Шість думок після матчу Польща - Україна

Збірна України 12 Листопада, 16:50 1558
Шість думок після матчу Польща - Україна
Польща розібралася з Україною (2:0) у контрольній грі 11 листопада 2020 року.


Рахунок, який робить боляче, гра значно позитивніша

Бондар замінив Коноплю, Сидорчук – Коваленка. Поляки сіли дуже глибоко, але українці в позиційній атаці також створюють класний момент. Циганков отримав розкішний пас від Марлоса у розріз, пробив повз кіпера, але не влучив у дальній кут. Слабший другий тайм у виконанні України. Поляки не соромляться грати на відбій, у нашому колишньому стилі, і це ідеально працює у плані результату. Так, команда Шевченка виглядає значно краще. але що з того? Саме так прийшов вирішальний перший гол. Це був банальний виніс, який Лунін на рівному місце перетворив у взяття своїх воріт.

Статистично Україна переграла Польщу. Утім, «біло-червоні» виявилися вбивчо ефективними. Провал у концентрації гравців атакувальної ланки, жахіття Луніна, якому не вистачило ігрового тонусу, надійна гра воротаря господарів і якісніші заміни привели поляків до перемоги. Вони віддали менше сил гравців основи, вигравши зусиллями резерву. Ми зіграли значно інтенсивніше, але даремно тільки витратили купу енергії з нульовим ефектом. З іншого боку краще позбутися фарту в товариській грі, обмінявши цю «жертву» на результат у матчах за очки.



Польща милується Україною – і гравці, і тренер, і експерти на ТБ

У футбол грали тільки підопічні Шевченка. Поляки з 2-3 моментів витиснули такий максимум, що аж страшно. Не подобаються такі перемоги, бо з ними чекаєш, коли ж, в який невідповідний момент фортуна спитає за виплату призабутих боргів. Тріумфи в таких програних за всіма параметрами іграх можуть тільки затуманювати очі, створювати хибні ілюзії своєї сили. Відтак не дивно, що головний тренер господарів цілком прийняв і підтримав критику якості дій «Кадри». Українці показали кращу культуру гри, організацію позиційних атак та контрнаступів.

Фарт, дивовижно крутий воротар (Скорупскі, до слова, зіграв перший сухий матч на всіх рівнях за більш ніж 400 днів, фантастика якась!), захмарна реалізація – ключі перемоги над «синьо-жовтими», якими на польських телеканалах ніхто особливо не пишається. У минулому ми вигравали такі халявні матчі подібним стилем, витискаючи максимум зі створеного мінімуму, а потім надійно закриваючи ворота. Зараз Україна переважно йде іншим шляхом і милує око своєю грою багатьох вболівальників та експертів навіть у країні, чиї збірники переважно виступають у топ-чемпіонатах. Що ж, іноді такі підступні поразки бувають, нічого страшного – після роботи над реалізацією, окремими технічними огріхами в обороні можемо йти далі.

Лунін продовжує традиції оборони Реала, Андрій в тренді свого клубу

Нічого особливого. Насправді екс-голкіпер Дніпра і Зорі дуже добре почав – сейв, добротна гра на виході. Гра настільки давалася всій команді, що Лунін з часом, схоже, банально замерз і вибіг погрітися. Плюс переоцінив себе, зайва впевненість моментами підводить. Бо до Нойєра ще далеко, звісно, а ось на рівні найщедрішої на планеті оборони Реала цілком собі зіграв. Поле? Ну, якщо воно поганої якості, навіщо летіти ледь не до центра поля. Той Зєлінскі перебуває в настільки кепській формі, що в житті би не витиснув більшого із ситуації по флангу. Другий гол теж якийсь комічний. Лунін виставляє руки так, немовби боїться їх травмувати.

Ніби логічно, що не хочеться підставлятися у спарингах, але це ж її величність Збірна, чорт забирай! Ну і якщо боїшся ризикувати собою, сміливо втручатися в епіцентр пожежі, у професії воротаря робити нічого. Андрій був зобов'язаний не дати добити Модеру. Епізод дуже нагадав ситуацію з першого тайму, коли Коваленко і Ярмоленко двічі поспіль не розібралися у воротарському. Хоча там і голкіпер діяв спокійніше, і оборонці не дозволили зайвого. З підстраховкою на спірних м'ячах сьогодні було так собі. Той же момент, коли троє захисників підбігли до Зєлінскі, залишивши Пйонтека на самоті? Ну, а наші дії у своєму воротарському при стандартах останнім часом нерідко – повна трагікомедія, яким би складом не грали. Весь матч виграємо підбирання і нічийні м'ячі, а тут даруємо супернику все в парі ситуацій.

