Чотири думки після матчу «Динамо» - «Ювентус»

Динамо Київ 21 Жовтня, 10:25 2996
Чотири думки після матчу «Динамо» - «Ювентус»
«Динамо» програло «Ювентусу» (0:2) у 1 турі Ліги чемпіонів 2020/21.

Гідний виступ і запізнілий ривок українців – шкода зірваного плану Луческу

На 85 хвилині Вербіч загубив Куадрадо на правому фланзі, а Мората переграв Забарного в позиційній боротьбі і прошив Бущана. Матч завершено – 0:2. Пам'ятаєте, матч Іспанія – Україна (1:0) у відборі Євро 2016, коли все той же Альваро був вирішальним? І за що Мората так полюбив наших захисників! Відразу ж після матчу Луческу, схоже, знайшов першого винуватця. Показує 75-річний тренер Бущану, мовляв, ну як же ти так парирував перед собою, я б отак в бік відбивав.

Справді, коли установка тренера – зіграти на 0:0, такі подарунки супернику, ще й на виході з роздягальні, коштують надто дорого і стають золотими. По суті, гра тривала до першого забитого. Динамо поки не готове з такими командами, як Ювентус, демонструвати характер і виривати очки. Шкода, що лише з виходом Вербіча, переведенням Миколенка ліворуч і навіть дебютною у сезоні появою Гармаша які-не-які моменти все ж пішли. Сидорчук і Шапаренко непогано пристрілювалися, а іншим господарям заштовхати круглого з меж воротарського так і не вдалося. Хороші, але надто пізні 20 хвилин.

Після гри Луческу підтвердив, що план був перетерпіти перший тайм, а на другу половину команда виходила з наміром ризикувати і спробувати вигризти навіть перемогу. Помилка захисників і воротаря на 46 хвилині зламали все. Кияни перелякалися більше своєї тіні, а суперник здобув перемогу коштом українців, не показавши нічого надзвичайного, крім кількох топових індивідуальних ходів Ремзі, Кулусевскі, К'єзи, Куадрадо і Морати. Неприємне відчуття втраченої можливості після гри, в якій фаворит взяв своє голим виконавським класом. Вони Динамо покарали, а кияни – ні.

Поразка 0:2 не зовсім заслужена? На жаль, це на 90% справедливо

Голи Бущана і Забарного? Нічого трагічного. Ну, колись це мало статися. Їхня гра дає емоції і драйв, а на куражі хочеться вознести до небес. Однак воротар і юний захисник Динамо – це ніби російська рулетка. Десь та й прорветься, а десь піде гра плюс пощастить, як з Гентом і Німеччиною, тоді й настає такий п'янкий момент ейфорії. Можливо, трохи не вистачило похмурого і грізного настрою тонованого автобуса. Вийшла якась недорога маршрутка, в якій прочинили віконце, почався протяг, а назад прикрити вже не вийшло. Можливо, азарт Луческу в перерві, те налаштування на ризик і розкривання теж зіграло злий жарт – команда думала про атаку, а вийшла необхідність тримати удар.

Що б не казали гравці і тренер київського клубу, метрика очікуваних голів дає зрозуміти повну заслуженість саме такого результату. За різними підрахунками то 1,7 на 0,5, то 2,03 на 0,8. Динамо награло так на пів голика максимум, тоді як в Юве було 4 залізні моменти, і підсумкова реалізація на непоганому рівні. Пірло зіграв з одним зі своїх вчителів у підступну гру. «Стара Синьйора» з усіх сил вдавала з себе кволу даму пенсійного віку, тотально відмовившись від інтенсивного пресингу. Кияни несподівано для себе отримали дуже багато контролю м'яча, а що з ним робити на такому крутому рівні, життя і тренери поки не дуже підготували.


Туринці вміло ловили киян на помилках, розкриваючи зони та створюючи набагато кращі позиції для ударів. Коли потрібно було, забирали м'яч надовше, але володіння зовсім не було їхньою самоціллю. Очевидно, що команда Пірло ще далека від свого функціонального ідеалу, та й немає сенсу виводити гравців на пік форми у стартовій фазі сезону. Від цього прикріше за результат. Коли, як не сьогодні, було чіплятися за очки. Без Роналду, фактично без К'єлліні (рано травмувався) та Дибали (нічого не вніс). З Щенсни, який чудив на виходах, бився з уявними ворогами і випускав м'ячі. З хавбеками, які зовсім не бездоганно діяли в центрі поля, залишаючи місце для швидких маневрів киян. З приблизно однаковою точністю передач двох команд та далеко не захмарною кількістю ударів фаворита (6:4 перевага Ювентуса за влучаннями).


Слова і дії Сидорчука надихають – браво, капітане

Найкращий на полі. У складі Динамо. Зверніть увагу на рідкісну синхронність балів. Відразу 4 головні статистичні портали видали від 7,2 до 7,3. Якби всі так віддавалися грі, настільки якісно страхували партнерів, гляди і зачепилися б за очки. А як «Сидор» повів за собою наприкінці зустрічі. Добротна пристрілка і класний гарматний постріл, з яким Щенсни впорався не без проблем – навіть кращий момент, ніж ті, коли били метрів з 10, надто похапцем і нерішуче. Лідер Динамо за перехопленнями (4) та відбираннями (2). Не всю боротьбу вдавалося виграти, але боровся до кінця, заробив непоганий штрафний, 5 разів підбирав м'яч, створив 1 момент.


