«Рудаков поставив мене у ворота»: він взяв пенальті від Тайсона та Марлоса і до останнього вірив, що гратиме в «Динамо»

Футбол України 24 Серпня, 18:14 1952
«Рудаков поставив мене у ворота»: він взяв пенальті від Тайсона та Марлоса і до останнього вірив, що гратиме в «Динамо»
Голкіпер ковалівського «Колоса» Євген Волинець розповів, чому не вдалося пробитись у першу команду київського «Динамо».

– Ви стали справжнім героєм першого туру нового сезону УПЛ. Які враження від матчу із Шахтарем?

– Я б не сказав, що став якимось героєм. Набрати очки нам не вдалося. Чесно кажучи, ми налаштовувалися проти Шахтаря на перемогу. Останні ігри Колосу добре вдавалися і було відчуття, що можемо оформити сюрприз. Наразі набрати очки із Шахтарем не вдається, але думаю, що у майбутньому ми це зробимо.

– Ви взяли два 11-метрові удари від Тайсона та Марлоса. Як?!

– Якогось особливого секрету немає. Невеличка доля фарту. Вдалося вгадати, а Марлос влучив у ногу.

– Щодо справедливості трьох пенальті Шахтаря у ваші ворота виникають питання. Команда вже розібрала ці моменти разом із тренерським штабом?

– Після матчу нам надали два вихідних, тому гру ще не розбирали. Зараз буде тиждень зборів із дворазовими тренуваннями. Думаю, коли зберемося у Ковалівці, це відбудеться.

Щодо справедливості призначення цих пенальті – важко щось коментувати. Другий із трьох сумнівів не викликає. Першого скоріше не було – Петров переконує, що Патрік сам об нього вдарився. Потрібно розбиратись. Я не сильний у цих ділах.

– Футболу ви навчалися у динамівській школі на Нивках, де потрапили у руки справжніх легенд клубу – Віталія Хмельницького та Євгена Рудакова…

– Видатні особистості. Вони дали мені дорогу у футбол. Не тільки мені, але й багатьом іншим футболістам. Від кожного я щось почерпнув для себе. Зокрема, саме Рудаков поставив мене у ворота. Тільки слова вдячності спадають мені на думку.

– Чи вдалося їм хоча б частково замінити для вас сім’ю?

– Ну звичайно. Ми їздили у табір в Кончі-Заспі – на 2-3 тижні. Нам було по 10 років – ще зовсім діти. Рудаков і Хмельницький дійсно замінювали нам батьків. Добрі, хороші люди.

– Вам так і не вдалося пробитись у першу команду Динамо, хоча за дублюючі склади пограли чимало. Поставилися до цього спокійно, чи важко пережили невдачу?

– Я грав за Динамо-2. Чи поставився спокійно? Звісно, що ні. До останнього чекав, сподівався. Залишався у клубі до 23 років, хоча була можливість піти в оренду. Вірив, що у мене складеться в Динамо. Не склалося. Але нічого страшного, життя на цьому не закінчується.

– Шовковський – ваш кумир?

– Кумир на 100 відсотків. Людина 20 років грала на найвищому рівні. За великим рахунком, крім якихось незначних періодів, нікому не віддавав своє місце в основі.

Тим паче, я мав можливість спостерігати, як він тренується, як поводиться після помилок... Шовковський – голкіпер топового рівня.