Привиди минулого – дух Михайличенка витав над тренерською лавою Луческу
Протягнути до 82 хвилини і потім випустити... Гармаша, який раптово привіз необов'язковий штрафний, що став гольовим. Хацкевич і Михайличенко аплодують. Румунський наставник вражав своєю здатністю ротувати склад і сміливо робити заміни у перші місяці сезону. Це принесло кілька очок в УПЛ, спрацювало в Суперкубку, повернуло довіру до Жерсона. Однак потім Луческу сам же і звузив лаву запасних. Подивіться тільки, які імена цього вечора залишилися там? Лєднєв, Дуелунд, Цітаішвілі. Вербіч і Жерсон вийшли лише на фінальні секунди.
У голові так і спалахували кадри з кубкової дуелі проти Шахтаря, коли гравці намагалися достукатися до тренерів: «Просто одну заміну, час потягнути»... Та й подих перевести, позаяк аномальні навантаження (матчі в ЛЧ змінюються чемпіонатами) погано переживають зірки і більш топових клубів. Зараз, щоправда, все не зовсім так. Своїми успіхами в минулому та на початку своєї роботи з Динамо Луческу заслужив індульгенцію ще за чимало грішків і прорахунків. Тому футболісти мовчатимуть, хоча всередині все кипітиме – ну як так?! Знову створити моментів пачками і настільки мучитися, доводити все до кульмінації на останніх хвилинах.
Як із замінами, так і по грі, Динамо знову нагадувало свої попередні зразки. Прекрасний тайм, коли супернику витерти чола не було коли, змінився тотальним провалом по перерві. Командним, індивідуальним і тактичним. Тому й дивно, чого Луческу так тягнув із замінами, якщо розклеїлися всі детальки переможного механізму. У підсумку команда Реброва перестріляла суперника вдвічі, дещо навіть перевершила киян за xG без врахування удару з пенальті. Тож не скажеш, що нічия – аж надто несправедливий результат. Якось 11 років тому Луческу сказав, що дуже не любить рахунок 2:0 на свою користь. Мовляв, це найбільш небезпечний момент, коли легко втратити концентрацію, яку повернути вже не так легко. Що ж, логічне, але болюче нагадування вийшло.
У Динамо немає оборони – команда сиплеться під найменшим тиском
Чи то під бодай трохи агресивнішим пресингом (вилучення Сидорчука, паніка інших гравців), чи то завдяки простому закриттю у власному штрафному, але київська оборона просто втрачає обличчя. І йдеться не про імена 4 захисників, а про загальну побудову командних дій у цій фазі гри. Нгуен, звісно, забив майстерно та ефектно (претендент на найкрасивіший гол туру), але що було до того? Хто кого тримає, хто кому передає. І схожа ж помилка призвела до переможного взяття воріту попередній зустрічі ЛЧ! Кількісно оборона зовні насичена, а легкі дари супернику приносить регулярно.
Караваєв, Сидорчук, Буяльський, Попов – усі ніби й махали руками, підказували один одному, танцювали біля суперників, а загубили абсолютно найгострішого гравця «фраді». Плюс дозволили Зубкову спочатку раз віддати без перешкод, а потім другий. Очевидно, що з таким рівнем підстраховки, розумінням гри автобус проти Барселони нічого у плані результату може і не дати – ви закрийтеся, а їм тільки того й треба. Доведеться пробувати грати у контроль, нариватися на нові шишки. Цілком можна повторити 1:5 Ференцвароша чи безпросвітні в атаці 0:2 з Ювентусом. Ще й без Сидорчука та з великою імовірністю Бущана і Миколенка. Цілком може додатися ще хтось.
