Скажу чесно: я вважав, що оптимальним варіантом для Динамо буде Віктор Скрипник. Тренер зумів пройти школу Бундесліги. Після цього усвідомив власні помилки і знову рухався вперед. Зоря Скрипника імпонувала тим, що вони не тільки сміливо грали у футбол, а й розвивали футболістів. Непотрібні для Динамо Тимчик, Лєднєв, Михайліченко, Русин змогли проявити свій потенціал. Тренер надав їм нового бачення, вчив, формував. Зараз фінансові можливості в українському футболі явно не ті, що були років 10 тому. Купувати коштовних гравців ніхто не буде, потрібно працювати зі своїми. Тим паче, Скрипник не вимагає великих фінансових затрат.
Але й рішення запросити Мірчу Луческу себе виправдало. Він із наявними ресурсами, які були під рукою, відразу дав результат. Команда вийшла в ЛЧ та стала лідером УПЛ. При тому, що у кадровому плані майже нічого не змінилося. Ставка робиться на тих самих гравців, що були в системі клубу.
Луческу вже 75 років. Це дуже поважний вік для будь-якої людини. А для тренера – тим паче. Мені дуже імпонує, що він не намагається будувати команду на сезон, витиснувши всі соки чи витративши великі гроші, а працює на перспективу, на майбутнє. Створює систему, яка функціонуватиме значно довше, ніж два роки. Для Луческу київський клуб – це не тільки гроші. Він хоче досягти успіху.
Свого часу Мірча сформував систему у Шахтарі. Вона і зараз діє. Можливо, до цього сезону була основоположною для побудови гри команди. Спочатку намагалися працювати на ринках Хорватії, Румунії, Болгарії, Польщі, Чехії, запрошуючи найкращих місцевих гравців. Особливого результату це не дало. З усіх залишився тільки Срна, а от Хюбшман, Плетікоса, Ковалєвскі, Вукіч, Маріка та багато інших помітного сліду за собою не залишили.
Тоді на вершині перебував московський ЦСКА, де в атаці «запалювали» латиноамериканці. Газзаєв побудував гру, у якій захищалися місцеві, а атакували іноземці. Це стало прикладом і для Шахтаря. Спочатку брали більш досвідчених, але вони не виправдали очікувань. Дійшли до висновку, що краще формувати молодь. Молодий футболіст без тиску, без відповідальності отримує певний час на вивчення гри команди, адаптацію і тому подібне. Крок за кроком його підводять до основного складу, а потім, коли він йде за великі гроші, то вже має готову заміну.
Очоливши Динамо, Луческу не приймав швидких рішень. Фактично не маючи міжсезоння, досвідчений румунський тренер не став рубати голови відразу і не вимагав масштабної трансферної кампанії. Думаю, якби він хотів трансферів, Ігор Суркіс знайшов би можливість купити хоч когось для посилення гри. Натомість Луческу почав спокійно розбиратися з тим кадровим багажем, який у нього в наявності. Кожен футболіст із системи Динамо отримав шанс продемонструвати себе. Повернули навіть тих, на кому вже поставили хрест (як, наприклад, опального Жерсона Родрігеса).
За півроку закладений фундамент нової команди. Зроблено фактично те, чого не було в останні три роки. Визначений курс розвитку команди, який спиратиметься на власних вихованців. Це процес нелегкий, але іншого вибору зараз немає.
Крім того, потрібно доповнювати команду. У першій частині сезону всі бачили, які позиції вимагають посилення. Не варто забувати, що лідери команди – Циганков та Миколенко – «на виданні». Коли Мірча тільки-но очолив Динамо, він сказав дуже правильну річ, яка пояснює його філософію. Мовляв, Цітаішвілі повинен чекати свого шансу – коли піде Циганков.
Досвід, отриманий у Шахтарі, Луческу вже використовує в Динамо. От уявіть собі ситуацію, що є можливість запросити якісних гравців за великі гроші. Хтось дасть гарантію, що не повториться ситуація із Матузалемом, Елано чи Нері Кастільйо? Отримавши гроші, ці футболісти показали свої норовливі характери. Навіть маючи всі можливості у Донецьку, Луческу дійшов до думки, що варто працювати над формуванням гравців. Брати молодь, або футболістів, які ще не реалізувалися.
