Одне із найскладніших випробувань Луческу за перші місяці в Києві. Динамо залишилося без 15 гравців основного складу: троє зазнали серйозних травм, ще 12 підхопили COVID-19.
Шахтар не такий крутий, щоб вважати розгром Динамо станом речей
Команда Каштру реалізувала більше, ніж створила. Нагадало Борусію М. Шалені дальні удари, агресивний пресинг, блискучий центр поля (Маркоса ніби підмінили в компанії Степаненка, в кращий бік), помилка воротаря. Навіть неправильний склад суперника і відсутність Плану Б. Розрив не настільки великий, як на табло. Тільки ось Луческу не мав жоднісінького вибору, а сеу Луїш провалив свої рішення на, можливо, ключовий матч сезону. Щойно вийшла стара гвардія, усі ці Патріки, Матвієнки, Степаненки, Мораєси, різниця стала помітною, очевидною. У рази краще почали діяти Хочолава, Марлос, Додо, Корнієнко, хоча тут важливий момент – у Динамо не було ресурсів і сил так потужно пресингувати. Балансу між молоддю та ветеранами знову дотримано. Просто все треба робити вчасно, а не випускати старожилів у перерві за рахунку 0:4.
З іншого боку з таймом у більшості громити Динамо, без лави запасних, без Миколенка, досвідчених воротарів, вожака центра поля, єдиного нападника, двожильного Караваєва... Якщо хтось думає, що «гірники» таким чином комусь все довели і кардинально перевернули долю того ж португальського наставника, то це помилка. Суперник вмер би функціонально і в повних складах, а тому не мав жодного шансу на воскресіння цього дня. Так, Шахтар нікому нічого не винен, а претензії Луческу, що він би за таких умов не грав, цікавлять тільки симпатиків – важко зрозуміти настільки великі масштаби епідемії в команді, якщо європейським топ-клубам вдається локалізувати спалахи 1-4 гравцями максимум.
Отже, проблема в українському менеджменті, традиційному для наших широт недбальстві, відсутності належної профілактики. Може, навіть деякі лікарі в наших клубах не вірять у серйозність пандемії, що вже казати про гравців, які частенько живуть на інших планетах і не можуть відмовитися від ресторанів, клубів та інших розсадників зарази. Зрештою, і це не дуже важливо. Питання в іншому – якісного футболу ми не дуже й побачили. Ну, виграв Шахтар у ще більше знекровленого Маріуполя 4:1, а потім ви всі самі бачили. Ну, виграли сьогодні цілком по грі, темп та інтенсивність якої відповідали більше видатному донбаському дербі, ніж такій вивісці. Проблема в тому, що на 3:0 не дуже награли. З таким же успіхом могли й 0:0 завершити, хоча мали кращі карти ледь не на кожній позиції.
Якогось тотального домінування одних над іншими, як часто було в попередніх сезонах, не помітно аж до вилучення. Далі щось коментувати складно. Наші гранди традиційно викладаються в ЛЧ, а все, що залишиться, кидають на УПЛ. У кого сил і мотивації більше, той частенько і виграє. Цього разу сталося щось сенсаційне – Шахтар зіграв резервом в єврокубку, вийшовши свіжим на чемпіонат. Його право, але чи повинен головний тренер тоді валити всю вину за попереднє фіаско з Гладбахом виключно на гравців? У протистоянні Каштру з Луческу всього лише нічия, а останній і близько ще не зміг зібрати хоча б наближений до ідеального склад бодай на якесь Класичне, навіть по ходу цієї гри втративши як мінімум Жерсона через травму.
Нещерет як символ школи
Не варто робити трагедію з помилки, яка стала фатальною. Очевидно, що вирішальний фейл на совісті 18-річного воротаря. Та глобально це не його вина і далеко не хрест на кар'єрі (і в більш топових клубах кіпери «лажають» на регулярній основі, але захищаються свої позиції не менш частими подвигами). Якби не Бущан з Іспанією, Бойко, Шовковський та інші №1 Динамо, які привозили легкі голи на виходах, можна було б закидати гнилими помідорами. А так це просто реалія київської школи – не такої поганої, якщо в ній з'являються все нові таланти, але й не такої крутої, щоб знайти бодай наступника СаШо на стабільній основі.
