Збірна України ризикує втратити природженого бомбардира: чутки про «Баварію», стиль Яремчука і німецький паспорт

Динамо Київ 11 Листопада, 13:07 22849
Збірна України ризикує втратити природженого бомбардира: чутки про «Баварію», стиль Яремчука і німецький паспорт
Еріка Шуранова хочуть бачити у збірних Німеччини та України. Як вирішити цю дилему?

18-річний Ерік Шуранов опинився між системами збірних України та Німеччини. Форвард вже заграний за юнацьку збірну України 2002 року народження, але тренер німецьких юнаків Крістіан Вернс хоче бачити українця у лавах своєї команди.

Хто такий Ерік Шуранов?

Про нього відомо не так вже й багато. Усі його профілі у соціальних мережах закриті. Хлопець сконцентрований виключно на футболі та не ділиться публічно навіть фотографіями.

Його батьки походять з України. Емігрували до Німеччини, де, власне, у них народився Ерік. Там Шуранов починав займатися футболом і формуватися, як футболіст.

Відомо, що батько юнака – Ігор – також був футболістом, який грав на професіональному рівні, щоправда – за команди нижчих дивізіонів: Приладист із Мукачевого, Вагонобудівник із Кадіївки, Гарант і Металург із Донецька. Шуранов-старший діяв в атаці, а потім став одним із перших тренерів Еріка.

Народився Ерік у місті Бамберг, зумів пройти перегляд в академії Нюрнберга. Там доріс до U-19 та другої команди, а також запрошується до тренувань із першою. Другу команду Нюрнберга очолює легенда клубу – словак Марек Мінтал.

Клуб підписав перший професіональний контракт із Шурановим. У послугах гравця були зацікавлені більш імениті клуби на чолі із Баварією, але він вирішив залишитися в рідній гавані. Якщо вірити Transfermarkt, його угода чинна до літа 2021 року.

Шуранов спроможний зіграти відтягнутого форварда, або наконечника атаки. Це сучасний вид нападників – можуть обіграти, замкнути, прочавити, втекти. Арсенал дій у нього – високий. За стилем він нагадує мені Романа Яремчука, тільки у Шуранова ментальність німецька. Він стабільніший, сконцентрованіший. Завжди грає на максимумі можливостей попри суперника та статус матчу.


Стан команди

Від того Нюрнберга, який колись був на слуху і грав у єврокубках, не залишилося нічого окрім назви. Минулого сезону команда лише в останню мить втрималася у другій Бундеслізі, врятувавшись у стикових матчах. Зараз справи нічим не кращі: 16 місце серед 18 команд. У семи матчах клуб Шуранова переміг лише одного разу, двічі програв і ще 4 поєдинки звів унічию. У Кубку Німеччини вони були декласовані Лейпцигом – 0:3, без найменших проблем.

Команда грає за схемою 3-4-2-1 з трьома гравцями атаки, серед яких один – виражений форвард. На Шуранова там особливо не розраховують. Влітку до клубу прийшли 25-річний Паскаль Кепке із Герти за 800 тисяч і (за таку ж суму) 31-річний Мануель Шеффлер із Веен-Вісбаден. Крім того, у заявці присутні ще 5 форвардів.

Якби талант Еріка був таким великим, як нам хочуть подати, то, звичайно, його б уже підпускали до першої команди. 18 років – це цілком нормальний вік для футболу. Тим паче, друга Бундесліга – не той турнір, який може називатися дуже сильним. Тут можна і треба надавати шанси молодим гравцям. Наразі відомо, що Ерік лише тренувався із першою командою, але жодного разу не потрапляв до заявки.

Шуранов виходив за Нюрнберг-2, який виступає у четвертому за силою дивізіоні Німеччини, та грає за юнацьку команду клубу, яка на 11-му місці в одній із ліг серед 19-річних (першість U-19 ділиться там на регіональні групи, потім проводять фінальні матчі серед найкращих).

Була інформація, що у послугах футболіста для своїх молодіжних команд зацікавлений ряд клубів Бундесліги на чолі із Баварією та Лейпцигом. Думаю, якби вони хотіли отримати цього гравця, то так би і сталося. Можливостей у Нюрнберга, щоб його утримати, не було б, плюс – сам Ерік отримував би зовсім інші можливості для прогресу. Та ж Борусія Дортмунд збирає талановиту молодь. Сумнівно, що вони пропустили дійсно талановитого нападника, який може вирости у зірку.

Потрібно назвати речі своїми іменами. Топові клуби цікавляться багатьма молодими гравцями, переглядають їх, але до контракту доходять одиниці. Особливо важко відмовити Баварії, враховуючи їхні можливості.

Тим не менше, Шуранов спроможний вирости у гравця Бундесліги. Потенціал у нього точно є. На юнацькому рівні прогрес був справді хорошим, але на молодіжній сходинці динаміка почала падати – суперники та швидкості вже інші. Ерік наблизився до найважливішої фази переходу у дорослий футбол. Яким буде результат – ніхто не знає. Але при цьому таланти хлопця не потрібно відкидати. Це не футболіст рівня Холанда, який готовий грати успішно на найвищому рівні у 18-19 років. Поки він – один із багатьох, причому не перший. Якби не його українське походження, ми могли б про нього ніколи не дізнатися.

