Мабуть, тільки безпосередні уболівальники Шахтаря отримали задоволення від центрального матчу не тільки 9 туру УПЛ, але й усього першого кола. Єдине почуття, яке могла викликати ця гра у спеціалістів та нейтральних любителів футболу, – це розчарування. Це саме той випадок, коли очікування зовсім не виправдалися.
Навіть не дивлячись на катастрофічні кадрові проблеми Динамо, київський клуб зіграв значно нижче своїх можливостей і сам створював собі проблеми. Щодо переможців, то, не зважаючи на переконливу перемогу, враження від дій Шахтаря також не найкращі. На жаль, після ганебної поразки від Гладбаха у Лізі чемпіонів, рівень гри «помаранчево-чорних» не покращився. Хіба що додалося фолів. Єдиний плюс – це те, що нас чекає міжнародна пауза. Вона зараз дуже потрібна обом грандам українського футболу.
Футбольна спільнота вже давно чекала на українське класичне протистояння, яке, крім принциповості, мало ще й реальне турнірне значення для обох команд у боротьбі за першу сходинку таблиці УПЛ. Нарешті ми мали таку ситуацію: перед дев'ятим туром Динамо випереджало чемпіонів останніх чотирьох сезонів на чотири очки.
На жаль, обставини зіпсували свято футболу і цей довгоочікуваний поєдинок не став справжнім вимірюванням ігрового потенціалу двох найкращих команд країни. Гра не відповіла на найважливіші запитання, і лише вчергове підтвердила, на якому низькому рівні перебуває чемпіонат України.
Останній матч, який я дивився у повному обсязі і робив його розбір перед нашим Класичним, – Борусія Д – Баварія – 2:3. Мабуть, це було великою помилкою. На майбутнє намагатимусь більше нічого подібного не робити, бо контраст дуже великий. Як же нам пощастило, що у суперниках наших клубів в ЛЧ немає Баварії! Іспанські гранди, з якими ми азартно міряємося своїм достоїнством, у порівнянні з командою Фліка – це дитячий садок.
Якщо найкращу команду УПЛ на шматки рве Гладбах, то можна лише уявити, що було б, якби Шахтар зіграв з мюнхенцями. Ось це – топ-рівень, а не розібрані Реал чи Барселона. Потрібно припинити літати у хмарах і чітко зрозуміти своє місце в ієрархії, намагатися працювати у відповідному напрямку, розвиватися у тих аспектах, які перебувають у тренді – гра без м'яча, пресинг, контрпресинг, інтегральна швидкість, а не виїжджати на старому багажі і при першій нагоді шукати виправдання своїм невдачам.
Динамо – Шахтар – 0:3 (0:1)
Голи: Мораєс, 34, Маркос Антоніо, 67, Алан Патрік, 73
Динамо: Нещерет – Кендзьора, Забарний, Попов, Шабанов – Сидорчук (к), Андрієвський – Циганков, Буяльський, Родрігес (Русин, 70) – Вербіч (Де Пена, 61)
Шахтар: Трубін – Додо, Хочолава, Матвієнко, Корнієнко (Сіпріано, 50) – Степаненко (к) – Тете, Маркос Антоніо (Коваленко, 70), Марлос (Алан Патрік, 70), Тайсон (Соломон, 52) – Мораєс (Фернандо, 70)
Попередження: Андрієвский, 17, Вербіч, 37 – Тете, 14, Марлос, 44, Маркос Антоніо, 51
Вилучення: Сидорчук, 45+2
Володіння м'ячем: 41% – 59% (46% – 54%)
Удари по воротах: 4:8 (3:3)
Удари у площину воріт: 2:8 (1:3)
Фоли: 7:15 (6:7)
*У дужках – показники першого тайму.
Обидві команди підійшли до очного протистояння у різному настрої. Шахтар у вівторок відчув шок від 0:6, а Динамо, попри поразку, повернулося з Барселони у доброму настрої. Болюча поразка «мадридського» складу «гірників» від Гладбаха нарешті змусила Луїша Каштру змішати склад з більш досвідченими гравцями, які вже набрали форму після перебування на карантині. Очікувано до старту повернулися Мораєс, Степаненко та Матвієнко.
