Україна пережила шторм – новий лідер і ще 9 переможців унікального циклу врятували та зробили заявку на Євро

Збірна України 17 Жовтня, 22:42 1443
Україна пережила шторм – новий лідер і ще 9 переможців унікального циклу врятували та зробили заявку на Євро
Команда Шевченка відіграла 3 історичні матчі в першому для нашої команди подібному періоді. Ніколи ще збірна України не грала з такими топами, як Франція, Німеччина та Іспанія за 7 днів.

Болісна еволюція Шевченка на фоні шторму

Від найбільшої поразки в історії через першу домашню поразку від Німеччини до 4 тріумфу над топ-збірною. Після Португалії, Англії і Франції прийшла черга Іспанії, з якою раніше в нас була один з найчорніших рахунків. По суті збірна України воскресла, піднялася після найважчого нокауту за весь час свого існування. Ще ніколи в нас не випадали 12-14 гравців основної обойми. Ще й на цикл, коли припали 3 матчі проти топ-збірних рівно за 7 днів. Були подібні спарки раніше, але і близько не з такими статусними суперниками.

Тому не дивно, що більшість вболівальників і експертів не чекали вже від команди Шевченка і нічиєї проти «Червоної Фурії». Пристойна поразка імені Бущана в поєдинку з Німеччиною вже була певним позитивом. Після антирекорду 1:7 якось підсвідомо боїшся повторення. Поразка виявилася заслуженою. Лише воротар Динамо врятував команду Шевченка від більшого рахунку. За очікуваними голами Бундестім виграла 3,39 на 1,14. Тобто за поганих розкладів знову все могло завершитися розгромом, скажімо, 1:4. З іншого боку той матч став переломним.


Український, назвемо це так, другий склад довів собі та тренерам, що може конкурувати з грандами. Не з позиції сили, але іншими призабутими у 2 дивізіоні Ліги націй та проти більшості суперників у відборі Євро-2020 плюсами – вмінням реалізувати будь-який найскромніший гольовий момент, готовністю покласти душу й тіло за країну та брата поруч. Коли кожен стелиться у підкатах, неначе це останній бій, створює в обороні ситуації 2 в 1 на свою перевагу, а не 1 проти 2, як це було в Мадриді. Якби все склалося настільки ж ідеально, як у наступній грі, ми цілком могли б вибороти якісь 1:1 чи 2:2.

З Іспанією ми вже отримали майже рівний результат навіть по xG: 0,64 на 1,67. Коли перевага суперника в якості моментів не настільки грандіозна, тут уже можна вирішувати, хапаючи фортуну за ноги та інші частини тіла. Вдвічі приємніше, що трапилося це у неймовірно важкий момент. Шахтар по суті делегував у збірну лише Коваленка, і той не вразив – провів на полі 77 хвилин з Німеччиною, але за версією InStat отримав гірший бал, ніж усі 3 гравці, яким після виходу на заміну дісталося 18-25 хвилин. Марлос провів десь чверть матчу проти команди Льова. Раніше ж у старті Шевченко залізно випускав Пятова, Степаненка, Кривцова, Матвієнка. Часто, якщо були готові, виходили на поле Коноплянка, Мораєс і Марлос. До цього додайте травму Зінченка і дискваліфікацію Маліновського.


Склалася неймовірна картинка подвигу – лише Ярмоленко та Яремчук починали цьогорічну Лігу націй беззаперечним гравцем основи, максимально близько до основи у кваліфікації Чемпіонату Європи були також Миколенко і Караваєв, ще рідше там з'являвся Циганков. Однак завдяки ідеально підібраній тактиці тренерського штабу та багато в чому досконалим діям футболістів ми побачили дивовижне перетворення. Команда, яку трясло, яка втрачала віру в себе та оптимізм фанатів (знову почалися вічні українські мантри «та що нам робити з такою грою на Євро»), яка летіла у прірву насамперед ментально, відмовилась бути невдахою.