Бженчек дарує шанс клубним невдахам, десь ми таке бачили

Багато критики діставалося Шевченку за довіру до священних корів збірної, які не грають у клубах і потім мало що показують у національній команді. Наш наставник часто виправдовував такі рішення різними аргументами підтримки ветеранів і вчорашніх лідерів, відсутністю альтернативи. Іноді це навіть спрацьовувало, як феєрія Коноплянки у домашньому побитті Сербії. Однак завжди величезним є ризик, що твій гравець, який виходить більше завдяки заслугам з минулого, підведе. Сьогодні абсолютно не виправдав капітанську пов'язку Мілік. Нічого, крім щасливого асисту, не показав Зєлінскі. Класне виконання екзекуції, але нічого більше від Пйонтека.

У нас теж вистачало людей, які гріють лавку під час матчів своїх клубів. Якби не шалений вихід Луніна та провальний пенальті Ярмоленка, які геть втратили ігровий ритм в Іспанії та Англії, рахунок до перерви був би мінімум 1:0 на користь України, і ми би ще побачили, як така Польща збирається відігруватися. З іншого боку, той же вінгер Вест Хема сам створював багато моментів, зокрема, 11-метровий – вміло спровокував помилку захисника. Коли Ярмолу зняли, моменти за інерцією ще виникали, але вже не так часто. Та й Луніна за півтори помилки викреслювати не будемо. Ті ж динамівці Бущан і Нещерет дуже підтискають, але обидва зовсім недавно також привозили ключові голи на виходах, як і Пятов раніше. Така вже наша доля – терпіти такі пропущені та молитися, що їх просто не буде занадто багато.

А Лєвандовскі точно не грав? Динамо кусає лікті

Той момент, коли київські скаути знаходять класного виконавця, а він вже має пропозиції з Борусії, Брайтона та інших клубів з топ-чемпіонатів та ще й в ціні, що в 3-4 рази перевищує фінансові можливості столичних. Якуб Модер поцупив у Лєвандовскі №9 на спині та зіграв, як Роберт. Десь 20-30 секунд минуло з моменту появи вихованця Леха на полі, як він прибив наші надії двома рухами – виграна дуель в повітрі, стійка, добивання. Вихід 21-річного півзахисника тотально перевернув картину матчу. Українці взяли паузу, збираючи сили на новий штурм воріт «Кадри». Та вони не помітили. що в середині поля стало густіше.

Гра у 2 форварди від поляків відкривала нам чималі зони. Біда в тому, що реалізація у товариських матчах – це ще одна наша фата-моргана. Бо з кожною хвилиною цих шансів ставало все менше-менше-менше. Чи з кожною заміною. Модер зробив свою традиційну справу. Гол чи асист – від Куби можна сподіватися значно більшої небезпеки, ніж від Міліка, хоча це далеко не форвард. Але номер Лєвандовскі зобов'язує.

Разом з польським Канте (неймовірно працьовитий Гуральскі з казахського Кайрата був одним з небагатьох ще у системі 4-4-2, хто показував здатність самотужки перекусити 1-2 гравців у центрі поля та нівелювати нашу постійну чисельну перевагу) він практично позбавив нас шансів не те що на камбек, а бодай наблизитися до одного забитого в останні хвилин 20-30. Шкода, що Модера так і не буде в Динамо – неймовірна харизма і спокій, ніби це саме він грає в якійсь Баварії не один сезон роль першої скрипки.

Зінченко повернувся, і це найкраща новина матчу

Вихваляючи наш малюнок комбінаційної гри, не забуваймо – Польща виставила 3-й наймолодший стартовий склад за останні 4 роки, лише двох 30-річних. В її основі були 2 дебютанти та 3 гравці практично без практики в останні тижні, а то й місяці. Новачки, до слова, запам'яталися якісною грою на атаку. І Гумни, і Плахета (гравець з 2 англійського дивізіону!) просочувалися в наші редути дуже впевнено. Добре, що не так часто, як ми в їхні. Український дебютант Бондар старався, але позиція правого захисника – це не дуже його, більше вимушена річ на фоні травми Тимчика та ковіду Караваєва.

Крім доволі впевненої гри Макаренка (людина абсолютно не тушується під високим пресингом, вміло починає атаки на своїй половині поля та підіграє на чужій), Коваленка (підтримував наше домінування в центрі до години часу) і Коноплі (створив для Циганкова один із найкрасивіших моментів матчу), непоганих хвилин 10-15 Марлоса, перспективного виходу віце-капітана Динамо, якому забракло лише реалізації (Барселона повторилася, і це вже тривожить), відзначаємо гру Зінченка.

Після проблем зі здоров'ям і практикою в Манчестер Сіті Олександр знову хапається за свій шанс у клубі та показує себе лідером збірної. Він грав і за себе, і за Маліновського, взявши на свої плечі навіть функцію бомбардувальника здалеку. Блискуче відкривався між лініями, створюючи простір необмежених можливостей. Комбінував то на лівому фланзі, то на правому. Поляки вже не знали, якого ще підступу від Зіни чекати. Очевидно, що Шевченко повинен був зняти його на 56 хвилині, адже попереду Німеччина. Але як же хотілося далі і далі насолоджуватися перформансом нашого легіонера з АПЛ...