Сергій Тищенко рекомендує його в київське «Динамо».
Троє гравців молодіжної збірної України – Олександр Назаренко, Сергій Булеца та Георгій Судаков – отримали виклик у національну команду. Для мене особисто запрошення Назаренка виглядає цілком логічним рішенням. Вінгер СК Дніпро-1 чудово проявив себе у першій частині сезону, попри невдалий старт команди в УПЛ. Київському Динамо варто серйозно придивитися до цього футболіста.
Дніпро завжди мав великі футбольні традиції. У мене це місто постійно асоціювалося із хорошими молодими гравцями. Там вміють працювати із молоддю та знають, як її правильно розвивати. В один момент відбувся спад. Десь із 2010-11 років, коли начебто були хороші таланти в академії однойменного клубу, але вони губилися, не доходячи до високого рівня. Старі методи підготовки вже не працювали, були неконкурентними.
Потрібно віддати належне Андрію Русолу, який привіз іспанських методистів. Вони почали працювати над змінами у школі Дніпра. Жорді Гратакос – виходець із системи академії Барси. Потім до нього приєднався ще один іспанець – Альберто Босх (згодом працював у Динамо, зараз допомагає Реброву у Ференцвароші). Що цікаво: Босх був куратором вихованців 2000 та 2003 років народження. А це Назаренко, Супряга…
Безперечно, клуб зробив прорив у плані інфраструктури з приходом іноземних спеціалістів. Але головне, що були змінені підготовка та методологія виховання гравців. Іспанців вже давно немає у Дніпрі. Але фундамент, закладений ними, продовжує працювати та приносити свої плоди. Ця філософія дозволяє живитися талановитими гравцями і СК Дніпро-1.
Дуже швидко у першій команді почали з'являтися гравці 1996/97 років народження: Ігор Когут, Денис Баланюк, Юрій Вакулко, Влад Кочергін, трохи молодший Максим Луньов. Процес був перезапущений по-новому. Якщо раніше Дніпро переманював із Запоріжжя Валерія Лучкевича чи Андрія Блізніченка, то зараз почав отримувати власних гравців.
Про Олександра Назаренка ми вперше дізналися, коли СК Дніпро-1 грав у Другій лізі. Зовсім молодий хлопчак показував себе на такому рівні, успішно діючи проти дорослих футболістів. Там багато чоловічого, силового, атлетичного футболу. Далеко не кожен юнак зможе себе проявити у цій м'ясорубці. Навіть у Динамо відмовилися від другої команди, бо в ній просто не було сенсу. Пам'ятаю враження, як свого часу Роман Яремчук грав у Першій лізі за вищезгадане Динамо-2. Молодому хлопцеві було дуже непросто протидіяти потужним захисникам. А ось Назаренко на рівні цього турніру виглядав чудово. Завдяки своїм швидкісним якостям просто розривав суперників.
Я багато очікував від нього вже у минулому сезоні. Але потрібна була адаптація до еліти українського футболу. Та й сам СК Дніпро-1 провів відверто слабкий сезон. Тут мали вести за собою досвідчені гравці, а не Назаренко.
У цьому сезоні Олександр нарешті стає одним із найкращих гравців команди. У нього просто фантастична швидкість. Давши простір, зупиниш його тільки з фолом. При цьому, він не просто «бігунок», але й футболіст із добре поставленим ударом та технікою. Чого тільки вартий гол у ворота Динамо на Олімпійському!
На початку лютого Олександру виповниться 21 рік. Це вік, коли можна претендувати на максимум. Головна проблема Назаренка – він не сформований до кінця футболіст. Тренери використовують його таланти, але не вчать, не дають чогось більшого. Команду Михайленка постійно штормило, тому не завжди був час для молодих. Дмитро Станіславович вміє побачити талант, але розвивати йому не дуже вдається. Приклади Баланюка, Когута, Вакулка тут дуже доречні. Вони про себе заявили дуже гучно, мали увагу від інших клубів, але досі залишилися в статусі «перспективних».
Зараз прийшов Ігор Йовічевіч. Його сильні сторони – це робота з молодими гравцями. У Карпатах він підняв пласт цікавих футболістів на чолі із Гуцуляком та Шведом. У Хорватії працював з молодіжною командою Динамо. Йові дуже добре вміє розкривати, довіряти молоді, він сильний психолог. Але він точно не тренер, який формує гравця, переводячи його на вищий рівень. Яке майбутнє у карпатівської молоді часів Йовічевіча? Швед відверто загубився у європейських командах. Схоже, що він успішно зможе грати тільки у Карпатах. Гуцуляк нестабільно грає за Десну. У Кравця не склалося в Іспанії. Про Кльоца чи Чачуа вже забули.
