Маліновський і Зінченко все ще королі розгону, несподіваний Ярмоленко
Найгостріші наші гравці, не враховуючи Тимчика, (не) грають у топ-чемпіонатах, пише football24.ua. Зінченко в Ман Сіті – не тільки глухий запасний, а й виключно лівий захисник. Маліновський у вирішальних матчах Аталанти – переважно опція підсилення з лави запасних, та й розташовується на полі відчутно вище, плюс приїхав чи не найменш готовим, прямісінько з відпустки. Ярмоленко отримує від Мойєса час хіба що в спарингах і завершальних відрізках, примудряючись і так ставати героєм Вест Хема.
З усіма цими проблемами ігрової практики та тонусу вдалося впоратися на тверді 4 бали проти не такого простого суперника, як комусь може здатися. Блискуче навчені швейцарці не раз могли карати нас за привози, але завершили з жалюгідним єдиним ударом у площину воріт (причому такі забивають раз на 50 ударів) і влучанням у стійку – чи не єдиними самостійно створеними моментами, які не стали наслідком невимушених помилок господарів. У нас же осмисленого креативу було більше, тому статистика ударів (14:9) та влучань у площину воріт (4:1) яскраво підсумовує клас. Наш глибоко запасний варіант АПЛ виявився топовішим за основний в обличчі арсенальця Джаки.
Якісь неймовірні переведення від Ярмоленка, ривочок у воротарський і гол ПРАВОЮ п'ятою, яким Андрій викидає на смітник думку тих критиків, які вважають, що він уже все. А передгольовий пас на Михайліченка? Дуже приємно, що екс-гравець Динамо і Борусії (після гри тепло привітався з колишнім партнером по Дортмунду Аканджі) оживає. Він і у Вест Хемі почав забивати з правої, що досі залишається екстраординарним явищем. Ярмола ще й найчастіше з наших вступав у єдиноборства (правда, виграв лише 5 з 12), створив 2 моменти, віддав 3 точні дальні паси з 4 (а проти нинішнього інтенсивного пресингу це працювало дуже добре).
Зінченко ж став абсолютним королем серед всіх гравців матчу за кількістю передач під удар (4) та балами всіх статистичних порталів, які виставляють свої оцінки (від 7,8 до 8,3). Просто нереальну статистику (5 з 5 точних дальніх пасів, 4 з 4 виграних дуелей в повітрі) довершив геніальний мазок, як пишуть швейцарські ЗМІ про його переможний удар. І так, розкажіть тепер, що він винен у тому, що Сеферовіч обіграв його на протиході та забив майже з центра поля. Були й певні привози, але тут знову ж розділяємо вину з Пятовим. А скільки ривків туди-сюди і розгонів атак? Не думаю, що вони мають бути поховані цими двома помилками.
Зіна разом з Маліновським творять вбивчий дует творців у центрі поля, королів простору. Трохи бразильського, трохи італійського, трохи англійського – їхня гра балансує на межі стилів, Руслан і Сашко блискуче доповнюють один одного. У хавбека Аталанти влучання в поперечину теж ледь не з 50 метрів, а ще 7 виграних єдиноборств з 8 і всі 4 спроби дриблінгу успішні. Маліновський віддав розкішний передгольовий пас на хід Тимчику, ніби вони все життя мешкають в одній кімнаті, а не зустрілися тільки тиждень тому. І це бергамаск відчутно ще не набрав свою ідеальну форму.
Якщо натужно обігравати Португалію, то можна багато що пробачити. Якщо це Швейцарія, критики вже побільше, а радощів значно менше. Хтось реагує так ніби досягнуто перемоги над футбольним карликом, а не командою №12 рейтингу ФІФА. Насправді це вистражданий тріумф над потужними, фізично міцними дядьками, які відіграють не останні ролі в атлетичній Бундеслізі. Проти них важко захищатися, а доведений Конте (хоча оригінал це, звісно, версія Скрипника з матчу Шахтар – Зоря, який завершився 4:3) до безумства високий блок тепер буде взагалі регулярно виникати в топових матчах проти Пятова, Кривцова, Матвієнка, Степаненка і компанії? Добре, що Швейцарія частенько пробачала, але велике питання в тому, чи будуть такими ж гостинними іспанці в неділю.
