Як оцінити Луческу в «Динамо»? До уваги хейтерів румунського тренера – чотири вичерпні аргументи

Динамо Київ 8 Грудня, 16:02 8391
Як оцінити Луческу в «Динамо»? До уваги хейтерів румунського тренера – чотири вичерпні аргументи
Запрошення Мірчі Луческу у «Динамо» виправдало себе вже зараз.

Кожен президент клубу – це побудований ним стадіон і результати команди. Кожен тренер – це гравці.

Як сприймати Мірчу Луческу? Переможець Кубка УЄФА останнього розіграшу? Не думаю, що про цей Кубок часто згадують. Недарма його реформували – інтерес до нього відверто впав. Титули Шахтаря в Україні? Навряд чи ще десь, окрім самої України, цьому приділяли увагу. То просто домашня кухня, не більше.

Мірча Луческу – це тренер, що виховав і сформував гравців, які коштують великих грошей та грали на найвищому рівні. Вілліан, Дуглас Коста, Алекс Тейшейра, Фернандінью, Генріх Мхітарян – за них Шахтар отримав колосальні фінанси. Заслуга в цьому належить саме Мірчі. Бо до нього про таких футболістів знали хіба в Бразилії або Україні.

Запрошення Луческу у Динамо вже багато в чому виправдало себе. Попри весь резонанс та немалу зарплату, він почав формувати гравців, футболісти під його керівництвом зросли у ціні. Ось чотири історії, які наочно проілюструють роботу румунського фахівця за дуже короткий час.


1. Ілля Забарний

У те, що Забарний стане гравцем старту Динамо, донедавна не вірилося. Це було щось із розряду фантастики.

У Динамо із правим центральним захисником, на перший погляд, все добре. Є Микита Бурда, який за потенціалом – один із найсильніших беків в Україні. Очікувалось, що у новому сезоні він зможе грати. Але – травми… Денис Попов у першій команді вже другий рік. На нього великі сподівання. Але ті ж травми перешкоджають йому грати постійно.

Свого часу Динамо запросило Алана Ауссі, який у системі Шахтаря був одним із найбільших талантів. Інтерес до нього приписували Барселоні та Баварії. Цей гравець нічого не показав, транзитом через Чехію опинився у... Білорусі. Мені дуже імпонувала пара захисників 2001 року народження Крістіан Біловар – Данило Хондак, але ці хлопці в певний момент забуксували.

Під час зимової паузи тодішній тренер команди Олексій Михайличенко взяв на збори Іллю Забарного та Олександра Сироту. Це стало авансом, бо Попов не міг повноцінно працювати, плюс – проблеми із Кадаром починалися. Потрібна була кількість. Обидва захисники зіграли товариський матч проти Тобола, який став для них провальним – 2:4. І провина центрбеків Динамо була у всіх голах.

Дограючи сезон, Динамо надалі потребувало оборонців – хоча б кількісно. Довелося ставити того ж Сироту, не було іншого вибору. Це нічого хорошого не принесло – пригадайте матчі проти Шахтаря чи Олександрії.

Очікувалося, що влітку Динамо шукатиме захисника. Можливо, навіть не одного. Але Луческу побачив Забарного. Повірив у хлопця, якому було лише 17 років. Безперечно, що Ілля наразі далеко не безгрішний на футбольному полі. Але це нормально. Це проблема росту. Матчі проти Барселони, Ювентуса, Ференцвароша, збірних Франції, Німеччини, Іспанії показали, що він каші не псує. Коли востаннє у Динамо, Шахтарі чи збірній грали захисники такого віку? І не просто грали, а були на рівні?

Якщо сьогодні Ігор Суркіс захоче продати Забарного, то зможе виручити серйозні гроші. Наразі Transfermarkt оцінює таланта вже в 1 млн євро.

2. Віталій Миколенко

Теперішній футбольний світ потребує центральних захисників. Ювентус відвалив дуже багато за Де Лігта. Сумніваюсь, що він коштує 75 млн євро – просто належало перебивати пропозиції конкурентів. Ліверпуль узагалі зробив ван Дейка найдорожчим захисником. Потім цей рекорд побив МЮ із Харрі Магуайром. Зараз у Реала серйозні проблеми в захисті, коли не грає 34-річний Рамос. Барселона, Арсенал, Челсі, Баварія (після відходу Боатенга шукатиме ще одного центрбека)... Одного Кулібалі всім не вистачить.

Дійшло до того, що захисник Шахтаря Микола Матвієнко постав на радарах багатьох європейських клубів. Просто вибір не такий вже й великий. При тому, що захист – не найсильніше місце «гірників», і Матвієнко дуже багато помиляється.

