На крихітному Естадіо Іпуруа вивісили плакат із романтичним гаслом «інший футбол – можливий». Саме там, у мальовничому містечку з населенням 26 тисяч осіб, виступає найменший клуб Європи, що може похвалитись чоловічою й жіночою командами в обох елітних дивізіонах. З огляду на те, як працює Ейбар, можна було б написати цілу книгу про основи економіки. Хоча, це значно більше ніж просто цифри. Амайя Горостіса відстоює призабуті стандарти бізнесу – чесність та мораль.
«Армерос» проводять вже 7-му кампанію у Ла Лізі попри чимало невтішних прогнозів. Розташованому на трасі між монументальними аренами баскських велетнів – Атлетіка і Сосьєдада – «диву з Гіпуксоа» відводилась принизлива роль односезонної розваги. Після підвищення у класі Горостіса витратила на підсилення складу жалюгідні 75 тисяч євро, але команда залишалась на плаву завдяки розумному управлінню.
5 із 10-ти осіб, які приймають рішення в Ейбарі, – жінки. Власне спортивний проект вони залишають професіоналам – генеральний директор Фран Гарагарса працює дев'ять років, тренер Хосе Луїс Менділібар – п'ять, натомість правляча верхівка дбає про фінансовий добробут клубу. Так, можливо, це досі життя на межі бідності, але з кожним роком ситуація покращується. Коли пандемія сколихнула іспанський футбол, вони були готові «затягнути паски». Криза вразила їх, як усіх інших, зате вектор розвитку не змінився.
Горостіса не переписувала заново правила бізнесу, аж ніяк. Ейбар реально оцінює власні можливості, дотримуючись простої моделі «що заробив, те й витратив». Трансфер Жоана Жордана в Севілью за 14 мільйонів євро забезпечив «зброярам» безтурботне функціонування на кілька років вперед. Якщо вдається отримати додаткові кошти, клуб інвестує в академію або підтримку муніципальних проектів. Регулярне підвищення зарплат і запрошення дорогих виконавців – це не про Ейбар. Попри те що за нашими мірками баски володіють пристойним бюджетом – 58 млн євро.
Імпульсивний Менділібар не завжди погоджується з політикою хунти. Звісно, що він хотів би працювати в комфортніших умовах, але філософія президента тут не обговорюється. Адже розвиватись повинна не лише перша команда, а ціла установа. Діловій жінці знадобилась «сильна рука» у чоловічому колективі – Горостіса розпочинала з маленького сімейного бізнесу, який розрісся до рівня міжнародної компанії з філіями в Мексиці та Бразилії. Продаючи власне дітище, Амайя висунула досить незвичну умову – її рідна автомайстерня повинна зберігати душевність і не потонути у руйнівних перегонах за грошима. Те ж саме президент Ейбара повторює в баскському клубі: «Будьте амбітними у своїх мріях, але тримайте ноги міцно на землі».
Іспанія вже бачила жінок на керівних посадах у Валенсії та Райо Вальєкано (без особливого успіху), проте Горостіса залишається унікальним випадком прямо зараз. Протягом чотирьох років вона намагається побудувати не лише успішний проект, але й одну велику сім'ю. Влітку до табору «армерос» приєднався польський хавбек Даміан Кадзьор, який не приховує власного захоплення: «Усі дуже згуртовані, немає жодної зіркової хвороби. Приїжджаєш на базу, а тобі усі посміхаються – від звичайнісінької прибиральниці до президента клубу. І це зовсім не награно».
Мабуть, не в кожному клубі з мільйонними контрактами футболісти допомагають персоналу збирати брудний одяг, заварюють самостійно каву після тренувань або ж миють посуд. Така реальність Ейбара, де слід пам'ятати ім’я кожного працівника – це понад 500 людей. «Ми намагаємось зберігати традиції, які передались ще з нижчих ліг. Так, клуб працює професійно й ефективно, але звичайна людяність має залишатись на першому місці. Хороша комунікація є важливою на усіх рівнях: співробітник-гравець, тренер-фанат, керівництво-підлеглі. Тому ми почуваємось наче одна сім'я», – наголошує Горостіса в інтерв'ю El Pais.
