Заручник порівнянь з Клоппом і очікування див – Фавр був приречений у Дортмунді

Світовий футбол 19 Грудня, 15:21 189
Заручник порівнянь з Клоппом і очікування див – Фавр був приречений у Дортмунді
Дортмундська «Боруссія» звільнила Люсьєна Фавра після ганебного розгрому від «Штутгарта». Але в роботі тренера було багато позитиву.

Армія прихильників Боруссії не буде плакати за Фавром. Беземоційний, неепатажний, сухий у коментарях, далекий від образу «свого хлопця», з яким можна випити пива та затягнути лайливу пісню про Шальке. Якщо коротко – не схожий на Клоппа. Всіх тренерів Дортмунда досі міряють по Юргену. Сірий швейцарець програвав йому за всіма параметрами, тому на поблажливість преси та фанів розраховувати було марно. Заслужити респект він міг тільки фантастичними здобутками, пише football24.ua.

Насправді Фавр не провалився в Дортмунді, ба більше – впорався дуже непогано. Він прийшов на руїни після невдачі Петера Боса та застою імені Петера Штогера. Команда була переповнена другосортними та пристарілими футболістами, які сиділи на великих контрактах. А з Фавром з'явилося покращення в усіх напрямках.

Налагодилася гра: Боруссія стала яскравою та цікавою внаслідок експериментів (головний – 3-4-3 з Брандтом у центрі поля). Санчо, Рейна, Холанд зробили крок вперед і в рази подорожчали. Склад з ініціативи тренера розчистили. З'явилися хороші результати. Фавр став найуспішнішим тренером в історії клубу за набором очок – 2,09 за матч (дистанція солідна – 30 місяців). Боруссія з ним повернулася на друге місце Бундесліги та нав'язала повноцінну боротьбу за чемпіонство.

Спільноті цього виявилося мало. Очікування занадто високі – від «чорно-жовтих» просто-таки вимагають скинути Баварію з сідала. Вимагають безпідставно. У Боруссії дуже багато таланту, але склад слабший на всіх позиціях. Подекуди розрив у класі просто грандіозний. Навіть фори у вигляді Ніко Ковача на чолі Мюнхена було мало.

Грубий приклад для розуміння ситуації. Співвідношення вартості складу Баварії та Боруссії приблизно таке ж, як між МЮ та Евертоном. Хтось вимагає від «ірисок» фінішувати вище за МЮ (навіть з урахуванням того, що «дияволів» очолює далеко не найсильніший тренер, як і Баварію в сезоні-2018/19)? Боруссія – заручник реалій Бундесліги, заручник пошуку інтриги на вершині таблиці. Друга за силою команда нібито апріорі має кидати виклик першій, а розрив між ними не має значення.

Не дивно, що керівництво не планувало достроково переривати співпрацю з тренером (контракт завершувався в кінці цього сезону) і навіть не шукало запасні варіанти. Фавр відповідав потребам клубу, розвиваючи таланти та виконуючи мінімальні турнірні завдання. Він не Клопп, і навіть не Нагельсманн. Звичайний добротний тренер, який виконав хорошу роботу. Не стрибнув вище голови, але повернув команду на її місце. Хочете див – запрошуйте феномена.

Нинішній рівень Боруссії – друга сходинка Бундесліги та чвертьфінал Ліги чемпіонів. На євроарені швейцарець виступив гірше, ніж мав би, отримавши порцію заслуженої критики за боязливий футбол у великих матчах. Але й тут він виправився – в останніх поєдинках з Баварією дортмундці грали сміливо та красиво.

Головна претензія до Боруссії – відсутність стабільності. Команда Фавра сяяла, а потім без явних причин вщент провалювала 20-хвилинки, тайми та цілі матчі з середняками. Звична історія для колективу, в якому половині основи 18-20 років. Брак необхідного менталітету очевидний, паралелей з успішними «джмелями» Клоппа на початку «десятих» не уникнути. Але чи варто все скидати на плечі тренера?

У колективі є досвідчені титуловані футболісти в кожній лінії. Ройс, Вітсель, Джан, Хуммельс, Піщек. Вони мали б потягнути тінейджерів за собою. Але ж ні. Капітан стагнує – дивитися на гру Марко зараз боляче. Вітсель також здав. Піщек добуває останній сезон у клубі. Джан старається приміряти роль лідера, але катастрофічно часто помиляється в простих епізодах.

Травми та індивідуальний регрес відразу кількох гравців призвели до спаду Боруссії. Санчо грає так, ніби мстить за те, що його не відпустили влітку. Аканджі розчарував, мабуть, вже всіх. Меньє й близько не став заміною Хакімі. Випав Геррейро – вмер весь лівий фланг. Травма Холанда позбавила команду глибини атаки і форвардів в принципі.

Зараз безальтернативний центрнап – 16-річний Юссуфа Мукоко. Це не нормально. Керівництво явно недопрацювало на ринку, відмовившись придбати альтернативу Холанду та зробивши ставку на «фальшивих дев'яток» Ройса та Брандта.

За останній місяць гра Боруссії повністю зіпсувалася. Дортмунд досі найкращий в Бундеслізі за гостротою та ударами, але тепер до поганої реалізації додалися проблеми й зі створенням моментів. Божевільна кількість помилок у перепасовках, вихід з оборони частіше призводив до моментів на власні ворота, ніж на чужі, футболісти не розуміли, що робити з м'ячем. Кошмари на стандартах не припинялися.

А Фавр виходить до мікрофона та каже, що одне набране очко проти Айнтрахта – це добре. Нормальна заява технократа, який вільний від емоцій і тверезо оцінює якість гри своєї команди. Але вболівальникам і журналістам чути таке від тренера Боруссії дико. Напруга наростала, а після погрому від Штутгарта звільнення Фавра виглядало неминучим.

Попри всі компліменти на адресу швейцарського фахівця, потрібно визнати, що він втратив контроль над командою та авторитет у футболістів. Футболісти, своєю чергою, втратили віру в тренера. Хуммельс і Ройс детально розповідають про вади тактики. Далі спокійно працювати Фавр вже не міг, місяць невдач перетворив його у вселенське зло, активізувалися всі хейтери.

Інша справа, що після звільнення наставника краще не стало – вимучена перемога над Вердером і заслужена поразка Уніону. Команда навіть не отримала емоційного сплеску. В ігровому плані жахіття триває. Виконувач обов'язків Едін Терзіч намагається зіграти на контрасті та проявляє несамовиту активність на бровці, але на такі нюанси можна звертати увагу лише тоді, коли є зрушення на полі.

Новий тренер прийде, скоріш за все, влітку. Фаворитом називають наставника Гладбаха Марко Розе, який цієї осені розбив Шахтар 10:0 за два матчі. Якщо вдасться переманити Розе – це стане великим успіхом дортмундських босів. А порівнянь з Клоппом буде ще більше (Марко грав у нього в Майнці).