«Шахтар» важко входить у сезон: тиск від Луческу, амбіції Срни і ще 5 причин

Футбол України 16 Жовтня, 15:58 1382
«Шахтар» важко входить у сезон: тиск від Луческу, амбіції Срни і ще 5 причин
У новому сезоні «Шахтар» встиг програти битву за Суперкубок України, а з п'яти ігор чемпіонату перемогами закінчив лише дві. Що відбувається?

Шахтар на старті нового сезону відверто лихоманить. У перших 5 турах УПЛ «гірники» втратили вже 6 очок. Я й не згадаю, коли таке траплялося востаннє. Зникла вся легкість, яка була притаманна донецькій команді на рівні України. З'явилася нервовість, емоційна та фізична втома. Зараз впізнати той Шахтар, який каменя на камені не залишав від Вольфсбурга та Базеля, доволі важко, хоча минуло не так багато часу.

Звичайно, що одного пояснення таких проблем немає. Тут комплекс причин, які мають наслідки.

1. Команда досягнула свого піку

Кожна команда будується певний час, формується, а потім виходить на пік своїх результатів. Десь подібні речі відбуваються і з Шахтарем. «Гірники» ще з Мірчею Луческу доходили до 1/4 Ліги чемпіонів, потім знадобився певний час, щоб вийти у півфінал Ліги Європи, і от минулого сезону знову ця стадія. Зрозуміло, що то був пік команди, тож далі – падіння і перебудова.

Шахтар із сьогоднішніми лідерами досягнув всього, що тільки можна. Тепер потрібно щось змінювати в кадровому плані, аби через кілька років знову прийти до успіху. Безперечно, у цій історії вже не випадає розраховувати на Тайсона, Марлоса, Мораєса, Пятова тощо. Потрібно довіряти новим гравцям. Сильний той, хто робить перебудову на піку, а слабкі проводять зміну через кризу. Клубний менеджмент «гірників» вважає, що із старим багажем можна рухатися далі, здійснюючи тільки косметичні зміни. Навіть у таких великих командах, як Ман Сіті та Реал із Барселоною, відсутність зміни і ставка на старих зірок ні до чого хорошого не призвели.

Сьогоднішній склад Шахтаря у переважній більшості неодноразово грав у Лізі чемпіонів, мав досягнення у Лізі Європи, понавигравав усе що тільки можна в Україні. Яка у них може бути мотивація?

2. Важкий минулий сезон

Сезон 2019/20 відверто затягнувся через пандемію коронавірусу. Шахтар далеко зайшов у Лізі Європи, тому утримував форму гравців аж до серпня. Команда мала амбіції дійти до фіналу єврокубка. Зрозуміло, якщо є підйом, то буде і спуск. По-іншому у футболі не буває. Після успіху на початку серпня розпочався спад наприкінці місяця. Плюс – емоції від негативного матчу проти Інтера нікуди не подіти. Такі поразки б'ють по гравцях.

Новий сезон теж буде непростим. Шахтар залишається базовою командою збірної України, яку у кінці клубного сезону чекає Євро. Для Степаненка, Пятова, Марлоса, Коноплянки, Мораєса – ймовірно остання можливість зіграти на континентальному турнірі. Кожен із них розумітиме, що втома та виснаження можуть вилізти боком – проблемами зі здоров'ям.

3. Проблеми у роздягальні

Тайсон хоче піти. Про це говорить вже не один рік. Зокрема, наполягав на цьому у 2016-му, але тоді йому дали новий контракт на хороших умовах. Думаю, усі побажання бразильця були виконані – лише б залишився в команді. Зараз ця угода завершується. Тайсон знову згадає про свій рідний Інтернасьйональ, про братів, сестер у Бразилії і тому подібне. На полі усім своїм виглядом показує, що він нещасливий, що йому трохи байдуже. Цей тиск буде продовжувати до завершення контракту або підписання нового.

У Луїша Каштру не вистачає сили волі, щоб виховувати свого лідера. Максимум – відібрали пов'язку. Інші футболісти бачать поведінку вожака. На користь команді це не йде. Доля Тайсона має бути вирішена, або це ні до чого хорошого не призведе. Така амбітна та велика команда, як Шахтар, не може залежати від настрою та примх одного гравця.


Не варто забувати про конфлікт між агентами Тайсона і Тете, який виник навесні. Вони у пресі та соціальних мережах обмінялися «привітами». Одночасно Тайсон і Тете майже не грають. На користь останньому ця ситуація точно не йде.

4. Комплектація команди

Склад Шахтаря справляє сильне враження. Гравці користуються інтересом провідних команд Європи. Але водночас не все так однозначно.

У «гірників» є багато вікових виконавців, яким вже за 30: Пятов, Степаненко, Коноплянка, Тайсон, Марлос, Мораєс, Ісмаїлі. Водночас є молоді гравці, які тільки починають: Тете, Соломон, Додо, Маркос Антоніо. Відсутні гравці оптимального віку – 24-28 років.