З іншого боку великих моментів Швейцарія створила втричі менше за наших (рахунок був ближчим до 3:1, ніж 2:2). Приємно і те, що Шевченко зі своїм штабом погасив у перерві більшість пожеж. Почали розумніше виходити від свого штрафного, вимкнули режим паніки, завелись у боротьбі, де приріст пішов на всіх фронтах з підсумковою перевагою майже в 2 рази. Значно надійніше, ніж у Шахтар, зіграв Матвієнко, який виграв усі свої єдиноборства та феноменальні 13 разів випалював усі загрози виносами. У Швейцарії було більше хіба що втрат (на цілих 22). Статистика очікуваних голів (2,27 на 0,75) свідчить, що перемогу і традиційний львівський фарт більш ніж заслужили, що б там не говорив Петковіч.
Фобія замін від Шевченка, тим дивніша на фоні таких дебютів
Головний тренер приємно здивував появою Михайліченка та Тимчика, і обидва вихованці Динамо віддячили асистами. Більше там заслуги Олександр, але яку ж роботу над собою провів і Богдан. Він завершив з найбільшим браком (79% точності пасів, 15 втрат) у команді після Пятова, Яремчука та Коноплянки. Зате виграв найбільше дуелей у матчі (9 з 12), а також став лідером за відбираннями (4 з 5). Зрештою, друга гольова атака почалася з його перехоплення і розгону флангом, який дав простір Яремчуку. Словом, Михайліченко не менше за Тимчика виправдав свій дебют, який ми б навряд чи побачили, якби залишився в Зорі.
Якщо навіть Коноплянка за 55 хвилин принаймні встиг створити 1 момент, пробити з меж штрафного і розпочати класним пасом гольову атаку (відрізав 3 суперників, послабивши тиск на оборону та кинувши Маліновського у безкрає поле варіантів подумати), то Мораєс відверто розчарував. Жуніор сьогодні був більше борцем і швейцарцем, ніж бразильським чарівником. Втратив 100-відсотковий момент і за 90 хвилин віддав тільки на 4 точні передачі більше, ніж Яремчук за 36.
Можна було б кинути в бій свіжого Супрягу. Чи тих же Марлоса, Циганкова, Сидорчука, Харатіна. Соболь готувався вийти, але вже було запізно. Ветерани дуже наїлися, бігаючи у відборі за швейцарськими живчиками. Зводило ноги і в молодих. Чому Шевченко так відкрито не довірився більше нікому після першої своєї заміни? Художник, звісно, має право на своє бачення, поки виграє. Однак навряд чи новачки аж настільки б зіпсували нашу гру, яка вже здебільшого зводилася до виносів і дальніх ударів. Просто у страху щось зламати в механізмі, який наближав перемогу, були великі очі.
Результат понад усе – Україна виконує головне завдання
Перед матчем Шевченко наголошував, що не буде робити трагедії з поразок, але хотів би залишитися в елітному дивізіоні Ліги націй. Для цього потрібно випередити хоча б Швейцарію. Імовірно, тому нині грали таким обмеженим складом. Більше творчості та експериментів можна буде собі дозволити проти Німеччини та Іспанії, а результат треба здобувати з тим, кому не поступаєшся класом. Вийшло так, що чисте перше місце навіть вихопили після стартового туру. Однак далі РЕАЛьний тест. Де ми зараз в європейському футболі, чи останні успіхи – наша межа, чи трамплін для ще більшого стрибка? Мадрид покаже. Гра на тренувальній базі команди Луніна дасть відповіді на цікаві запитання і самим гравцям, і тренерам.
Тарас Котів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