Шість років тому в офісах Ейбара було лише 15 людей, а також кілька працівників по технічному обслуговуванню старих будівель. Колосальний прогрес став реальністю завдяки романтичним поглядам на бізнес і шануванню традицій. Трибуни можуть залишатися порожніми, проте Ейбар завжди відчуває шалену підтримку «12-го гравця». Взяти хоча б навколишні багатоповерхівки, що нависають над 8-тисячним Іпуруа. У період зачинених стадіонів уболівальники збираються на балконах, а багато хто – орендує тут квартири (!), аби підтримати рідну команду.
Ейбар називають найбільш фемінізованим клубом Іспанії. Патрісія Родрігес, виконавчий директор, володіє вирішальним голосом у багатьох фундаментальних питаннях, Егія Лекунберрі – єдина жінка, що керує медперсоналом клубу Прімери, Гема Бакке – директор з маркетингу, Аррате Фернандес – прес-аташе, Айнара Лопес – шеф відділу продажів. Кожна з них, як фахівець у своїй галузі, контролює розвиток конкретного сектору з дотриманням усіх фундаментальних засад.
Горостіса не відчуває жодного тиску у світі футболу, який донедавна вважався територією чоловіків: «Знаєте, жінки в Ейбарі завжди були сильними і виконували важливі функції. Я бачу матріархат в країні Басків. Саме жінки контролюють сімейні бюджети. Мені ще ніколи не доводилось боротися за власні права. У клубі ми шукаємо цінності, не чоловіка або жінку, а найкращу людину для конкретної посади. Інакше це був би неправильний підхід. Коли вони запропонували мені посаду, після тривалої розмови, я запитала: ви шукаєте когось для покривання боргів чи дійсно бачите потенціал? Я не прикидаюся чоловіком, я жінка. Ми різні, наша сутність різна. Якби ми були однаковими, усе втратило б сенс».
У топових європейських лігах не знайдеться меншого клубу, з меншого міста і з меншим стадіоном, який мав би жіночу та чоловічу команду в найвищих дивізіонах. Утім керівництво Ейбара не зациклюється виключно на спортивних результатах, підкреслює Горостіса: «Ми розуміємо футбол як конкуренцію та бізнес, але його також можна використовувати в інших цілях. Ла Ліга – це грандіозний майданчик, який дозволяє брати активну участь в житті громади. Ми підтримуємо менш популярні секції, наш фонд надає наукові та спортивні стипендії в регіоні, ми проводимо ярмарки вакансій або професійні курси – від робототехніки до спортивного менеджменту. Ми прагнемо розвивати весь регіон, залучати бізнес».
Ейбар інвестував понад 20 мільйонів євро у будівництво нової сучасної академії. Нині клуб може похвалитись 26-ма колективами у різних вікових категоріях, хоча у недалекому минулому офісне приміщення «зброярів» нагадувало стару занедбану халупу. Цікаво, що духовне виховання – важливіше за природній талант. Кожного місяця учні працюють над однією з основних цінностей: чесністю, дисципліною, солідарністю та повагою, що складають 10 «заповідей» Ейбара. Тренери оцінюють розвиток дітей, а молоді гравці – розвиток тренерів. Постійний моніторинг є синонімом спортивних результатів, а також шкільних оцінок. Той, хто не поважає правил, може забиратись під три чорти.
Минулого літа Ейбар втратив кількох великих талантів через принциповість президента. «Ми прощаємось з усіма, хто плює на дисципліну, чи то наступний Мессі, чи то новий Роналду. Один з наших порушників одразу підписав контракт з грандом, та ми не переймаємось. Жоден футболіст не може бути важливішим за цілий клуб», – підкрелює Горостіса. Вона мріє про модель Більбао з 11-ма доморощеними гравцями у стартовому складі. У них однакові цінності, але різні можливості. Ейбар перебуває на початку шляху – розвиває власний бренд і намагається зачепитись в еліті, разом з першою жінкою-президентом у 76-річній історії маленького клубу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