Доводилося читати, що молоді Забарний, Зубков, Миколенко, Конопля, Михайліченко, а також досвідченіший Бущан можуть і не оговтатися після тих 1:7. Вистачало саркастичних коментарів, що ми виглядаємо а-ля Сан-Марино чи Молдова. Хоча тут більш доречні аналогії з Ліверпулем, який недавно влетів 2:7 від Астон Вілли. У Франції найближчим до справедливого рахунком мав стати 4:1 на користь суперника (метрика xG дає команді Дешама перевагу 3,7 на 0,75). У Бірмінгемі щось на кшталт 4:2 чи 3:1. Усе ще розгромно, але вже не так принизливо. З кожним матчем проти топ-суперника, починаючи з мадридського, команда Шевченка все більше втрачала своє обличчя, яким так пишалася, яке стало символом перемог і виходу на Чемпіонат Європи. Парадокс, але пацієнту ставало тільки краще.


Іноді реально оцінка своїх можливостей замість хлопчачої бравади здатне врятувати від непоправних наслідків. Ще проти Німеччини ми намагалися махати руками, оголяючи тили. Так, створювали трохи більше моментів, ніж з Іспанією, але розплачувалися більшими проблемами в межах штрафного майданчика. В останній грі закрилися максимально, як це було можливо. І мильна бульбашка іспанських талантів луснула. Середня гострота удару суперника помітно впала, а Миколенко із Забарним виглядали щонайменш Бонуччі з К'єлліні. Той момент, коли крута команда набиває під 20 пострілів, але жоден – у такій відкритій смертельній позиції, з яких нас розстрілювали раніше.

Очевидно, Андрій Шевченко до останнього не хотів грати в такому ключі, фактично соромився, адже цілить в елітні клуби найкращих чемпіонів, головним тренером яких бачить себе в найближчому після збірної майбутньому. З одного боку, наставник гранда топ-ліги не може грати в антифутбол, адже керуватиме гравцями, які нав'язуватимуть свою волю, домінуватимуть на полі. З іншого – Шевченко, Тассотті та Малдера створили ідеально вибудувану систему, в якій індивідуальні промахи (а їх вистачало в багатьох гравців) заміщуються командними механізмами, а вчасне, хоч і короткотривале, розкривання приносить кращі моменти, ніж у суперника з його 20 ударами.


Насправді вся наша позитивна історія протистоянь з командами, які вигравали чемпіонат світу чи Європи, базується на бездоганній грі захисту та воротарів. З 8 подібних перемог лише двічі, в обох випадках Португалії, вдавалося розмочити ворота українців по разу. Навіть в останньому матчі проти Роналду і компанії нас перестріляли за ударами майже в 5 разів. У попередньому відбірковому циклі Пятов обидва рази ставав головним героєм боїв з португальцями (8 і 9 сейвів). Усе життя нам розповідали, що Андрій незамінний, але кіпер Динамо показав, що вся школа українських воротарів – далеко не на останніх ролях в Європі.

Бущан

Тому логічно буде почати розповідь про головних героїв України з позиції №1. Ваш автор ще після Гента писав, що його гра – дуже солідна заявочка на місце в основі збірної. Доля склалася вигадливо. Георгій пропустив 7 м'ячів у Франції. На телеканалі «Футбол» озвучили якісь абсолютно дикі чутки. Мовляв, психологічний стан Бущана нібито настільки важкий, що треба було терміново викликати Різника з молодіжки. Це доволі смішно було чути про голкіпера Динамо, який видав 11 сейвів проти французів, 12 з Німеччиною і 8 з Іспанією.


По суті 26-річний (ще один курйоз – в українських ефірах і на сайтах часто звучало молодий про цілком собі зрілого стража воріт) голкіпер нічим не поступався найкращим версіям Пятова – капітана збірної, який тимчасово опинився без футболу. І тепер саме Георгій є першим конкурентом воротаря Шахтаря, а не молодший гравець Реала Лунін. Кожна наступна помилка «гірника» провокуватиме гарячу дискусію і заклики «повернути всесильного Бущана».

Останній, до слова, не має собі рівних в усіх дивізіонах Ліги націй. Георгій за 2 тури видав 20 сейвів, що на 4 краще за результат андорського та мальтійського (!) колег, які провели вдвічі більше часу. Цікаво, що у топ-5 гравців, які віддали найбільше точних передач, відразу троє останніх суперників України. Гра ногами Бущана – наразі, мабуть, найкраще, чого можна чекати в цьому компоненті від наших голкіперів. Започаткував гольову атаку в 3 ходи і вже не вперше показав, що може ставати таким собі глибоким плеймейкером.