З появою основного форварда на свою рідну позицію повернувся Тайсон, але й у якості лівого вінгера екс-капітан знову провів слабкий матч. На мій погляд, цей поєдинок – чергове підтвердження того, що Тайсон вже не потрібен Шахтарю, він не тягне необхідний рівень і не має колишньої мотивації. Донецький клуб явно перетримав бразильця і втратив непогані гроші, які можна було б зекономити на зарплаті Тайсона, плюс – заробити на ймовірному трансфері.
Спрогнозувати стартовий склад Динамо було дуже просто. У Луческу практично не було вибору. Він поставив той же склад, що й у матчі з Барселоною, за винятком чергових втрат – Супряги і Шепєлєва. Очікувано повернувся Сидорчук, який не грав із Барсою через дискваліфікацію. Повернувся, щоб услід за червоною карткою в Лізі чемпіонів заробити вилучення і у надважливому матчі УПЛ. Ваги цьому безглуздому вчинку Сергія значно додали кадрові проблеми, з якими зіткнулося Динамо.
Через позитивні проби на COVID-19 Мірча Луческу не міг розраховувати на дванадцять гравців основи. До того ж, потрібно відзначити, що Динамо свій матч у ЛЧ грало на добу пізніше, ніж Шахтар. Час на дорогу додому та неможливість ротації чи хоча б варіантів для тактичного маневру, робили становище киян досить складним. Сидорчук – наче дисциплінований, досвідчений гравець, але це вже четверте його вилучення у складі Динамо. Думаю, Луческу потрібно переглянути його статус у команді. Роль капітана має певні зобов'язання.
Сергій вкотре підводить колектив. Його фоли завжди необов'язкові, їх складно пояснити. Саме його пряма нога коштувала Динамо двох очок у матчі з Ференцварошем. І тепер ось знову. Кияни не повинні думати про якийсь вигаданий дух гри. Фол Сидорчука – це червона картка, потрібно шукати причини поразки у собі, а не зовні. Вже давно у клубі немає Хачеріді, Гармаш також рідко потрапляє до основного складу, але їхня справа живе і процвітає. Хто знає, можливо їхній брутальний футбольний дух вселився у Сидорчука? Якщо не пізно, його потрібно виганяти з тіла капітана команди.
Помітно, що цей обмежений склад Динамо не в найкращому функціональному стані, а після вилучення команда взагалі догравала матч із великими складнощами. Шахтар увесь другий тайм провів за стерильним контролем м'яча. Він цілеспрямовано нарощував безглузді ТТД захисникам «гірників» – безкінечними короткими переведеннями з флангу на фланг. Зрозуміло, що це було завдання від Луїша Каштру у перерві. Шахтар просто контролював ситуацію і вимотував динамівців. Це було нескладно.
Якщо провести порівняння зі змішаними єдиноборствами, Динамо у другому таймі нагадувало втомленого бійця з травмованою ногою, який був спроможний хіба що захищатися і намагався уникнути глибокого нокауту. Своєю чергою Шахтар тримав суперника на безпечній відстані і продовжував повільно завдавати йому шкоди джебом та лоу-кіками. Не дивлячись на стан опонента, Шахтар вів бій надто обережно і робив все, щоб звести ризик відчайдушної спроби суперника увірватися у ближній бій, до мінімуму. Звичайно, це не привід критикувати команду Каштру. Вона має право обирати методи досягнення результату. У даному випадку – це було ефективно, але не естетично.
Так вийшло, що у першому таймі команди були надто обережними. За великим рахунком, ніхто не хотів грати з м'ячем. І Динамо, і Шахтар боялися форсувати події. Це була гра до першої помилки. Цю помилку зробили номінальні господарі поля. Нещерет не розрахував вихід і Мораєс нагадав усім, хто є найкращим форвардом УПЛ. Гол Шахтаря трохи відкрив гру і нас міг очікувати більш цікавий другий тайм, але підкат Сидорчука остаточно зіпсував матч. Далі вже не було на що дивитися. Рикошет від Маркоса Антоніо після дального удару Степаненка остаточно перекреслив усі інші сценарії розвитку гри. Шахтар спокійно дограв матч і оформив розгромну перемогу, але будемо відверті. Ложка дьогтю у цій бочці з медом була досить великою. Міжнародна пауза для «гірників» зараз теж якраз доречна.
