Дієго Марадона: король Неаполя

Світовий футбол 30 Жовтня, 16:28 1252
Дієго Марадона: король Неаполя
З нагоди дня народження, мабуть, найкращого футболіста в історії Football.ua згадує італійський період кар’єри пібе.

Попри те що Наполі могло похизуватися четвертою за чисельністю вболівальницькою армією на Апеннінах, цей клуб вважався проклятим. Партенопеї ніколи не вигравали нічого суттєвого. Багато хто всерйоз вірив, що команду прокляли. Тому для серйозних тріумфів Наполі потребувало месії. І в 1984 році бог спустися на грішну неаполітанську землю.

Однією з причин переїзду Марадони з Барселони в Італію стало те, що Дієго не міг витримати неймовірного тиску ЗМІ та вболівальників. Аргентинець сподівався, що на чоботі йому житиметься затишніше, ніж в Каталонії чи на батьківщині. Проте він помилився. На Апеннінах пібе ще більше страждав від набридливих папараці та вибухових фанатів, котрі не давали Дієго спокійно ступити хоча б кілька кроків. Прилетівши в Італію, Марадона спершу вирушив на Капрі, а вже звідти намагався таємно дістатися до Неаполя. Однак ця затія завершилася фіаско. Дієго усюди переслідували багатотисячні натовпи. На стадіон Сан Паоло Марадона дістався гелікоптером. Месія, як і годиться, з’явився з небес. Чаша стадіону була заповнена по вінця. Ніхто з вірян не хотів пропустити друге пришестя. Під час презентації Дієго на Сан Паоло були присутні за різними даними від 70 до 90 тисяч тіфозі. І кожен з них заплатив по тисячі лір, щоб на власні очі побачити перші дотики майбутнього короля Неаполя до м’яча на італійській землі.

Дієго побив попередній рекорд одного з найексцентричніших гравців в історії Наполі – Омара Сіворі. Презентація співвітчизника Дієго зібрала в 1965 році лише 20-тисячну «жменьку» фанатів. Пібе перевершив ще одне набагато суттєвіше досягнення. Партенопеї та блаугранас довго перетягували линву й трансфер Дієго в Італію вдалося фіналізувати лише під завісу сезону 1984/85. Італійці не пошкодували за аргентинця 14 мільярдів лір. Дієго став першим гравцем, який двічі ставав найдорожчим футболістом світу. Аргентинець одразу, мов магніт, почав притягувати увагу ЗМІ. На презентації Дієго були присутні 253 журналісти та 78 фотографів. Щоправда, саме набридливі укуси папараці змусять Марадону в 1991 році покинути місто, яке він любив усім серцем. Трансфер пібе одразу ж почав себе виправдовувати не лише в ігровому, а й в фінансовому плані. 86% вболівальників, які того липневого дня заповнили Сан Паоло, мали на руках абонементи. А купівля квитка на домашній матч Наполі, коли там сяяв аргентинський месія, перетворилася на місію нездійсненну.

Перед стартом сезону 1984/85 Барселона вимагала в Наполі 600 тисяч доларів завдатку за аргентинського генія. Ці кошти Партенопеї назбирали буквально за кілька днів, завдяки своїм відданим фанатам. Тисячі неаполітанців робили дрібні пожертвування, які мали б гарантувати перехід бога на Сан Паоло. Проте в Неаполі теж можна знайти сліди магічного реалізму, характерного для Латинської Америки. Тому не обійшлося й без критики цього прекрасного жесту тіфозі. Багато футбольних експертів сумнівалися в добровільності цих внесків. Вони стверджували, що мафія «попросила» вболівальників внести свою невеличку лепту в перехід кращого футболіста світу в Неаполь.

Перший агент Дієго Хорхе Сітершпілер одразу зрозумів, що на півдні Італії діють свої порядки, які не мають нічого спільного з тим, що було в Іспанії та Аргентині. Тут все контролювала мафія. На вулицях Неаполя продавали тисячі виробів з зображенням футбольного бога: від касет до сигарет. Хорхе намагався припинити це неподобство: «Ви не маєте права торгувати продукцією з зображенням Дієго, адже не володієте правами на це. Спершу вам потрібно придбати ліцензію. Якщо ж не хочете за неї платити, то торгуйте чимось іншим».

Сітершпілер не знав, що мафії не потрібна ліцензія. Адже в Неаполі каморра – головний закон. Вночі до агента зателефонував незнайомець. «Синьйоре Сітершпілер, як ваше здоров’я? Нас теж дуже тішить, що все гаразд. І нам буде дуже прикро, якщо з вами чи з вашою родиною щось трапиться. Розумієте, ми в Неаполі, а тут інколи бувають різні неприємні інциденти. Якщо ви хочете й далі насолоджуватися життям в нашому чудовому місті, то не чіпайте вуличних торговців. Вони працюють з нами. Сподіваюся, ви не з тих, кому треба повторювати двічі. І, до речі, майте на увазі, що ми ніколи не повторюємо двічі. На все добре. Якщо у вас виникнуть якісь проблеми – телефонуйте. Вам скажуть, як нас знайти».

