«Ювентус» – «Динамо»: незабутні півгодини Луческу зі «Старою синьйорою», або Позитиву більше, ніж ви думали

Динамо Київ 3 Грудня, 23:13 1305
«Ювентус» – «Динамо»: незабутні півгодини Луческу зі «Старою синьйорою», або Позитиву більше, ніж ви думали
Сергій Костенюк аналізує тактику у матчі 5-го туру Ліги чемпіонів «Ювентус» – «Динамо» (3:0).

Команда Мірчі Луческу зазнала чергової, четвертої поразки, але особисто у мене залишились досить позитивні враження від гри киян, заявив аналітик сайту Футбол 24.

Поразка не стала несподіванкою. У принципі, негативний результат був очікуваним. Але, за великим рахунком, цей матч не мав для Динамо ніякого турнірного значення. Незважаючи на підсумок очного протистояння з чемпіонами Італії, турнірне завдання української команди вирішуватиметься у матчі шостого туру з Ференцварошем Сергія Реброва. Мабуть тому поразка з рахунком 0:3 розчинилася на фоні рівня гри Динамо, тих тактичних змін, які проходять у команді Луческу, та очевидного прогресу.

Програти можна по-різному, дотримуючись принципів катеначчо, або граючи у динамічний, сміливий футбол. Є речі, набагато важливіші за локальну поразку в одному матчі, до того ж від суперника, об'єктивно сильнішого. Особливо, коли йдеться про молоду команду, яка розвивається.

Динамо вразило у матчі УПЛ з Ворсклою. Дивно, що кардинальні зміни у грі киян не викликали особливого інтересу у ЗМІ. Перемога над Полтавою подавалася, як буденна подія. Всі відзначили ніяку Ворсклу, але практично ніхто не звернув увагу на те, що Динамо несподівано кардинально змінило гру в обороні. Більшу частину того матчу вони інтенсивно пресингували суперника, при втраті м'яча вмикали контрпресинг. З тактичної точки зору, для наших географічних широт, це була подія неординарна. Стало зрозуміло, що штаб Луческу давно готував перехід на проактивні методи оборони. На рівні УПЛ пресинг Динамо працював чудово.

Звичайно, це додавало інтересу перед грою у Лізі чемпіонів. Було б дивно не наважитись на експеримент у грі з європейським топ-клубом, яка не мала особливого турнірного значення. Тим більше, що середній та низький блоки не принесли плодів у матчі з Юве у першому колі.


Як і в грі з Ворсклою, Луческу знову обрав базову схему 4-1-4-1. Думаю, що перехід Динамо на нову формацію пов'язаний саме з особливостями структури високого пресингу. З перших хвилин матчу стало зрозуміло, що варіант з одним опорним (Сидорчук) – це умови для більш ефективного тиску на суперника.

У порівнянні із суботнім матчем, Містер зробив дві зміни у стартовому складі. Замість Андрієвського центр поля цементував Сидорчук, а на позиції лівого півзахисника Де Пену замінив Родрігес.

У Пірло варіантів для ротації стартового складу, звичайно, більше. Відзначимо: незважаючи на те, що Ювентус заздалегідь гарантував собі місце у плей-офф Ліги чемпіонів, склад «Старої синьйори» був оптимальним на даний момент.


Мапа усереднених позицій гравців. Позиції Попова, Забарного та Циганкова, Шепелєва збігаються. Це трапилося тому, що часом Циганков зміщувався у центр та дальній півпростір, а центрбеки після перерви помінялися позиціями. У першому таймі Попов грав лівого центрального бека, а Забарний – правого центрального. У другому – навпаки, Луческу повернувся до експерименту у грі з Ворсклою, та поміняв захисників місцями.


Мапа усереднених позицій гравців за часовими інтервалами

Після того, як відновився Алекс Сандро і зайняв своє законне місце лівого латераля, К'єза був переведений на правий фланг. На цій вертикальній зоні було дуже цікаво спостерігати за протистоянням талановитого італійця з Миколенком. Не дивлячись на те, що частіше з цих єдиноборств переможцем виходив син відомого гравця 90-х, Віталій виглядав добре. На мій погляд, якщо Миколенко потрапить в умови регулярних протистоянь подібного рівня, він швидко додасть.

Ювентус Пірло грав за звичною для себе схемою 3-5-2, яка при переході команди у фазу позиційної оборони трансформувалася не на 5-3-2, а на 4-4-2.