Відомий експерт і тренер Сергій Нагорняк був тією людиною, яка допомогла Шуранову заграти в системі збірних України. У той час Сергій Миколайович допомагав Володимиру Єзерському із командою 2002 року народження. Ідея та реалізація запрошення Шуранова виходила від Нагорняка, хоча він вже почав працювати самостійно з молодшою збірною.


Німеччина чи Україна?

Тут питання дуже складне – для родини, для самого футболіста, його побуту, життя. Наскільки відомо, ні українською, ні російською Шуранов особливо не розмовляє. Знає фрази, слова і тому подібне, але його рідна мова – німецька. Принаймні так було у 2018 році, коли Ерік разом з менеджером давав Артуру Валерку поки єдине своє інтерв’ю в Україні.

Зараз ситуація могла дещо змінитися, але загалом – це проблема. Шуранов – німець українського походження, який культурно, ментально має не так багато спільного із нашою батьківщиною. Навряд чи батьки обтяжували себе та свого сина тим, що трималися за українські документи. Вони у Німеччині вже близько 20 років. А до хорошого звикаєш швидко – там їхній дім і побут.

Німецький паспорт дає багато переваг, зменшує кількість проблем. Так само і з сином: маючи німецькі документи від народження, він наділений відповідними правами. Якщо ж у тебе український паспорт, ти представляєш країну, яка не є членом ЄС – з усіма наслідками та бюрократичними проблемами.

Проте у плані футболу – не така вже й райдужна перспектива. Німеччина запустила систему підготовки гравців на початку 2000-х. Тепер, щоб помістити всіх у молодіжні, юнацькі збірні чи основну команду, потрібно обирати. На кожному рівні є висока конкуренція. Ніхто не буде нічого гарантувати. Грай та доводь, або ми візьмемо іншого. Думаю, що сьогодні Йоахім Льов без проблем може виставити три збірні дуже високого класу. На юнацькому рівні вибір гравців не менший.

У збірній Німеччини U-19 є одноліток Шуранова – Карім Адеємі із РБ Зальцбург, який вже зараз оцінюється у 9 млн євро. Із Вердера приїжджає Нік Вольтемаде, який встиг провести у Бундеслізі 5 матчів. Претендувати на щось проти цих хлопців буде важко.

Гадаю, наставник німецької команди U-19 Крістіан Вернс розуміє, що Вольтемаде та Адеємі – це вже гравці молодіжної команди із перспективами першої збірної, враховуючи не найкращий вибір на цій позиції у Йоахіма Льова. Тому потрібна тимчасова людина. Потім відбудеться зміна поколінь, а поки ж кидати 17-річних у U-19 не варто. Це може мати наслідки у плані результату.

Чи варто Шуранову грати за Німеччину у перспективі лише U-19? Я не вважаю, що це такий вже й високий рівень, який гарантуватиме перехід у старшу збірну або підвищить шанси на клубну кар’єру. Скаути клубів Бундесліги і без цього добре знають про Шуранова. Натомість система молодіжних збірних України дає набагато більше перспектив і можливостей бути поміченим командами з інших країн. Якщо не зараз, то вже у системі «молодіжки».

Міжнародна кар’єра у збірній України – шанс показати себе та покращити свої клубні справи. Тут він отримає ігровий час та увагу скаутів з усього світу у міжнародних матчах. Крок за кроком підійматиметься у молодіжну збірну України. Владислав Супряга вже фактично перейшов у національну команду. Навряд чи Ротань зможе розраховувати на Влада. Назарію Русину вже 22 роки. Свій ліміт у молодіжці він вичерпав. Залишається один лише Данило Сікан. Серед одноліток можна говорити про форвардів Богдана В’юнника та Влада Ваната із Шахтаря та Динамо відповідно. Перший за стилем дещо схожий на Шуранова. Але наразі щось конкретне про цих гравців казати важко. Вони талановиті, перспективні, але чи вийдуть із них футболісти високого рівня?

У національній команді теж не все так однозначно. Хороший форвард там завжди потрібен. Зараз ситуація вкрай непроста. На жовтневі матчі вийшли тільки з одним форвардом – Яремчуком. Мораєс вже віковий. Поки загадка, що буде із Бєсєдіним після завершення дискваліфікації. Рік без футболу не може пройти просто так. Тож перспективи точно більші, ніж у Німеччині.

Минулого року Яремчук мав інтерес від ряду клубів. Свою роль відіграв не тільки вдалий виступ за Гент, але й голи за збірну України. Цей фактор посприяв тому, що форварда почали цінувати. Для Шуранова будь-які успіхи на рівні збірної України – додатковий плюс у клубну кар'єру.

Я чекав, що Еріка викличуть до національної збірної на матчі проти Іспанії та Німеччини. Свого часу схожа історія була із Зінченком, якого просто заграли, розуміючи, що є інтерес від росіян. Перед цим Шуранов вже побував у таборі молодіжної збірної на вересневих матчах. Наступний крок виглядав би логічним. Проте Еріка не виявилося ані в складі національної команди, ані в складі молодіжки. Потім пішли ці розмови про зміну футбольного громадянства на німецьке...

Якщо відкинути всі спекуляції, то обирати тут навіть немає з чого. Україна дасть Шуранову дуже багато. Німеччина – це красивий журавель у небі, який може ніколи не стати реальністю.

Сергій Тищенко