У ветеранів наявні проблеми фізики, відновлення, ризик пошкоджень і тому подібне. Їм вже непросто грати двічі на тиждень. Добре, що у минулих сезонах Шахтар не мав проблем у чемпіонаті, але зараз усе зміниться. Будь-яка втрата може мати наслідки. Формула УПЛ вже серйозно змінилася. Тепер команди грають тільки у два кола, тому матчів проти прямих конкурентів буде менше. Нівелювати відставання стане складніше.

Водночас є група молодих футболістів, яким не вистачає досвіду та стабільності. Додо, Маркос Антоніо, Соломон можуть видати дуже сильний матч, а можуть бути зовсім невиразними. Такі речі нормальні для їхнього віку.

Проміжок від 24 до 29 років представлений тільки Давидом Хочолавою. Ну, цього точно замало.

З 2018 по 2019 рік Шахтар був дуже активним у трансферному плані. Прийшло багато новачків. Хтось зміг себе проявити, хтось – ні. Але проблемні позиції залишаються. Це яскраво показують матчі єврокубків – центральний захисник і форвард.

Мораєс, звичайно, багато забиває, але альтернативи йому немає ніякої. Фернандо – гравець трохи іншого профілю, він ефективний, коли діє із глибини, має простір. Мораєсу вже 33 роки. Зрозуміло, що з віком він не стає кращим. Потрібно посилювати гру і робити ротацію.

У центрі захисту пара Матвієнко – Кривцов – не ідеальна. Але під ними також нікого немає. Вітао наразі себе не показав упродовж року перебування в Україні. Важко оцінювати потенціал цього молодого бразильця. Хочолава багато помиляється, особливо в єврокубкових матчах. Грати на такому рівні йому важко. Аналогічно й Бондар не показує рівня, який спонукав би серйозно говорити про його шанси на першу команду. Матч проти Руху це підтверджує.

А тут ще й травма Ісмаїлі, яка змушує ставити Матвієнка на фланг. Позиція центрального захисника у Шахтарі виглядає явно недокомплектованою.


5. Провал Боту

Шахтар вчинив мудро у 2017-18 роках, запросивши людину в селекцію під пошук нових гравців. Належало з розумом провести перебудову команди. Фред, Бернард, Феррейра пішли – потрібна була нова кров. Хто, як не людина з Бенфіки, може розуміти потенціал нових гравців?

Але, відверто кажучи, Боту розчарував. За Тете були заплачені шалені гроші. За інформацією ЗМІ, сума коливається від 15 до 18 млн євро за 80 відсотків прав на гравця. Він швидкий, фізично сильний, але не більше. Поки Тете не схожий на футболіста, який коштує таких грошей. Дуже прямолінійний та передбачуваний. При позиційній атаці, коли потрібно долати насичений захист, – проблеми. Можливо, проблема в тому, що йому не дають ролі лідера, спираючись на цій позиції на інших гравців, а Тете має статус гравця ротації.

Майкон – це не альтернатива Степаненку чи заміна Фреду. Бразилець заслабкий у плані руйнування атак суперника і не може вести гру команди. Явно бракує креативу та швидкості. Плюс – важка травма відібрала багато потенціалу. Скоріше, це продовження лінії Дентінью чи Нема, ніж гравець, який реально може закріпитися у першій команді. 5,5 млн євро не знайшли свого відображення на полі.

Про Маркоса Сіпріано взагалі нічого не зрозуміло. Його брали як вінгера. Але в той же час на цю позицію взяли й інших гравців. У матчах за дубль він не вразив. Пробували награвати на позиції лівого захисника, як альтернативу Ісмаїлі. Коли останній отримав травму, про Сіпріано взагалі забули. Зараз там грає Корнієнко.

Фернандо теж відверто загубився. Він – вінгер із прекрасними швидкісними якостями, дриблінгом, але аж ніяк не вістря атаки. У нього банально немає такого досвіду та навиків. Тож у своєму розвитку гравець просто зупинився. Намагається вчитися новому, але не розвиває того, що в ньому закладене від природи. Вже встиг провалися у Спортінгу, граючи в оренді.

Всі ми бачимо, що відбувається із Євгеном Коноплянкою. Матч Ліги націй проти Швейцарії – як квінтесенція. Складається враження, що Коно вже футбол не цікавить. У нього своє життя. Така ж ситуація у Шахтарі. Від Євгена немає помітної користі. На гравця основи, який буде вести за собою, він не тягне. У 31 рік перспектив не так вже й багато. Ігровий час для умовних Мудрика, Фернандо чи Сіпріано був би доречнішим. Натомість виходить картина, в якій гравець просто займає чуже місце.