На цій схемі – структура позиційної гри Ювентуса в атаці. Ширину створювали латералі Алекс Сандро та К'єза. При переході команди з м'ячем на половину поля суперника флангові гравці підіймалися максимально високо. Ремзі за традицією намагався відкриватися між лініями, але валлієць зараз перебуває не в найкращий формі і, на щастя, був не таким ефективним, як у київському матчі.

Динамо почало матч досить обережно, зустрічаючи суперника середнім блоком у структурі 4-1-4-1 із Сидорчуком між лініями та Вербічем попереду. Після пропущеного голу Луческу кілька хвилин гучно намагався розворушити команду, яка, на мій погляд, спершу занадто шанобливо ставилась до опонента.


Гості пропустили після подачі з лівого флангу, на який робив ставку Пірло. Половина всіх атак Ювентуса проходила саме через цю вертикальну зону. Італійці скористалися ситуацією 2 в 2 у самому центрі штрафного.


Із середини першого тайму Динамо почало користуватися своєю новою тактичною зброєю, увімкнувши інтенсивний пресинг та контрпресинг. Причому, що менше часу залишалося до перерви, то сильніше кияни стискали лещата. Десь із 35 до 45 хвилини господарі взагалі виглядали безпорадно, Динамо дивом не зрівняло рахунок. Найкраща нагода була у Циганкова.


Якісний контрпресинг дозволив гостям практично не поступатися Ювентусу у контролі м'яча.


Звичайно, для киян – це крок уперед. Команда Луческу за короткий проміжок часу додала у багатьох аспектах гри.


Наприклад – у виході в атаку через короткий пас. На скріншоті вище – білд-ап Динамо. Кияни часто розбивали інтенсивний пресинг Юве. Дуже важливу роль у цьому компоненті відігравав Шапаренко. Десятий номер Динамо грамотно діяв без м'яча, вправно відкривався, знаходячи вектори для передач від партнерів.


Якщо ділити матч на умовні відрізки, то Динамо, на мою думку, було кращим за Ювентус у другій третині гри. Приблизно з середини першого тайму, майже до екватору другої половини матчу, поки вдавалося підтримувати інтенсивність пресингу. Принаймні, у цей проміжок часу команда Луческу була реально конкурентоздатною і грала з позиції сили, а не зачинялася у нижній блок з надією на помилки суперника і контратаки.


Динамо добре попрацювало і над стандартами. Оригінальний розіграш кутових у другому таймі призвів до небезпечного моменту. Партнери виводили Циганкова на подачу з півпростору. М'яч по діагоналі закручувався до воріт. Це дуже неприємно для воротарів.


Щодо Ювентуса, то «Стара синьйора» також при втраті намагалася якомога швидше повернути м'яч. Коли не вдавалося, команда перебудовувалася на середній блок 4-4-2. Алекс Сандро сідав у лінію оборони, тріо центрбеків трохи зміщувалося праворуч, а позицію лівого хавбека займав універсал Ремзі.


Це був матч двох команд, які тільки формуються під керівництвом нових тренерських штабів, але намагаються грати у сучасний футбол. Якщо порівнювати гру у Турині і матч Шахтар – Реал, візуально протистояння Ювентуса та Динамо було більш інтенсивним. Команди загалом набігали на 10 км більше, ніж Реал та Шахтар.


На скріншоті нижче – приклад структури високого пресингу Ювентуса. Кожен гравець італійського клубу мав свого персонального опонента.


Наприкінці матеріалу пропоную ознайомитися з цікавими статистичними показниками матчу, які підкреслюють закономірність загального результату.


Дуже важливим фактором була індивідуальна майстерність футболістів, яка у Юве значно вища. Навіть при рівній кількості спроб йти у дриблінг підопічні Пірло мали удвічі кращі показники за успішними спробами.



Динамо знову тотально програвало у повітрі. Мабуть, у цьому компоненті потрібно додавати усьому нашому футболу.


Найкраща взаємодія у складі киян вимальовувалася між Шапаренком та Миколенком. Принаймні, якщо казати про кількість передач один одному. Взагалі, цікаві дані можна знайти у діаграмах передач команд.


Щодо суперечливого другого гола, який нам чомусь із нормальними повторами так і не показали, то він був чистим.


На скріншотах помітно, що ні Мората, ні Роналду не перебували в офсайді.


Підсумовуючи, треба визнати, що Динамо додає у грі. Стабільність із кадровим потенціалом та рівень гри дозволяють дивитися у найближче майбутнє з оптимізмом. Наступного тижня у Динамо вирішальний матч за єврокубкову весну з командою Сергія Реброва.

Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24