Всім цим гравцям не вистачає характеру. Тобто, вони можуть грати тільки при повній довірі тренера. Це точно не про успішну кар’єру. Схожі проблеми і в Динамо Загреб. Моро так і не розкрився на повну через травми. Гравця, якого називали «новим Модрічем», продали лише у Росію за 8,5 млн євро, хоча хорвати спочатку оцінювали свого таланта в районі 15-20 млн. Гвардіол, попри талант, успішно та стабільно грати за першу команду Загреба так і не спромігся.
Назаренку потрібен тренер, який його сформує. Змінить психологію. Буде працювати над отриманням нових знань та навиків. А хто краще вміє ліпити футболістів високого рівня, ніж Мірча Луческу?
Багато розмов про те, що Динамо знову купуватиме бразильців і тому подібне. Не дуже вірю в ці прогнози. Тут справа навіть не у грошах. Мірча розуміє, що у нього є колектив. Цей колектив складений з українських гравців: є лідери та молоді футболісти. Сильна команда на полі – це, в першу чергу, сильна команда зсередини. Новачок вже потрапляє у певну систему координат, де має знаходити своє місце.
У Шахтарі робилася ставка на бразильців. Їх було багато, вони між собою спілкувалися, мали своїх лідерів. Мені важко уявити, що було б із молодим бразильцем, якби він потрапив до Динамо? Без мови, без культури, без спілкування. Тому можливість запрошення молодого українця – це дуже хороше рішення. Луческу усвідомлював, що Супрязі буде важко одному, але він так само розумів, що наявність іноземця в нападі не відразу дасть свої плоди. Йому спочатку потрібно пройти процес адаптації.
У Динамо – сильна школа, але це не означає, що не варто дивитися по боках. В особі Супряги знайшли цікавого форварда, який має потенціал розвиватися і стати успішним не тільки у Києві, але й претендувати на європейську кар’єру. Назарій Русин поки зовсім не вражає. Є певний рівень, але його явно недостатньо для першої команди Динамо. Якихось особливо великих навиків та чеснот у Назарія виділити важко. Тож узяли Супрягу. Це пішло на користь обом клубам і самому футболісту.
На перший погляд, у Динамо все добре на флангах. Є Циганков, Вербіч, Де Пена, Жерсон та Цітаішвілі. Всі навіть не поміщаються. Циганкову вже 23 роки. Прихід Луческу явно пішов йому на користь. Якщо раніше Віктор був грозою середняків та аутсайдерів УПЛ, то зараз забиває Барселоні, збірним Франції та Іспанії, відверто возить Польщу. Але разом з тим, Динамо потрібно вчасно прощатися із футболістами, щоб вони не повторювали долю багатьох інших київських зірок, які відверто пересиджували в клубі. Самому Циганкову теж потрібні нові виклики. Думаю, його особисті звитяги в останніх матчах не пройшли повз очі клубів із провідних чемпіонатів. Якщо оминуть травми і він успішно виступить на Євро, утримувати його в команді буде вкрай неправильно.
Про Вербіча я вже писав. Навряд чи він здобуде для себе щось нове в Україні. Та й Динамо, роблячи ставку на Вербіча, ризикує не отримати дивідендів.
У Жерсона – непростий характер. Луческу знайшов до нього підхід. Але чи надовго? Де Пена – трудяга. Проте в нього є своя межа через вік. Обидва футболісти здатні принести ще багато користі для Динамо, але їм потрібна конкуренція і ротація.
Були сподівання, що нарешті «прорве» Цітаішвілі. Мірча випробовував його на передсезонній підготовці. У стартовому матчі проти Олімпіка зняв із гри після першого тайму. Гія – це азарт, драйв. Йому потрібно мати емоції, щоб горіли очі. У нього прекрасна техніка, швидкість, але є проблеми із дисциплінованістю на полі. Він повинен вчитися, вдосконалюватися, а не просто бути гравцем ефектних дій. У першій половині сезону не завжди потрапляв навіть у заявку. Я не бачу, завдяки чому Цітаішвілі може відбутися, як гравець виского рівня. Про «нового Ярмоленка» – Назара Волошина – поки говорити дуже рано. Йому лише 17 років.
У такій ситуації запрошення Назаренка до Динамо виглядає логічним кроком. Київський клуб отримає талановитого гравця, який може розвиватися. Луческу дістанеться футболіст, який підходить під його філософію вимог до флангового виконавця (швидкість і ще раз швидкість). Сам Назаренко матиме найголовніше – співпрацю із сильним тренером. Думаю, що й СК Дніпро-1 теж не залишиться ображеним.
Футбол – не золота клітка. Потрібно вчасно прощатися із гравцями, щоб вони мали хороше майбутнє. Якщо Андрій Русол хоче розвивати бізнес-модель клубу не на словах, Динамо здатне запропонувати не тільки гроші, а й окремих футболістів, які не мають великих перспектив у Києві – Русин, Вантух, Дубінчак, Булеца тощо. Можливості домовитися точно будуть.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
