П'ять думок після матчу «Динамо» – «Гент»

Динамо Київ 30 Вересня, 10:30 3718
П'ять думок після матчу «Динамо» – «Гент» | 19-27 Фото: 1927.kiev.ua
Луческу повертає Лігу Чемпіонів до Києва. «Динамо» громить «Гент» на шляху до мрії.
«Страшно заходити у роздягальню»

Команда Луческу при жахливій статистиці, зі сприятливим суддівством та провальними виходами на заміну вчорашніх лідерів Циганкова з Вербічем проходить кваліфікацію – зіграє в групі справжньої Ліги чемпіонів вперше з 2016 років. Гент переграв Динамо за ударами (20:11), влучаннями у площину воріт (12:5), точністю передач (80% проти жахливих 73%), але розгромно програв. Бущан справедливо збирає феноменальні десятки від статистичних порталів. Бельгійці по суті відродилися лише після 3:0, заслужили більшого, але підсумок дуелі заслужений – далі йде класніша команда з кращим тренером.

Результат є, але єдине, що тішить по такій відверто кепській грі – реакція гравців після фінального свистка. «Мені страшно заходити в роздягальню», – кричав хтось із гравців, натякаючи на майбутній жорсткий розбір польотів від Луческу. Бояться тренера, відчувають відповідальність і свої провали – гарний сигнал від команди, яка взяла за звичку розслаблятися і ризикувати на рівному місці у вирішальних матчах.

«Бєня, що ти робиш?! ЩО ТИ РОБИШ»

Ні, це не звертання до колишнього президента легендарного клубу, яке часто можна було почути в останні роки. Це емоційна реакція на чергову авантюру Вербіча, який на своїй половині поля віддавав розрізні паси на суперника та йшов у ризикований дриблінг. Так міг би тільки Луческу. Без зайвих сумнівів посадити на всі матчі кваліфікації Ліги чемпіонів лідерів атак при попередніх тренерах. Вербіч і Циганков були готові грати і з перших хвилин, але хитрий румунський наставник нікуди не спішить. Гра показала, що він знову мав рацію.

Беня та Вітя все ніяк не можуть зарекомендувати себе в серйозних матчах. Кроси Динамо з флангів у штрафний виглядали ще жахливіше, ніж у першому матчі. Та Де Пена та Жерсон хоч не підставляли команду дикими втратами на своїй половині чи в контрах, куди на азарті забігали по 4-5 гравців. Лише в Бущана відсоток точності передач (51%) виявився нижчим, ніж у Циганкова (60%) та Вербіча (63%). Водночас Георгій традиційно став лідером за довгими пасами, тому тут простимо. А що з вінгерами?

Дорш, юні вінгери та крайні захисники – світла замало, і Гент сам це розумів

Динамо добряче пощастило. По суті вийшли в Лігу чемпіонів без особливих проблем. Як ми і прогнозували, з такими віце-чемпіонами Бельгії було легше, ніж з АЗ, а проблеми могли створити хіба самі собі – від розслабленості та відчуття, що все дається ну дуже легко. Суперник, звісно, зіграв дуже крутий другий тайм. Та було вже відверто пізно, а після бійки тим самим не махають. Таке враження, ніби бельгійці чекали, коли втратять навіть математичні шанси на успіх. Розслабилися і почали грати у своє задоволення.

Німецький хавбек Дорш взагалі претендує на гравця матчу серед польових футболістів. На рівні з Буяльським. Ніклас – лідер серед обох команд за дуелями (18) та виграними єдиноборствами (9). У Віталія, щоправда, кращий відсоток (8 з 10). Зате Дорш створив 6 моментів партнерам. Його передачі з флангу були напрочуд якісними, пройшли 6 з 9, і тут також не мав собі рівних. Якби ще одноклубники не тринькали ці моменти, як любителі азартних ігор тисячі вічнозелених у казино...

Генту нарахували 6 стовідсоткових нагод. Якщо у Динамо ідеальна реалізація (3 з 3), то тут все по нулях. Один Пластун загубив 2 такі великі шанси. Ще й пенальті цей, рикошет від голови Ігоря до руки – весь світ досі сперечається, як трактувати подібні епізоди. Ніби й знищував динамівців на другому поверсі (виграв 5 дуелей у повітрі з 6, лідер матчу за обома показниками), а проти швидких Буяльського і Супряги не вражав, пробити Бущана зумів лише з офсайду та й загалом не виглядав стіною.

Безапеляційний гравець матчу

Бущан – тренер на полі, герой у воротах. Сила-силенна ефектних польотів, драматичних сейвів, коли його розстрілювали з кількох метрів. А ще підказки. Ніхто з гравців Динамо не був активнішим помічником Луческу на полі. Воротар киян говорив не лише зі своїм захистом, діставалося Вербічу та компанії, які загравалися. Голкіпер, який демонструє, можливо, найбільш рівну форму серед українців станом на сьогодні. Гра на виходах – бездоганно. На лінії – топ. Ногами дуже і дуже впевнено, особливо на фоні страждань Пятова. Добряча така заявочка як мінімум на дебют за збірну України, знаєте.

Луческу повертає Динамо і дає іскру гравцям

За якимсь містичним розрахунком (неначе Доменек з його астрологією) у президента київського клубу настав рік прозріння. Востаннє Київ успішно проходив кваліфікацію Ліги чемпіонів ще з Юрієм Сьоміним, у 2012-му. В інших випадках в ЛЧ грали завдяки чемпіонству. І тоді, і зараз рішення щодо тренерського штабу виходило за звичні шаблони і приносило результат. Саме так, вже вихід в еліту європейського футболу став цінністю. Шкода, що так пізно, але 75-річний Луческу не тільки повертає Динамо в головний єврокубок, стаючи найстаршим головним тренером в історії основної стадії змагань та отримуючи оплески офіційних соцмереж ФІФА.

Румунський фахівець ще й воскрешає цілі лінії. Ті, хто повноцінно готуються з ним до матчів ці 2 місяці, закріпилися на добротному рівні команди, в якої виділяються топовий клас реалізації та захмарна самовідданість. Сидорчук, Шапаренко, Буяльський. Де Пена, Супряга, Жерсон. Забарний і Миколенко. Караваєв з Кендзьорою. Ця залізобетонна основа нівелює проблеми вчорашніх лідерів і незамінних гравців. Вони заслужили знайти свого тренера, який повірить у них таких, якими вони є. Хай не зірки міжнародного класу, але це футболісти, здатні давати призабутий результат і навіть захоплювати своєю грою.

Як Буяльський та Супряга сьогодні в атакувальних діях, які з допомогою Кендзьори, Сидорчука і Жерсона закрили матч ще до 50 хвилини. Дует не то італійців, не то бразильців за технікою, відчуттям гри і навіть деякими хитрощами. На них стільки лайна вилили за ці роки, стількох списали. Всі – від власних тренерів до своїх же вболівальників. Можливо, тому ці динамівці так переживали, гучно лаялися, надзвичайно емоційно реагуючи на помилки партнерів уже за рахунку 3:0, коли втратили контроль над грою. Їм більше не байдуже, в їхніх очах знову горять вогники, а тренера соромно засмучувати навіть у момент, коли все вже давно вирішено.

Тарас Котів, football24.ua