За традицією, у фазі гри без м'яча Шахтар діяв у зональній обороні середнім блоком за схемою 4-1-4-1. У центральну зону між лініями повернувся її володар – Тарас Степаненко.
Динамо у Барселоні спеціально під суперника перебудувалося на 4-1-4-1, але у матчі з Шахтарем повернулося до більш звичної для себе схеми 4-2-3-1, з переходом на класичні 4-4-2 у позиційній обороні.
У позиційних атаках Шахтаря ширину створювали фулбеки, праворуч Додо, а ліворуч – Корнієнко (до травми) і Сіпріано (після виходу на заміну). Часом, за необхідності (коли був тиск від киян), для розіграшу м'яча у лінію з центрбеками сідав Степаненко.
Не пам'ятаю, коли востаннє бачив такий обережний Шахтар. Навіть на фоні паралізованого об'єктивними обставинами Динамо «помаранчево-чорні» не відчували впевненість у власних силах. Це наслідки зустрічі з Борусією, яка показала, що таке сучасний інтенсивний футбол з проактивними методами оборони. Команда Каштру отримала дуже відчутний удар по психіці. На мій погляд, у другому таймі донеччанам було цілком до снаги притиснути знекровлених киян і, користуючись їхнім вразливим становищем, догравати матч під веселу музику ефектних позиційних атак.
Обережність Шахтаря виявлялася навіть при білд-апі. При найменшій активності атакувальної групи киян, до структури 0-3 додавалися атакувальні півзахисники Марлос та Маркос Антоніо. Обидва для допомоги у розіграші м'яча спускалися своїми півфлангами у першу третину поля. Після замін у другому таймі (усі за позиціями) цю роль виконували Алан Патрік і Коваленко.
У першому таймі, до вилучення Сидорчука, Динамо досить легко відбирало м'яч і практично не поступалося у володінні. Шахтар дозволяв киянам починати позиційні атаки через короткий розіграш, зустрічаючи суперника середнім блоком.
За необхідності Сидорчук сідав до центральних захисників, Андрієвський діяв трохи вище. Але загалом білд-ап Динамо мав структуру 2-4. Більшість розіграшів м'яча завершувалися довгими закиданнями за спини захисникам Шахтаря у півпростір Родрігеса. Жерсон, як завжди, був дуже старанним, але йому було складно протистояти Додо. Молодий бразилець взагалі був чи не найкращим на полі Олімпійського.
У другому таймі Динамо грало за схемою 4-4-1, Вербіч залишився форвардом, а пару центральних хавбеків склали Андрієвський та Буяльський.
На схемі вище – структура позиційної гри Шахтаря в атаці. Донеччани постійно створювали трикутники на флангах. У їхній побудові брали участь фланговий захисник, вінгер та інсайд (класична вісімка). Часто три гравці, Степаненко та два центрбеки залишалися позаду – проти одного форварда Динамо. Це ще один приклад надмірної обережності «гірників».
Інколи Шахтар використовував проактивні методи оборони, а саме – високий пресинг. Переважно він вмикався по тріггеру. Імпульсом для колективного тиску був пас киянами назад на своїй половині поля. Це дуже важливий аспект гри, у якому Шахтарю потрібно працювати перш за все.
Наприкінці матеріалу поглянемо (на скріншоті) на ще один прояв невпевненості у власних силах. Це перший тайм, гра при рівних складах. Динамо доставляє м'яч у фінальну третину, Шахтар перебудовується на свої вже фірмові (після Ліги чемпіонів) 6-3-1. Вінгери Тайсон та Тете сідали у лінію захисту. Як тільки вдавалося вичавити м'яч трохи вище, команда Каштру завдяки позиціям вінгерів знову поверталася до структури 4-1-4-1.
За великим рахунком, висновки по грі ми зробили вже у вступі. Хочеться вірити, що пауза піде на користь грандам нашого футболу і після матчів збірних вони продовжать свої єврокубкові баталії, перебуваючи у кращій формі.
Сергій Костенюк
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
