«Лобановський замовив коньяк і з літака ми вийшли друзями»: легендарний німецький журналіст – про українського тренера

Динамо Київ 6 Січня, 13:20 581
«Лобановський замовив коньяк і з літака ми вийшли друзями»: легендарний німецький журналіст – про українського тренера
Сьогодні Валерію Лобановському могло б виповнитися 82. Максим Розенко розповідає унікальну історію дружби між Метром та багаторічним шеф-редактором німецького Kicker Карлом-Хайнцом Хайманном.

Карл-Хайнц Хайманн – легенда німецької футбольної журналістики. У 1943 році, під час Другої світової війни, 18-річного Карла-Хайнца викликали до армії. Спочатку служив у Данії, потім його перекинули на Східний фронт. Воював на території України, його військовий шлях пройшов через Бердичів, Вінницю і Львів. Далі була Угорщина і котел на Одері. 10 травня 1945 року, коли Хайманн виходив із лісу, його схопив радянський патруль.

У полоні в СРСР перебував до 1949 року і за цей час вивчив російську мову. Повернувшись до Німеччини, закінчив курси журналістики. У Kicker почав працювати у 1952 році. Упродовж 20 років, з 1968 по 1988, Хайманн був шеф-редактором журналу, а потім ще понад два десятиліття – видавцем і почесним шеф-редактором Kicker. Карл-Хайнц працював акредитованим журналістом на 11 (!) чемпіонатах світу, і за внесок у розвиток футболу його відзначили найвищою нагородою ФІФА – золотим орденом «За заслуги».

Знання російської мови та менталітету допомогло йому здружитися з багатьма зірками тоді ще радянського футболу. Дуже теплі стосунки у відомого німецького журналіста склалися з Валерієм Лобановським. Історію своїх відносин з українським тренером Хайманн в деталях розповів Максиму Розенку у 2008 році.

«З Валерою познайомився у 1973 році, коли приїхав до Києва на матч чемпіонату СРСР Динамо – Арарат, – згадував 84-річний Карл-Хайнц. – У тому сезоні Арарат несподівано став чемпіоном СРСР, і я робив репортаж про цю самобутню команду. Мій друг, головний тренер Арарата Микита Симонян, познайомив нас у готелі. Лобановський так високо відгукнувся про мої матеріали, що я навіть почервонів.

Незабаром він очолив київське Динамо. І заявив про себе, як про одного з найбільш прогресивних футбольних тренерів того часу у світі. Ми швидко подружилися. Коли приїжджав у столицю України, Валера запрошував мене до себе в гості. Коли він привозив на збори Динамо, а потім і збірну Кувейту, моя дружина бурчала: «Знову Лобановський приїхав, ти мені зовсім не будеш приділяти увагу». Під час зборів Валера щовечора запрошував у ресторан. Розмовляли годинами».

Втім, не можна сказати, що відносини німецького журналіста і українського тренера завжди були безхмарними. Якось вони сильно посварилися. Причому ініціатором сварки був Лобановський.

«Коли він перевів Безсонова із нападу у захист, я написав, що це помилка Валери, – так Хайманн пояснював причину сварки. – Статтю передрукували в СРСР. Лобановський чомусь сильно образився. Зателефонував мені, наговорив зопалу того, чого не варто. Ми з ним рік не розмовляли. Помиритися допоміг випадок.

У 1983 році я із Франкфурта летів у Лісабон, де збірна Німеччини повинна була грати з португальцями. Сиджу в літаку, два сусідніх крісла порожні. Бачу, заходить Лобановський і з ним – його асистент Михайло Ошемков. Михайло сів біля мене, Валера – збоку. Злетіли. За півгодини Лобановський не сказав ані слова. А потім попросив стюардесу принести коньяку. Коли літак прилетів у Лісабон, ми вже знову були друзями».

Лобановський пішов в інший світ у 2002 році. Хайманн пережив його на 8 років. Останнього разу Карл-Хайнц прилітав до Києва у 2007 році на 80-річчя Динамо. Серед гравців і тренерів Динамо мав багато друзів. Щоразу, коли я йому телефонував, він просив передати привіт Леоніду Буряку і Володимиру Вєрємєєву, Анатолію Дем'яненку та Ігорю Бєланову.

Максим Розенко