З тих, хто вийшов у стартовому складі, лише Буяльський, Забарний (по 4) і Супряга (7) менше разів втрачали контроль (8). І ці його слова, що так прикро вдома програвати з рахунком 0:2. Вдуматися тільки, перший матч за 4 роки в ЛЧ, у суперниках Ювентус, загалом досить гідна поразка, без відчуття катастрофи і фіаско, але капітан сумує, бо не вийшло потішити вболівальників. Підхід, який тішить. А яку двоходівочку ледь не організував на пару з Гармашем під завісу матчу? У Дениса вийшов оригінальний дебют. Перші хвилин 5 при Луческу після приїзду з турецької оренди, 4 передачі зі 100-відсотковою точністю, хоча всі поблизу штрафного Юве. Компліменти від Луческу та перспектива нових шансів у найближчому майбутньому. Як же несподівано все повернулося.


Миколенко захищає топ-трансфер, Супряга, Циганков і навіть Шапаренко мають думати

Ніби й радісно за Гармаша, а водночас і сумно. Адже 30-річний Денис повернувся на найвищий рівень змагань, а той же 19-річний Цітаішвілі так і просидів на лаві запасних, хоча ще одна заміна була. Усе-таки, напевно, більше перспективи в юному чемпіоні світу U-20, ніж проблемному ветерані. Та в Гіо якось не дуже складається вже з 3 тренером. Розчарували і молоді лідери Динамо, які вийшли на поле. Супряга вічно десь носився не там, де потрібно. Виглядало це так, ніби Владислав перший тиждень у команді.

Циганков, складається враження, остаточно хоче перетворитися в суперсаба, щоб тільки виходити на заміну і так робити результат. Бо коли він грає з перших хвилин, часто зникає і довго не може себе знайти. Циганков не дуже підходить для автобусів. Нікого не обігрували частіше у дриблінгу (5). Програна майже вся боротьба (82%), але й в атаці сумні нулі майже всюди. Жодного створеного моменту, лише 1 удар, та й той зі стандарту і не дуже небезпечний. Боявся брати гру на себе, створювати перевагу завдяки обіграшам.


Як Віктор та ще більшість динамівців, Шапаренко основну частину матчу віддавав перевагу безпечним ходам. Коли був хоча б малюсінький вибір, кияни давали задню, підлаштовувалися під простіші рішення, хоча нерідко це були ризиковані передачі, які вже готувались перекривати суперники. Це не додавало ні безпеки в редутах, ні гостроти атакам. З плюсів традиційно висока точність передач (94%). Серед тих, хто відіграв хоча б тайм, це другий показник після Забарного (95%). І не скажеш, що набивав статистику тільки безпечними короткими і поперечними пасами. Шапаренко став найкращим серед польових гравців за кількістю дальніх передач (7 вдалих, одна чужому).

Микола найчастіше в матчі вступав у єдиноборства, але виглядав у них добре тільки на фоні провалу більшості партнерів. У тих же Морати, Даніло, Куадрадо якість дуелей краща. Ніби й не провалився, але від нього чекаєш швидшого прогресу. Найбільше моментів сьогодні в киян створювали флангові захисники – Кендзьора і Миколенко, якому вистачило і 20 хвилин після переведення у край. Шапаренко, Буяльський і Супряга не мали звичного конекту. Всі були ніби самі по собі. Якби креативним гравцям вдалося спрацювати краще, шанси на ту ж нічию значно б зростали.

Фактично єдиним даруванням, кого Ювентус не зміг потопити, став Миколенко. Тепер це буде предмет для дискусій на цілий тиждень. А випусти Луческу Попова раніше або й з перших хвилин, чи не зіграли б з меншим страхом та більшими дивідендами в атаці? Динамо не вистачає ментальності Віталія. Він показує абсолютно європейський підхід – відсутність тої надмірної поваги до суперника, коли розступаєшся перед величчю гранда. Характер, який наразі помітний ще тільки в Попова і кількох легіонерів. Безстрашність, впевненість, яка заражає, але підкріплена якісними діями на полі. Єдиний, хто не боявся йти на 2 суперників, у кого не тремтіли колінка.

Ніхто частіше не віддав паси у фінальну третину (15). Лише Ремзі створив більше моментів (3 ключові передачі проти 2 в Миколенка, Кендзьори і Куадрадо). Третій за кількістю перехоплень (4). Різкий, кусючий захисник, який за 20 з лишком хвилини вкотре підтвердив, що Караваєв ліворуч – це зовсім не те, а господар цього флангу в Динамо один і той же. Так, він послизнувся, випустив на добивання Морату, тож не підстрахував уже фірмовий ляп Бущана. Однак зробив це настільки впевнено, що навіть немає бажання дорікати. Та й завжди буде виправдання – він ж більше фулбек, ніж центральний. Віталій ніколи раніше не грав на груповому етапі Ліги чемпіонів? Цього не було помітно. Купуйте, поки не пізно, шановні представники топ-чемпіонатів. У цього гравця такий комп'ютер у голові, за швидкість роботи якого геть не соромно.