Шапаренко

Після Франції здавалося, що на Миколу можуть повісити багатьох собак. Принаймні те, що перед Німеччиною він відіграв усі 90 хвилин, свідчило про перспективи максимум резервіста. Утім, тренерський штаб Шевченка вміло розібрався в причинах фіаско і не став рубати всіх співучасників. Як наслідок, Шапаренко досить впевнено вийшов на заміну в другому матчі та відіграв майже ідеальний матч проти іспанців. Дивовижний спокій з м'ячем, тонка участь в одній з найкращих комбінацій зустрічі (пас п'ятою), відсутність страху боротьби навіть з таким культуристом, як Траоре. Микола навіть відбирає частіше за глибшого опорника Сидорчука. І це ще ми у збірній поки не побачили найгострішу версію Шапаренка, якого на ново відкриває Луческу в Динамо! Зінченку є над чим задуматися.

Ярмоленко

Неймовірний ігровий інтелект, завдяки якому здатен вирішувати долю матчів ще довго і як мінімум до Євро у 2021 році залишатися основним. Ніхто не чекав, що Ярмола видасть такий жертовний матч у частині роботи на оборону. Коли людина знає, що триматиме м'яч мізерну кількість хвилин, тож демонструє 86% точності передач у фінальну третині, роблячи все настільки мудро і вишукано... Цей гольовий пас – розкішна крапка, винагорода за шалену працю всієї команди, яка не заслужила б слів критики навіть в разі невдачі. Багато хто каже, що Маліновський заслужив капітанську пов'язку, але вінгер Вест Хема поки теж не збирається здавати позиції.

Зубков

Більше за бажання, проявлені задатки, ніж загальну ефективність дій. Досить пристойний і надійний солдат армії Шевченка. У кожному матчі були спроби вибуху на лівому фланзі. Доводилося зустрічати захват, з яким... французи оцінюють його дриблінг у момент з фолом Наваса. Зубков навіть удостоївся порівнянь з Неймаром, де українець зовсім не у програшній позиції. «Не порівнюйте українську легенду з цим бразильським плаксієм», – писали іноземні вболівальники. Очевидно, у Ференцвароші він сяє яскравіше, але для перших виходів за збірну дуже навіть непогано, агресивно, самовіддано у відборі. На фоні проблем Коноплянки цілком здатен увірватися в заявку на Євро.

Соболь

Те саме, що попередній лівофланговий. Едуард дуже довго залишався 2 опцією, останнім часом виходив проти Литви у відборі, а так більше по товариських матчах виступав. І ось, коли фулбек Брюгге, вже здавалося, став лише 3 варіантом на краю оборони після Миколенка та Михайліченка (а ще тут за Динамо грає універсал Караваєв), отримав супершанс і зачепився за нього всіма силами. Звісно, 20% виграної боротьби в оборони проти Іспанії, де його просто вбивав Траоре, це тривожні цифри.

Однак Шевченко, схоже, принаймні на найближчі матчі віддасть саме Соболю перевагу над Михайліченком, який більше заграється і не встигає повертатися з атаки. З іншого боку повернуться захисники Шахтаря, і Миколенко з великою імовірністю зміститься ліворуч. Та відіграти 2 офіційні матчі проти грандів, фактично зробити пенальті у грі з Німеччиною своїм пасом на Яремчука – вже дуже солідно для вихованця донецького клубу.


Забарний

Один з тих, хто ні в чому не поступається юним одноліткам зі всяких аяксів та борусій як мінімум у ментальності. Коли Попов більше зайнятий своїми лавсторі з Білодід, а Шабанов не дуже вписується в бачення Луческу, настає зоряний час 18-річного центрбека Динамо. У клубі він уже став потужним конкурентом для досвідченіших хлопців, а у збірній отримав фантастичний досвід – 3 поспіль матчі в основі проти світової еліти. Забарному б ще підтягнути розуміння гри на другому поверсі, а так це дуже неприємний для суперників захисник. Ілля намагається читати епізоди, діяти на випередження, а коли треба накривати суперника у штрафному грає максимально жорстко, але й обережно, щоб не привезти пенальті.


