Тренер, який відповідає насамперед за тактичні моменти, був доволі відвертий з іспанськими журналістами. Тассотті приходив у збірну України після Мілана, де так і не дочекався шансу попрацювати самостійно. Зараз теж виконує роль другого плану, хоча його внесок у перебудову «синь-жовтих» та тріумфальний вихід на Євро-2020 неможливо применшити. Дещо засмучує його відвертий вердикт перспективам України у найближчій зустрічі з Іспанією – не хотілося, аби ця зневіра передавалася нашим футболістам. З одного боку вони можуть посоромити італійського фахівця своєю грою на полі. З іншого – якщо самі тренери не вірять в успіх...
Та починає синьйор Мауро зі спогадів про той самий епізод, яким італієць прославився на всю Іспанію. El Pais називає Тассотті не інакше, як «права рука Шевченка». У вівторок, 13 жовтня, він знову зустрінеться з Луїсом Енріке. Саме останньому легенда Мілана врізав на Чемпіонаті світу 1994 так, що фото з закривавленим обличчям іспанця облетіли весь світ. Сьогодні 60-річний Тассотті та на 10 років молодший візаві вже можуть потиснути собі руки. Чи міг в Луїса Енріке залишитися на нього зуб? Про це і не тільки читайте далі.
Як після 37 років у Мілані вирішити поїхати з Шевченком у збірну України
Моя ситуація в Мілані змінилася. Я опинився за межами тренерського штабу, стежив за молодими гравцями клубу, і Шева запропонував мені піти з ним. Я подумав – це може бути цікава пригода. Вважав за краще повернутися на свою стару тренерську позицію. Крім того, це був дещо специфічний момент у клубі, в розпал перемовин щодо продажу Мілана між Берлусконі та китайськими власниками. Не міг цього зрозуміти. Після стільки років у Мілані було нелегко, але я задоволений.
Особиста катастрофа і зустріч Тассотті з Луїсом Енріке перед матчем Іспанія – Україна
Ми справді привіталися до початку гри. Це вже ставалося на Олімпійському стадіоні, коли він тренував Рому, а я був помічником Аллегрі в Мілані. Того дня він прийшов до мене, потиснув мені руку... Час минає. Я вже став дідусем, а він молодший, але також виріс з 1994 року. Ми обоє були дуже молодими. Багато чого трапилося. Звичайно, я шкодував про це вже через хвилину після скоєного. Ми боролися за м’яч. Я простягнув руку, бо відчував, як мене схопили. Помилився і пошкодував. Я ніколи цього не заперечував. Ніколи не ховався від своєї відповідальності. Якщо є потреба, я готовий ще раз перепросити. Також розумію, що спочатку він не хотів прийняти мої вибачення.
Наприкінці гри в Бостоні Тассотті підійшов просити пробачення до гравця збірної Іспанії. Він бачив, що сталося з його носом, на обличчі все ще була кров. Утім, Луїс Енріке, на нервах і з розбитим серцем, вирішив не приймати вибачень. «Це було його право», – з повним розумінням ставиться італієць. Цей епізод коштував Маріо 8 матчів унікальної на ту пору дискваліфікації, яка стала можливою лише після матчу завдяки перегляду повторів. Він так більше і не зіграв збірну Італії.
Для мене це було катастрофою. Адже мав би можливість зіграти півфінал та фінал Кубка світу в 34 роки. Але я помилився, і доля змусила мене за це заплатити. У кар'єрі гравця є позитивні і менш приємні моменти, і всіх їх треба прийняти. Особливо тоді, коли це ваша вина. Так було в моєму випадку. Я завжди стверджував, що це був інстинктивний рух, який дійшов до носа, але я не мав наміру його зламати. Не було жодного злого умислу. Не мав нічого проти нього. У футболі ви б'єте один одного, але в цьому випадку проблема полягала в тому, що я зламав йому ніс. Якби не це, нічого б не сталося.
Що сказав Луїс Енріке на Олімпіко – незручний момент
Це він сам підійшов привітати мене. Я думав вибачитися перед ним особисто, і сказав це напередодні в одному з інтерв’ю, але не планував прямувати до його тренерської лави, бо не хотів спровокувати складну ситуацію. Мені тоді здавалося, що він не захоче потиснути мою руку. Очевидно, що Луїс Енріке з роками переосмислив усе, що сталося. Він стиснув мою руку. Не думаю, що він сказав мені щось конкретне.
Тассотті, як другий тренер при Анчелотті, та Луїс Енріке, все ще гравець Барселони, зустрілися у липні 2003 року. Це був товариський матч у Вашингтоні. Тоді Тассотті зазначав, що він намагався прояснити деякі питання, але Луїс Енріке не хотів і слухати.
Реакція на 0:4 від Іспанії місяць тому
Іспанія зіграла дуже добре. Це справило на мене велике враження. Відтоді, як я працюю у збірній України, ми не грали проти такого суперника і не стикалися з такими труднощами у грі, щоб перейти свою половину поля. Існує велика технічна та фізична різниця між нами і такими командами, як Іспанія. У нас не дуже є з кого обирати.
Ансу Фаті? Я був вражений його зрілістю. Грати, показуючи такий характер, у цьому віці непросто. Він виступає за таку чудову команду, як Барселона, і тренується з великими гравцями. Ця техніка, ця особистість свідчить про те, що в Іспанії виріс особливий талант. Шлях до того, щоб стати таким гравцем, як Мессі чи Кріштіану, ще довгий, але талант у нього є. Головне – дозріти ментально і як людина.
Саккі чи Капелло – хто вплинув більше
Саккі. Не тому, що він хоробріший за Капелло. Однак я зустрів його першим. Саккі здійснив революцію в італійському та європейському футболі. У ті часи команди з Італії сприймалися як захисні. На виїзді вони думали лише про те, щоб не пропустити гол. І Саккі зробив революцію. Пресинг, тактика офсайду. Я хотів би познайомитися з ним трохи раніше у своїй кар’єрі, а не у 27-28 років. Саккі, скажімо, зробив глибшу роботу, ніж Капелло. Повернення до коріння гри, зміна ментальності. До його приходу італійські футболісти на тренуваннях працювали не на 100%, ми економили сили. Він змусив нас віддавати всіх себе не тільки під час матчів.
Чи зможе Іспанія повернутися на рівень тріумфатора чемпіонатів світу та Європи
Як і будь-якій іншій команді, іспанцям буде важко. Тодішній рівень – дуже високий. Зараз Іспанія перемагає зусиллями своїх блискучих гравців. Національним збірним грати добре – не так просто. У клубах, де гравці тренуються разом щодня, набагато простіше. Тодішня Іспанія хотіла перемагати, граючи, як іспанські клуби. Всі прагнули контролювати м'яч. Цей стиль відрізнявся від того, що було в італійських клубах.
Якої України хоче Шевченко
Він бачить збірну головним героєм, але це непросто. Адже український чемпіонат не можна порівняти з великою лігою. Тут є дві великі команди, Шахтар і Динамо, чиї гравці отримують найбільше викликів до нашого складу. Це збірна другого ешелону, але ми зробили щось важливе. Виграли нашу групу кваліфікації на Євро, і нашим суперником була Португалія, чинний чемпіон. Ми здолали їх вдома, не програли на виїзді, показавши хорошу гру. Іспанія ж для нас – недосяжний суперник. Ми не можемо конкурувати ні з ними, ні з Німеччиною.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