Найкращий та найгірший у Динамо
Якщо когось і можна беззастережно похвалити саме за всю ру, то це Шапаренко. Король центра поля, видно, що певний відпочинок в останньому турі УПЛ пішов йому на користь. Гравець матчу за оцінками усіх провідних статичних порталів, які аналізують матч за гарячими слідами. Ніхто не виграв стільки боротьби (11 з 14 дуелей) та не пережив стільки єдиноборств за звітний матч. Нікого не били частіше по ногах (4), Циганков і Буяльський заробили ще по 3 фоли. Щоб ви розуміли, найглибший опорник Сидорчук втрачав м'ячі вдвічі частіше (11 проти 5). Микола видав найкращий відсоток точності передач (лише 2 помилки за 57 пасів) серед гравців стартових складів. Усі 7 спроб відбору виявилися успішними – унікальний для цієї гри результат, найближчі переслідувачі мають по 3.
Найслабше себе проявив Супряга. Після Гента уже 4 матч, коли він розчаровує. Жоден гравець, якщо є реальна альтернатива, в Луческу стільки б не протримався в основі після подібної серії. Цітаішвілі та Жерсон швидко втратили свої позиції в основі, Вербіч так і не може ніяк туди повернутися. Лєднєв, Дуелунд і Шепелєв уже рідко виходять навіть на фінішні хвилини. Супряга ніби й бореться, ніби відтягує на себе увагу захисників, але це і всі його плюси за цей вечір. Навіть у першому таймі домінування Владислава не було особливо помітно на полі. Буяльський частіше вибігав на ударну позицію. Можливо, в цьому й була хитра задумка штабу Луческу, відволікаючий маневр? Бо якщо ні, то кияни фактично грали в меншості задовго до вилучення Сидорчука.
Зубков і Харатін не вразили, дивовижне чуття Реброва
Вінгер збірної України зробив своє, але там 50% – це дитячий рівень спротиву динамівців. Зубков віддав гольовий пас, у минулому турі Харатін забив. Земляки Реброва відіграють значну роль в його команді. Хоча, правду кажучи, після заміни Ігоря стало безпечніше позаду, значно гостріше в атаці. Та й Олександр попереду був далеко не таким швидким і різким, як Мак, Болі та особливо Нгуен. Норвезький вінгер кенійського походження міг би нині бігати за Динамо, але попередні менеджери відмовилися від пропозиції підписати гравця, якому зараз 27. Принаймні в цьому запевняє Олександр Яковенко, близький до агентського середовища екс-футболіст Динамо.
Це футболіст, без якого Ференцварошу не бачити Ліги чемпіонів. Справжня зірка, втілювач задумів Реброва. Станіславович колись не побоявся просити Суркіса позбутися Гармаша і ще кількох виконавців, які створюють проблеми. Були свої задиркуваті лідери і в угорського гранда. Без зіркових ветеранів, як бачимо, команди іноді здатні робити крок уперед. «Фраді» – така ж цілком авторська команда, як проект Луческу. Навіть до перерви, крім суперечливого пенальті та ще кількох класних флангових атак, підопічні Реброва трималися гідно і шукали свої шанси. Те, що в них мало виходило, не біда. Тривожний дзвіночок пролунав, коли Нгуен вивів на удар Ісаела. Хто мав очі, повинен був зрозуміти, що легко не буде.
Ребров до 73 хвилини зробив 3 заміни, і всі вони виявилися ключовими. Роберт Мак не раз забивав збірній Україні, граючи за Словаччину. Цього разу теж бив дуже небезпечно, а ще встиг створити 2 моменти партнерам. Лайдуні та Болі також розрізали оборону – не дивно, що саме вони організували другий гол. Ба більше, на добиванні там одному джокеру господарів міг швидше завадити інший, ніж хтось у білому. Очевидно, що Ференцварош трохи й переоцінив Динамо. Коли угорський клуб відкинув сентименти, тиск на ворота Бойка став шаленим.
Це не Ювентус, звісно, але й не УПЛ. Тут так само суворо карають. Раз пробачили, на другий вже виймайте. Луческу переграв Реброва зі старту аж до кінця першого тайму, потім довго була така собі нічия, а в підсумку український наставник значно краще розіграв свої карти на останній 20-хвилинний ривок, поки опонента паралізувало страхом щось зіпсути. Помилки гравців основи і запасу Динамо мали значний вплив, однак насамперед саме незрозумілі тренерські рішення киян дали той крихітний шанс, за який «фраді» вчепилися залізною хваткою.
Тарас Котів
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