Караваєв

Людина, яка не є еталоном точності передач чи дій на загострення, але завжди свій момент знайде і віддасть більше ніж 100% на полі. Запал, безмежна самовіддача і відсутність паніки – ці риси роблять його ще одним надійним бійцем Шевченка в системі, коли треба більше захищатися і є підстраховка. Через те, що в Динамо почав грати на лівому фланзі, а праворуч добре себе проявляв Тимчик, втратив місце у збірній. Та повернувся тріумфально. Віддав передгольовий пас на Ярмоленка з іспанцями, не дозволив розгулятися Фаті з Регілоном. Так, були прориви і по його краю, але загалом свою позицію у збірній Олександр захистив.

Макаренко

Таке враження, що тренерський штаб не особливо на нього розраховував. Як того ж Пластуна, Макаренка часто викликали, але рідко випускали на поле. До виходу на заміну з Німеччиною грав лише товариській матчі, а потім доволі сенсаційно провів усі 90 хвилин (дебют в офіційних поєдинках з перших хвилин!) з іспанцями і показав себе пристойним командним воїном. У грі з французами віддав асист на Циганкова і виглядав значно цікавіше за Харатіна, якого після повернення Степаненка у збірній може і не бути. Не відомо чому, але стрижень Ференцвароша Реброва провалив обидва свої іспити. Натомість Макаренко такими темпами цілком здатен за Євро-2020 зачепитися.

Циганков

Забив Франції та Іспанії, причому Де Хеа прошив неробочою правою ногою, а чемпіонам світу показав свою фірмову ліву. Міг шокувати і Німеччину, але не підлаштувався під удар. Може бути нашим головним джокером, адже цікавіший у виходах на заміну проти грандів, які або змушені розкриватися, або дають собі розслабитися. Несподівано добре проявив себе на лівому фланзі атаки, а його реалізація чи не єдиного моменту з іспанцями має стати прикладом для того ж Яремчука, який попереду відверто не вразив.


Миколенко

Повноцінний центрбек. Провалився з французами, але в офіційних матчах виглядав солідніше за Матвієнка – свого конкурента на цій позиції. Відмінно страхував Соболя і Зубкова, коли вони не могли стримати Траоре і Наваса. Допомагав Бущану, коли той дещо помилявся, приборкуючи складні м'ячі. Разом із Забарним і Ярмоленком лідер за кількістю виносів у переможному матчі. Проблемною залишається якість першого пасу на дальню відстань, хоча тут можуть бути питання і до Яремчука. Дуже цікаво буде глянути рішення Шевченка у наступних іграх. Чи поверне він Миколенка на лівий фланг, коли видужає Матвієнко, чи ризикне розбавити «шахтарську» лінію оборони.

Бонус – Шевченко

Зробив висновки з помилок, встиг розробити план Б, адже це особливий і не такий простий вид мистецтва – ідеально припаркувати автобус. Розставив пастки на іспанців настільки продумано, що всі остаточно переконалися: і в УПЛ є гідна зміна, і наші бельгійці готові рвати жили, і без основи можна здобувати результат. Це було зовсім інше обличчя українського тренера. Не розгублений, як в Іспанії, коли весь його план посипався, як картковий будиночок, і це стало таким шоком для нього, що й сама команда так і не оговталася, нічого не запропонувавши супернику.

Змусив прокинутися збірну, яка тільки-тільки пережила божевільний нокаут, після якого звідусіль чулися невтішні діагнози. Це трохи нагадувало останніх Луческу та Реброва (проти сильніших суперників), трохи відлунювало баченням Петракова без страху і сорому за регулярні виноси, тактику дальніх передач у поєднання з мізерним контролем. За цей результат в максимально ускладнених умовах Шевченко заслужив як мінімум не меншої похвали, ніж за успіхи у кваліфікації Євро. Постійно був у грі, ніби невидимий 12-й гравець, який не дає розслабитися жодному виконавцю. Версія Шеви-чемпіона повернулася, і це дуже приємний симптом.

Тарас Котів