Коноплянка – не хлопчик, якого взяли невідомо де. Всі бачили та знали його проблеми. Він ніяк не міг піти із Шальке, граючи тільки окремі матчі. Не зміг домовитися із турецькими клубами. Виходить, що «гірники» через промах селекції влетіли у серйозну копієчку. За повідомленням ЗМІ, трансфер футболіста обійшовся від 1,5 млн євро, а зарплата склала 1,7 млн. Отже, за 3 роки він покладе до кишені 5,1 млн євро, плюс вартість трансферу. 6,6 млн євро просто втрачені. За це має хтось відповідати. Це серйозні гроші. Умовно кажучи, Динамо за останні роки не купувало більше ніж за 5-6 млн.

Валерій Бондаренко так і не отримав свого шансу. За два роки все втратив і знову повернувся до Олександрії.

Поки що тільки Додо – це влучання у яблучко. Але не дуже зрозуміло, чи має до цього стосунок Боту? Бразилець перейшов до Шахтаря наприкінці 2017-го. А Боту офіційно почав працювати в системі донецького клубу з літа 2018-го. Тому і провал із Кайоде на нього вішати не можна. Хіба він міг працювати над трансфером гравця у Шахтар, маючи контракт із Бенфікою? Щось тут не так.

У плюсі однозначно Соломон. Але поки в нього роль джокера. Ніхто не знає, як він гратиме в ролі лідера повноцінні матчі. Одна справа – виходити на заміну, а інша – грати з перших хвилин. Із другим компонентом у Манора поки не все добре. Неозброєним оком помітно потенціал у Маркоса Антоніо. Але йому бракує стабільності. Наступні рік-два дадуть відповіді на всі запитання.


Можу висловити припущення, що на новому місці роботи Боту спершу використовував напрацювання Бенфіки. Мені важко уявити, щоб Шахтар шукав гравців у Ізраїлі. Вектор селекції у «гірників» трохи інший. Той же Кайоде мав досвід виступів у чемпіонаті Ізраїлю. Маркос Антоніо грав не тільки за юнацьку збірну Бразилії, але й був у португальському клубі. Шахтар просто підібрав тих гравців, які були відкинуті Бенфікою, або перебували під спостереженням. Коли напрацювання вичерпалися, почали переходити Вітао та Коноплянка…

Якщо зараз прибрати стару гвардію в особах Тайсона, Марлоса, Ісмаїлі, Степаненка, Кривцова, то чи буде Шахтар успішним із гравцями, які перебувають в системі клубу останні два роки? Я в цьому не впевнений.

6. Тиск

Прихід Мірчі Луческу в табір головного опонента – Динамо – став справжнім ударом для Шахтаря. Такого розвитку вони явно не очікували. Людина, яка фактично створила систему донецького клубу, почала працювати із головним конкурентом.

Холодним душем стала поразка у матчі за Суперкубок. Динамівці із великими кадровими втратами змогли переграти Шахтар, півфіналіста Ліги Європи. Причому тут насамперед перемога Луческу над Каштру. Стало зрозуміло, що такого безтурботного життя, як у попередньому сезоні, Шахтар вже не матиме.

Вважаю, що Каштру дуже важко працювати під тиском. Коли тренер не відчуває відповідальності, він показує хорошу роботу, якщо ж потрібно перемагати – виникають проблеми. У першому турі попередньої ЛЧ «гірники» були розгромлені Ман Сіті. В останньому турі отримали 0:3 від Аталанти, коли на кону стояв вихід у плей-офф. Поразка від Бенфіки чи Вольфсбурга не стала б катастрофою. Шахтар у цих матчах зумів не тільки перемогти суперника по рахунку, але й за грою. І коли заговорили про фінал... знову виникли проблеми.

Зараз на Шахтар чиниться великий тиск з усіх боків. Вкрай складна група, де може «світити» 4-те місце. Поборотися за плей-офф буде дуже важко. Вважаю, що вихід в ЛЄ буде успіхом. У чемпіонаті потрібно наздоганяти Динамо, а матчі даються важко.


7. Амбіції Срни

Те, що легендарний гравець Шахтаря стане тренером команди, не викликає сумнівів. Незрозуміло лише, коли це трапиться. Зараз така ситуація, що у хорвата немає серйозної ролі у клубі. Він всього лише помічник Каштру (причому – не перший) і директор з футболу клубу. Важко сказати, що входить у його повноваження на цій посаді. Гадаю, амбіції Даріо вищі, ніж просто бути медійним рупором Шахтаря.

У Шахтар повернувся Карло Ніколіні. Італійський тренер фізпідготовки, який працював із Луческу. Робота у Шахтарі – це не тільки вдячність, але й амбіції Срни. У команди немає проблем із фізпідготовкою, травм також не надто багато. У Каштру є своя людина, яка працює в цьому напрямку. Чим тоді буде займатися італієць? Можливо, Срна вже починає формувати свій майбутній штаб? Така ситуація точно не йде на користь впевненості поки що чинного головного тренера Каштру.

Вийти із цієї ситуації не так вже просто. Відсутність літніх новачків свідчить про те, що 100-відсоткової довіри до Луїша Каштру у клубі немає. Якщо ситуація не покращиться, не варто виключати відставки Каштру вже до кінця цього року.

Сергій Тищенко