Луческу перевів Миколенка із флангу в центр оборони, розуміючи, що тут він швидше розвиватиметься і матиме можливість перейти до сильнішого клубу. Звичайно, не все відразу виходить, даються взнаки роки, проведені на фланзі, але потенціал – величезний. Миколенко має перший пас, швидкість (це дозволяє грати із високим захистом), добре працює із м’ячем. З нього може вирости висококласний центральний захисник сучасного плану.

3. Микола Шапаренко

Дуже боляче було спостерігати, як таланти Шапаренка сходять нанівець. Безперечно, дуже цікавий, талановитий гравець ніяк не міг себе знайти у Динамо. На перший погляд, у Миколи було все, чого так потребувала перша команда – розуміння гри, робота із м’ячем, пас, удар. Позиція розігрувача була дуже проблемною.

Але нічого не виходило. Траплялися хороші матчі, були високі очікування, але Шапаренко тупцював на місці у своєму розвитку. Він просто дорослішав. Припускаю, що колишні тренери вимагали від нього більшої м’язової маси, а також виконання чорнової роботи. Футболіст робив все, що від нього вимагали, але результату це не приносило. Додавши у м'язах, почав втрачати різкість. Грати на позиції атакувального хавбека ставало важко. Та й, напевно, не було довіри ні від Хацкевича, ні від Михайличенка.

Все змінилося із приходом Луческу. Румунський тренер зрозумів, що не варто ламати гравця, а краще використати його сильні сторони. Він опустив Миколу в опорну зону, де той частіше зустрічався з м’ячем, почувався впевненим і показував свій футбол.

Історія Шапаренка багато в чому схожа на історію Андреа Пірло. Коли на одній позиції не вистачало хисту та навиків, йому знайшли іншу позицію, де було максимально комфортно. Пірло ніколи не був фізично сильним виконавцем чи роботягою, але від його гри в середині поля задоволення отримували мільйони. Аналогічно і з Шапаренком. Він став мотором команди, додав динаміки в середину поля. Тепер у киян немає проблем із виходом від оборони через пас, вони значно краще контролюють м’яч і навіть з'являються проблиски гри першим номером. Заслуга Шапаренка у цьому – величезна.

Головне, що він сам отримує задоволення від футболу. У нього горять очі. Помітно, що він може прогресувати далі. Поки бракує досвіду та класу, які обов'язково прийдуть із більшою кількістю матчів.

4. Віктор Циганков

Віктор Циганков – один із найбільших талантів системи Динамо за останні роки. Від нього багато чекали вже у 17 років, коли він тільки-но почав грати за першу команду. Після відходу Ярмоленка очікування тільки зростали. На жаль, травми не дозволили йому розвиватися інтенсивніше. Тільки набере форму – одразу якесь пошкодження, яке перекреслювало весь подальший прогрес.

Виникали думки, що кар’єра Віктора буде такою ж, як у багатьох гравців Динамо: грають до 28-29 років, а потім починається великий спад, який призводить до завершення кар’єри. Техніка, швидкість, нестандартне мислення – це все добре, але нічого нового у грі Циганкова не відбувалося.

Він добре почувався на рівні середняків УПЛ, а от у матчах проти Шахтаря чи в Лізі Європи вже було важко. Не вистачало класу. Той багаж, який мав від природи, вже не сприяв подальшому розвитку. Якщо на початку кар'єри інтерес до Віктора приписували Арсеналу, Ромі і тому подібне, то потім перейшли на Хоффенхайм за 20 млн євро. Напевно, що не таку суму розраховував отримати Ігор Суркіс за свою зірочку і не в такий клуб мріяв перейти гравець.

Але прийшов Луческу. Циганков забив Барселоні, Ференцварошу, збірним Іспанії та Франції. Тобто, на такому елітному рівні він вже не розгубився, як це було раніше. На Камп Ноу Барселона не справлялася із Циганковим. У гостьовому матчі проти Юве саме вінгер Динамо був одним із найнебезпечніших на полі. Тільки класна гра Войцеха Щенсни врятувала Турин від ударів Циганкова. У збірній, коли програвали Франції та Польщі, Віктор був найсвітлішою плямою у складі команди Шевченка.

Тепер Циганков – не просто спринтер та дриблер. Це вже клас. У матчі проти Іспанії забив першим дотиком. Він дуже серйозно додав у плані тактики, стабільності, психології. Абсолютно не здрейфив, реалізовуючи пенальті у ворота Ференцвароша, хоча це був перший гол Динамо в ЛЧ – та ще у грі проти тренера, який фактично дав дорогу у великий футбол.

Прогрес футболіста – очевидний. Це не можуть не бачити скаути провідних клубів. Влітку Динамо матиме змогу отримати за свого лідера дуже серйозні гроші. Головне – щоб без травм. Власне, зараз відбувається те, чого так очікували від Циганкова останні 3-4 роки. Заслуга Мірчі Луческу – першочергова. Румунський тренер у потрібний момент береже, виховує Віктора, а наявність ротації дозволяє не виснажувати свого провідного футболіста.