Три думки після матчу «Ювентус» - «Динамо»

Динамо Київ 3 Грудня, 11:54 1756
Три думки після матчу «Ювентус» - «Динамо»
Кияни на виїзді розгромно програли «Ювентусу» в рамках 5-го туру групового етапу Ліги чемпіонів.

Суддівство викликає питання, але воно ні на що б не вплинуло

Жінка-суддя вперше обслуговувала матч групового етапу Ліги чемпіонів. Ця історична подія не обійшлася без казусів. Перевірка VAR в моментах з можливим пенальті проти Вербіча та потенційним офсайдом у другому взятті воріт була або відсутньою, або дуже швидкою як для таких складних епізодів. З іншого боку Кендзьора також клав руки на спину Морати. Так, не настільки довго і очевидно, без прийому удушення, але з формальним приводом призначити. Але слухайте, це точно б щось змінило? Коли Юве вмикався, починав душити пресингом і швидкими контрами, ставало просто страшно.

Траплялись епізоди, коли Київ змушував суперника страждати, але їх було незрівнянно менше. Команда Луческу не показала тої особливої якості гри, щоб вимагати щось у суддівства. Та й це така підступна пастка, на яку ми настільки часто ловимось, що вже не помічаємо. Якщо щось не так, українці не шукають причин у собі, не хочуть знайти шляхи виправлення чи визнати помилки, а починають відразу тицяти на УЄФА, упереджених суддів, ставлення Заходу – на будь-яку гарно розписану причину.


Слухайте, повагу і той пієтет, з яким рефері обслуговують домашні матчі грандів, ще треба заслужити. Чи напрацювало Динамо на це в туринському матчі? Абсолютно ні. Якщо в українців 2-3 моменти спалаху якості за гру, то суперник у рази гостріший, креативніший і без офсайдів чи пенальті. Може, розгрому уникнули б, але проблема цих футболістів точно не в жінці-рефері, якій допомагали чоловіки у VAR-кімнатах та на лініях. Те, що бачила вона, судила без упередження і без істерії.


Захист Динамо – традиційно дуже сумно

Коли Миколенко мінявся з К'єзою футболками у перерві, було певне здивування, нерозуміння і двозначність ситуації, але другий тайм розставив усе по місцях. Ця команда талантів, воскреслих героїв і переоцінених виконавців приїхала не результат здобувати чи себе показати, а потусувати. Вичепити статусні сувеніри, обмінятися словами із суперзірками, яких нечасто знайдеш на українських полях, насолодитися атмосферою, яку їхній клуб втратив раніше на роки. З одного боку нічого страшного в поразці чи антуражі гри, який нагадував спаринг Динамо на зимових зборах проти команд з Норвегії чи Словенії, де клас різниться до непристойності.

З іншого – це Ліга чемпіонів, і тут чекаєш від команди іншого ставлення. Миколенко програв К'єзі перші 2 голи, навіть не наблизився до ривка Федеріко у третьому. Наївний захист, ніби проти тебе суперники з УПЛ, де навіть представники топ-6 не здатні навантажити оборону необхідним досвідом, аби та не розвалювалася потім під тиском справжніх геніїв. Віталій не зможе вирости у захисника бодай середняка топ-чемпіонату, якщо не гратиме кожного тижня проти найкращих. На атаку знову супер, питань нема. В обороні повільно як в ногах, так і мізках. Те саме інший фулбек Кендзьора. Попов і Забарний теж виглядали так, ніби хтось увімкнув їм одним режим уповільненої зйомки. Неймовірно разюча різниця між Роналду, Моратою, К'єзою, Маккені і нашими хлопцями. Що вони з цим зроблять? Все в їхніх руках.


20 хвилин ілюзій як надія на майбутнє

Проблиски креативу Циганкова, Жерсона, Вербіча, Шапаренка, Миколенка і Кендзьори. Гарна гра у пресингу та контролі, виході з-під тиску. Це змушувало холодне серце оживати, відчувати гордість за сміливі ходи, купувати ілюзію того, що шанси насправді є, а динамівці просто остаточно перестали боятися і почали видавати те, на що здатні. Все б нічого, якби вони так виглядали 90, а не 20 з гаком хвилин. Луческу має рацію, що не потрібно розтоптувати цих гравців за помилки, а він їх приймає. Це все досвід. Не можна порівнювати команду, яка вперше за кілька сезонів грає в ЛЧ, навіть з тим же Шахтарем. Російські клуби зі значно більшими бюджетами роками ганьбляться в головному єврокубку.

А тут вас кидають без навичок плавати на глибоку воду. Де Роналду, який забиває 750 гол у кар'єрі, з чого рівно десята частина за Ювентус. Де Мората, який став найкращим бомбардиром цієї Ліги чемпіонів (6 м'ячів за 5 турів), скориставшись травмою Холланда, і встановивши особистий рекорд. Де Щенсни, який показує різницю між топ-воротарем гранда і просто добротним кіпером, який має свої блискучі та не дуже вечори, цього разу регулярно парируючи круглого на суперника або припускаючись іншого технічного браку. Де К'єза вчить Циганкова, як лідер має вирішувати найменші моменти. Гравців Динамо і тренерський штаб Луческу чекає дуже багато роботи, якщо вони хочуть вийти на новий рівень. Ця поразка, хоч і неприємна за стилем, нічого не вирішує, як не вирішила б навіть перемога. Попереду Ференцварош, де вже не буде жодних пом'якшувальних обставин та алібі.