Хорхе довелося сідати за стіл переговорів з каморрою. Агенція Сітершпілера зберегла свої права на Марадону в рекламному бізнесі та маркетингу, а ось на локальному ринку мафія сама доїла аргентинського золотого тільця. Марадоні та його свиті в Неаполі жилося набагато краще, ніж в Барселоні. А ось на футбольному полі пібе спершу не влаштовував ефектних перфомансів. Він починав, як простий смертний. Так, після 13-ти турів сезону 1984/85 Партенопеї набрали лише 9 очків та думали не про медалі, а як втриматися в еліті. Та й на амурному фронті наш герой вкотре пустився берега. Марадона знову зрадив свої коханій Клаудії Вільяфаньї. Хоча якщо вірити самому Дієго, він ніколи не ходив наліво.

– Ви хоча б раз зраджували Клаудії?

– Звісно, що ні. Але, якби це навіть трапилось, я б ніколи не зізнався у цьому.

В Неаполі ЗМІ швидко пронюхали про бурхливий роман пібе з кінозіркою Хізер Парізі.

Гаряча італійка чудово впливала на бунтівного аргентинця. В другій половині сезону смертний Дієго почав набирати божественну форму. Наполі забракло лише двох балів, щоб здобути путівку в Кубок УЄФА, а сам пібе з14-ма голами фінішував третім в бомбардирській гонці. Дієго розумів, що з теперішнім складом Партенопеї не можуть розраховувати на трофеї. Тому попросив керівництво купити трьох-чотирьох виконавців, які б зайняли гідне місце в оркестрі Наполі.

Очевидно, що боси Партенеої не могли відмовити богу. Наполі поповнили захисник Алессандро Реніка з Сампдорії, на трансфері якого дуже наполягав аргентинець, воротар Клаудіо Гарелла з Верони та форвард Бруно Джордано з Лаціо, котрий чудово проявить себе на Сан Паоло. Також відбулася рокіровка й на тренерській лаві. Ріно Маркезі замінив наставник Комо Оттавіо Б’янкі. А ось цей хід керівництва розлютив капризного Дієго: «Б’янкі хороший тренер, але він мені не надто до вподоби. Оттавіо схиблений на дисципліні, я б назвав Б’янкі «занадто німецьким».

Перед стартом сезону 1985/86 Марадона побив горщики з Сітершпілером. Аргентинець думав, що зменшення його прибутків пов’язане з тим, що Хорхе водить його за носа та велика частина грошенят Дієго насправді осідає в кишенях агента. Проте це не мало нічого спільного з реальністю. В гаманець Дієго заліз не давній друг, а мафія. На жаль, Дієго не хотів слухати виправдань Хорхе. Тому місце Сітершпілера швидко зайняв Гільєрмо Коппола. Попри те, що агент опікувався вже 200-ма гравцями, він розумів, що цього разу зірвав справжній джекпот. Справи Марадони на футбольних фронтах йшли набагато краще, ніж на фінансових. Дієго привів Наполі до бронзи. Звичайно, небо над головою пібе ніколи не було безхмарним. Італійські папараці швидко довідались, що Марадона час від часу бавиться кокаїном.

Мафія також не залишала футболіста в спокої. У січні 1986-го двоє членів клану Джуліано підійшли до аргентинця на тренуванні та сказали, що хотіли б познайомитись ближче. Марадона чудово розумів, що це була пропозиція, від якої не можна відмовитися. Вечірку, на якій Дієго вперше зсередини побачив химерний світ каморри, організував сам дон Карміно Джуліано. Проте не варто робити з Марадони невинного янгола. Він добре знав, з ким мав справу. Згодом аргентинець отримуватиме суттєвий зиск від дружби з мафією. Так, жоден журналіст не наважувався критикувати Дієго за його гру чи вистави за межами поля. В Італії ніхто не хоче зв’язуватися з мафією. А ті ж, хто наважуються ризикувати, п’ють зовсім не шампанське, а власну кров.

У грудні 1985 року Марадона закрутив черговий роман з корінною неаполітанкою. Цього разу він закохався в Крістіану Сінагру. Нова пасія бога чудово впливала на нього. Дієго не доторкався до коксу та майже не пив. Однак ідилія тривала недовго, в квітні 1986 Крістіана завагітніла. Тому Дієго вирішив скинути баласт і приповз на колінах до Клаудії, яка вкотре дала Дієго останній шанс. Ці латиноамериканські пристрасті не вплинули на неймовірну форму Марадони, яку він набрав в 1986 році. На мексиканському мундіалі Дієго привів збірну Аргентини до другого титулу чемпіона світу. До пібе апетит приходив під час їжі. Він жадав повторити мексиканський тріумф і на італійських полях.

