«Класичне - втомлених. Повільно. Неяскраво, без вогника.
Динамо - дуже виснажене.
На добу менше, ніж у Шахтаря, на відновлення після матчу ЛЧ. А може й більше, ніж на добу, враховуючи, що Київ грав у Барселоні, звідки додому ще години 4 льоту.
Травми і коронавірусні втрати позбавили Луческу можливості для кадрового маневру. Без ротації зараз не обходиться жоден із клубів, які грають офіційні матчі через 2 дні на 3-й. А проти Шахтаря вимушено вийшли фактично ті ж, хто в середу віддав усі сили на Камп Ноу. І з лави запасних посилити гру було особливо-то ніким.
Далі - більше . Вилучення Сидорчука примусило Динамо грати тайм у меншості. І за рахунку 0:1 було видно, що ні сил, ні емоцій, ні, найголовніше, віри у те, що ситуацію можна виправити, немає.
Каштру спокійно витримав «принизливі 0:6» (с) у Лізі чемпіонів. Повернув у склад на Динамо групу досвідчених гравців. І під час гри зробив ще й плюс-мінус рівноцінні заміни.
Шахтар був банально свіжішим. Каштру був банально на кілька порядків краще озброєним, ніж Луческу. Насамперед - кадрово, а відтак і функціонально. І чудово це використав.
Шахтар навіть у більшості не показав динамічний атакувальний видовищний футбол з масою гольових моментів. Він нагадав пітона, що захопив бідолашну жертву у кільця свого м’язистого тіла, і, потихеньку стискаючи смертельні «обійми», випускав із неї дух. Шахтар був дуже летальним в реалізації. Перший гол - скористались помилкою суперника. Другий гол, який, власне, закрив гру, - рикошет...
І в підсумку найважливіше для Шахтаря те, що гірники змогли зменшити відставання від Динамо у чемпіонаті до мінімуму.
А от Динамо просто не пощастило - кадрова катастрофа якраз у період надважливих матчів футбольної осені. Не пощастило і вболівальникам. Хотілося побачити топовий пристрастний футбол у виконанні двох команд, що грають в оптимальних складах перед заповненими трибунами. Але маємо те, що маємо у цей скажений 2020-й».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