Якщо усі воротарі системи припускаються таких жахливих помилок на виходах, карати треба вчителів, міняти систему, працювати на підсилення тренерських позицій у цій ланці. А в Нещерета все ще попереду, зокрема, і нові «метелики», і не раз. Сьогодні кількома сейвами він довів свою перспективність. Приємно, що Каштру вірить у Трубіна навіть після 6 пропущених і привозів, які вже всі встигли забути. Якщо Руслану пощастить з довірою так само, в українському футболі не загубиться ще один талант.
Сидорчук – головний продюсер хейту капітана
Це вже справді не смішно, капітане. Другий матч в основі поспіль завершується фатальною червоною. За останні 2 сезони аж 4 вилучення (Мальме, Львів, Ференцварош, Шахтар). До того – за весь час тільки 3. Сидорчука ненавидять у певних колах вболівальників та експертів, інколи висуваючи на роль ледь не головного винуватця «темних часів», але він сам підкидає дров у це вогнище. Проблема із запізнілим реагуванням у підкатах існує, і у 29 її вже пізно виправляти.
Так, цього разу виправляв чужі прорахунки, а не завалив усе сам. Однак результат такий же сумний. Бігати за того хлопця після Барселони команда вже не могла. Надто багато очок Сергій дарує суперникам у важливих матчах. Усе ж Сидорчук не грав на Камп Ноу, тому на втому нарікати має найменше підстав. Це тим більше трагічно, що при Луческу головний опорник грав ледь не сезон життя, поки не наразився на те вилучення в Угорщині.
Суддівство не класу еліт
Червона то й червона, хоча таких за цей брутальний матч тоді можна було виписати зо 3-4. Показовим став момент, коли Шабанов зумів на око витримати лінію, а бокова суддя запізнилася з реакцією і придумала положення поза грою. Це ще одна історія великої ненависті – коли Динамо грає з Монзуль, чекай біди і звинувачень. Епізоди на розсуд VAR чи головної рефері регулярно стають предметами перевірок, але чомусь так трапляється, що найчастіше від цього страждає київський клуб. Можливо, просто випадковість, можливо.
Просто Шахтар і без суддів мав блискучі шанси на перемогу, а так інтрига вмерла, не народившись. Сидорчук, справді, настільки грубо в'їхав у ногу Корнієнку, що потім пішла вимушена заміна, а збірна тепер ризикує втратити потенційного дебютанта – нога Віктора добряче напухла після гри. Та осад залишився. Після гри динамівці говорили, що судді потрібно вже було діяти послідовно і перевіряти епізоди з жовтими, які можуть почервоніти, не лише в моментах грубощів киян.
Динамо награло на поразку, але все добре
Шахтар свою перемогу заслужив сповна. Класна організація гри, відмінні заміни від Каштру, вимушення помилок суперника, розкішний фланг Додо, якому Шабанов і Жерсон дозволили розгулятися, камбек кілера на вістря атаки. Це не був ідеальний матч для обох команд, та запасу міцності в донецької команди відчутно більше. У киян залишився присмак гіркоти – мовляв, а зіграй ми в інший день у більш-менш рівних складах, от тоді і показали б. Скільки не критикуй Супрягу, а свої моменти він, на відміну від Вербіча на вістрі при Луческу, знаходить і гравців стягує. Хочеться бачити матчі, коли обидві команди готові викластися на всі 100, а не розподіляти сили так, щоб не впасти на газон уже під 60-70 хв. Однак повторюсь – це не проблема Шахтаря, що головний суперник ледь назбирав команду. Багато фейр-плей було від Луческу на посаді головного тренера в минулому?
Киянам і так більшість команд йшли назустріч, дозволяючи проводити матчі на домашньому НСК. Іноді обставини складаються так, що пізно когось звинувачувати. Динамо може гріти душу цікавий факт. Востаннє, коли кияни програвали Шахтарю вдома з таким розгромним рахунком, саме вони ставали чемпіонами. Мірча Луческу повинен добре знати, як це, адже тоді тренував «гірників». Сьогодні команда не мала чим воювати і практично нічого не створила. Але й суперник брав своє тільки помилкою Нещерета та фантастичними дальніми ударами, які залітають далеко не завжди і всюди. Добра новина – чемпіонській інтризі бути. Команди йдуть досить рівно у таблиці, як грали до гола на 34-й та вилучення.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
