Вже неодноразово практика показувала, що для українських футболістів важливо не пересидіти в теплій ванні й відгукнутися на ту чи іншу пропозицію з-за кордону вчасно. Це питання насправді багатогранне, бо не все залежить від самих футболістів. Нерідко вирішальне значення має позиція клубу чи слово президента. Але у випадку з Супрягою можна абстрагуватися від усіх інших нюансів та сконцентруватися на одному запитанні – а чи дозрів?
Він став чемпіоном світу зі збірною України U-20, але на клубному рівні має вельми скромні досягнення. Звісно, Влад провів класний сезон за «Дніпро-1» і забивав вишукані голи навіть самому «Динамо». Але не «Дніпро-1» продає його, а якраз таки «Динамо». А у футболці київського клубу досягнення у Супряги такі-сякі ніякі.
При Хацкевичі був повний провал. Можна скільки завгодно говорити про причини, про несприятливі обставини, але мірилом завжди залишатиметься поєдинок проти «Аякса» у кваліфікації Ліги чемпіонів, у якому Супряга не показав абсолютно нічого. Хоча шанс був унікальний. Про період роботи з Мірчею Луческу судити зарано, хоча навіть на цьому полі уже з'явилися будяки. Поєдинок проти «Олімпіка» – тотальна перевага «Динамо», низка (чотири, якщо бути точним) гольових моментів у Владислава Супряги і лише один реалізований. До активу цей матч навряд чи можна занести.
Чи готовий він до переїзду за кордон саме зараз? Чи адекватним є цінник в п'ятнадцять мільйонів євро, виставлений Суркісом? Чи пробачатимуть в умовній «Болоньї» матчі на кшталт тих, які Супряга провів проти «Аякса» і «Олімпіка»?
А Мірча Луческу, напевно, готовий терпіти, пробачати й чекати. Власне, навряд чи у тренера «Динамо» є інший вибір. Та й робота з молоддю для нього не є обтяжливою. Супряга ж може мріяти стати українським Голандом. Навіть повинен прагнути до цього. Але спершу потрібно навчитися забивати за «Динамо». Забивати багато і вправно. Усім.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
