуб почав активно шукати заміну тренеру Дмитру Михайленку. Хоч номінальний президент дніпрян Юрій Береза і ратував за те, щоб Михайленко залишився, фактичний керівник проекту Ігор Коломойський був дуже розчарований єврокубковим крахом команди, яка нехило посилилася в міжсезоння саме з прицілом на Лігу Європи.
Саме Михайленка Коломойський вважав головним винуватцем провалу. Як стверджують наші посвячені в таємниці «дніпровського двору» співрозмовники, найближче оточення Коломойського порекомендувало йому Скрипника. Ігор Валерійович нібито спочатку повівся, і з Віктором Анатолійовичем дійсно були проведені попередні переговори. Тренер дав згоду, так як до сих пір вважає цей клуб для себе особливим, хоч це вже й не той «Дніпро».
Радіо Свобода. Євген Геллер і Игор Коломойський
Але в бій знову вступила важка артилерія. На цей раз - президент «Зорі», з яким Коломойського пов'язують не тільки дружні чи ділові, а й нібито родинні зв'язки. За нашими даними, Геллер переконав Коломойського не «брати» Скрипника. І справа зовсім не в неустойці, яку нібито потрібно платити за достроковий розрив контракту тренера з «Зорею» (близько півмільйона євро). При бажанні Геллер і Коломойський запросто могли б домовитися полюбовно, адже не раз і не два робили це. Судячи з усього, Євген Борисович не дуже тактовно висловився про людські якості Віктора Анатолійовича, і імпульсивному Ігорю Валерійовичу цього виявилося досить, щоб відмовити.
І Скрипник знову залишився біля розбитого корита. З одного боку, залишатися в «Зорі» він не горить бажанням, але з іншого знову перехід зірвався. І Віктор Анатолійович, подейкують, пішов в себе.
***
А тим часом активізувався відомий у вузьких колах футбольний посередник Вадим Шаблій, якого негласно називають гендиректором луганського клубу. Особливо зріс вплив Вадима в «Зорі» після відходу Рафаїлова. З Скрипником у Шаблія відносини теж не склалися, але це не заважало ушлому агенту «пропихати» в команду своїх футболістів. Коли Шаблій дізнався про «непонятки» зі Скрипником і «Зорею», він миттєво оцінив ситуацію. Точніше, використав її у своїх цілях. У Запоріжжя, штаб-квартиру «Зорі», оперативно прибув Олександр Бабич, нещодавно звільнений з «Маріуполя». Шаблій відрекомендував цього наставника Геллеру, і сторони начебто досягли усної домовленості про співпрацю.
ФК Маріуполь. Олександр Бабич
Подейкують, що Бабич навіть провів тренування зі своїми новими підопічними. Але про це дізнався Скрипник, контракт якого з луганським клубом дійсний ще два роки. Віктор Анатолійович на даний момент відмовився добровільно йти у відставку. А це означає, що якщо його прибирати з посади силоміць, доведеться платити неустойку (озвучені вище півляму євро). Такий варіант Геллеру не підходить. Але, в той же час, президент «Зорі» начебто як не має наміру співпрацювати зі Скрипником: він сподівається, що тренера запросять хоч куди-небудь, і потенційний роботодавець або заплатить клаусулу, або Скрипник таки напише заяву за власним бажанням ...
Так, залишається варіант, що Скрипник нікуди не піде і продовжить керувати луганською командою і в наступному сезоні. Але така ймовірність мала: аж надто багато «різких рухів» зробив Віктор Анатолійович, аж надто примхливим і прямолінійним виявився Євген Борисович. Буде дуже складно склеїти розбиту чашку...
Така ось «Санта Барбара». Але було б смішно, якби не було так сумно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