Не варто говорити, що в Наполі був лише один ферзь Марадона, а навколо нього лише одні пішаки. У складі Партенопеї не бракувало якісних виконавців. Андреа Карневале, Джордано Бруно та наш герой створили вбивчий тризубець, котрий шматував оборону суперників. Захист адзуррі цементував Чіро Феррара, а в центрі поля домінували Фернандо де Наполі (мабуть, йому на роду було написано грати в Неаполі) та Сальваторе Баньї. Проте без Марадони вони б нізащо не боролися за титул. Насамперед магія аргентинського чарівника допомагала партнерам сяяти на полі. І найголовніше – пібе робив їх кращими. Марадона заражав однокомандників неймовірною впевненістю у власній вибраності. Партнери Дєго вірили, що з ним вони непереможні. Адже партнери бачили його фокуси на тренуваннях. Ця віра гравців Партенопеї у власну безсмертність стала однією з головних якостей, котрі допомогли їм після завершення сезону нашити на футболки скудетто.

Наполі оформило свій перший титул чемпіона Італії в передостанньому турі після нічиєї 1:1 з Фіорентиною (в складі фіалок відзначився юний Роберто Баджо). Під час матчу в Неаполі було чутно лише один звук – шум фанатів на стадіоні. Видавалося, що велике та гамірне місто втратило дар мови. Усюди панувала гробова тиша. Італійська антропологиня Амалія Сіньйореллі писала: «Світ кардинально змінився. Найгучніше, найбільш переповнене та найхаотичніше місто Європи, наче вимерло. Коли суддя дав фінальний свисток, людська хвиля затопила вулиці. Ціле узбережжя Неаполя за кілька хвилин перетворилося на величезну змію, яка співала, підстрибувала й танцювала». Сотні фанатів, святкуючи тріумф, повилазили на дахи автомобілів і автобусів. Тисячі тіфозі начепили чорні перуки, намагаючись уподібнитись своєму королю. В місцевих кондитерських спекли блакитні торти, завдовжки десять метрів, якими частували перехожих.

З нагоди чемпіонства клан Джуліано влаштував масштабне святкування. Мафіозі розщедрилися на харчі та випивку для фуршетів, влаштованих для пересічних неаполітанців. Також Джуліано організували закриту вечірку для вибраних, про яку категорично заборонили писати журналістам. Бруно Пассарелла, італійський кореспондент El Grafico, писав, що вона відбулася неподалік від Неаполя, в секретній резиденції, яку охороняли озброєні до зубів головорізи. Ніхто не запитував, кому належала ця райська вілла, адже всі й так знали очевидну відповідь на це запитання.

На вулицях Неаполя протягом багатьох днів стояли величезні столи, котрі вгиналися від страв з макаронів та риби. Будь хто міг підходити до них та частуватися. В Неаполі тривав карнавал з нагоди чемпіонства. Це було найтриваліше святкування здобуття скудетто в історії Італії. Наступного дня після того як Наполі стало чемпіоном, ніхто не пішов на роботу. На стіні головного цвинтаря міста якийсь жартівник написав: «Ви навіть не уявляєте, що втратили». Тіфозі організували символічне поховання Ювентуса. Труна, яка символізувала Стару синьйору, була прикрашена біло-чорними стрічками. Перемога для Партенопеї стала солодкою вендетою, яку вони готували протягом багатьох десятиліть. В одній з міських газет на першій шпальті з’явився величезний заголовок: «У травні 1987 року ми перемогли всю Італію, так народилася нова імперія».

Найбільше компліментів лунало на адресу свіжоспеченого короля Неаполя. Ходили байка, що на місцевих виборах, вболівальники зіпсували 20 тисяч бюлетенів. Тіфозі Наполі написали на них «Viva Maradona!» Згідно з іншою легендою, з Сардинії відправили 100 кращих ослів, щоб месія Дієго міг вибрати того з них, на якому в’їде в Неаполь. Один з місцевих умільців сконструював символічний паланкін, в якому на троні сиділа фігура Марадони, до стоп якого припадали Платіні та Румменігге. Коли Дієго грав за Наполі, найпопулярнішими іменами в місті були Дієго та Дієгіта. Кожну четверту новонароджена дитину охрещували на честь футбольного бога. В місті почали перейменовувати вулиці та цілі квартали. Між ними точилися справжні змагання за право носити ім’я святого Дієго. Величезні зображення Марадони прикрашало сотні будинків. Ці мурали підкреслювали божественність Дієго. На одному з них можна побачити аргентинця в обіймах святого Януарія, патрона Неаполя. На жаль, чимало муралів зжер ненаситний Хронос. А стан тих, яким вдалося дожити до нашого часу бажає кращого.

В Неаполі й досі ставлення до Марадони нагадує оригінальний коктейль, в якому змішали культ, ідолопоклонство та любов. Дієго став своїм саме на півдні Італії, тому що не міг похвалитися благородним походженням та виділявся бунтівною натурою. Кожен неаполітанець бачив в Дієго себе. Кумедний та не надто привабливий коротун нагадував їм хлопчика, котрого виховали вулиці найкрасивішого міста на Землі. Сезон 1986/87 став піковим для Дієго в Неаполі. Після цього розпочалося болюче падіння. Король Неаполя поступово переходив на темну сторону. Своєрідним Палпатіном для Дієго став кокс, який призвів до того, що від колишнього божественного статусу аргентинця залишилася лише моторошна тінь. Котру ми могли бачити на останньому чемпіонаті світу.

Володимир Войтюк