Якби Динамо перед сезоном запросило досвідченого захисника, опорника чи форварда, результати команди були б кращими? Можливо, але ненабагато. Сила сьогоднішнього Динамо – в командній грі. Досвідчені футболісти могли б допомогти в певних питаннях, але це не було б глобально. Та й перспективи власних молодих гравців були б меншими. Ілля Забарний не зіграв би в такому випадку проти Франції чи Німеччини. Клас цього оборонця не такий високий, але він ще може зростати навідміну від запрошеного легіонера, який прийшов на короткотермінову перспективу.
Упродовж першої частини сезону Клейтон не зіграв за Динамо жодного матчу. Раніше це вважалося би провалом. Зараз усі розуміють, що спочатку бразильцеві повертали фізичний тонус, потім почали навчати та влаштовувати в систему гри команди. Це нагадує ситуацію, коли Алекс Тейшейра тільки-но приїхав в Україну. У перших матчах за молодіжну команду Шахтаря він справив дуже слабке враження. А через кілька років його продали за 50 млн.
Зараз Клейтон – «пляжник», багатьом незрозуміло, де його взяли. Але з часом він може стати важливим гравцем для Динамо. Його час ще не прийшов. На позиції лівого півзахисника в Динамо грають Вербіч і Де Пена. Словенець припинив бути важливим гравцем після приходу Мірчі, а уругваєць вже немолодий, його угода діє тільки до кінця календарного року.
Аналогічна ситуація із Тудором Белуце. Румун жахливо дебютував за киян, провалившись у ситуації із другим пропущеним голом у Будапешті. Він поки неспроможний конкурувати із Сидорчуком, якому дістається багато критики. Але не варто забувати, що ситуація у Тудора не менш складна, ніж у Клейтона. Він фактично не грав у другій частині сезону: був орендований клубом Ден Гааг, а Нідерланди не догравали сезон. Крок за кроком Тудора належало відновити фізично, повернути ігровий тонус, а вже потім інтегрувати у гру Динамо. Припускаю, певні результати будуть вже весною, а у майбутньому Динамо викупить цього гравця.
Було очікування, що Богдан Лєднєв стане важливою фігурою у Києві. Але наразі не отримав свого місця в системі гри команди. Весь попередній досвід, який мав у Зорі, фактично не потрібен. Богдана перенавчають. Теоретично, невдовзі він зможе грати набагато якісніше.
Для багатьох став несподіванкою інтерес Динамо до Ліеля Абади. Не бачу в цьому нічого дивного. Так, у Динамо на цій позиції є Циганков та Жерсон. Але Мірча добре розуміє, що від'їзд Циганкова – неминучий. Це може статися вже після Євро. Потрібно думати про те, хто його замінить. Потенціал Абади – дуже хороший. Містер може зліпити сильного гравця. Зараз багато хто захоплюється «гірником» Соломоном. Абада в тому ж статусі, у якому перебував Манор два роки тому. Вони навіть вихованці одного клубу, тільки позиції – різні.
У цій ситуації Луческу не бачить перспектив для Цітаішвілі, інакше його б не відпустили в оренду. Футбол Луческу – це не просто фінти, техніка, швидкість. Це, в першу чергу, ігрова дисципліна, вміння думати та приймати рішення на полі, футбольний інтелект.
У Миколенка ситуація схожа із Циганковим. Всі розуміють, що цей гравець піде. Вже сьогодні потрібно думати, як його замінити, щоб потім не бігати із виряченими очима, екстрено шукаючи йому заміну. Недарма повертають з оренди Сідклея, а влітку підписали Володимира Костевича. Зараз потихеньку на кожній позиції вимальовуються по два гравці. Бущан – Нещерет, Кендзьора – Тимчик і тому подібне.
Не варто чекати, що під час зимової паузи Динамо буде запрошувати вже сформованих та готових гравців. Це не філософія Луческу. Також не слід очікувати великої кількості гравців із Латинської Америки. У Шахтарі була зовсім інша ситуація. Молоді бразильці потрапляли в колектив із португальською мовою, де вже були їхні земляки. У Динамо команда – українська. Якщо буде певна кількість молодих бразильців, це нічого хорошого не дасть. Лише 1-2 – тоді вони прагнутимуть стати членами колективу, матимуть мотивацію вчити мову та адаптовуватися.
Картина така, що Луческу в Динамо – це точно не два роки, які прописанні в контракті. Румун хоче працювати і розуміє, що кращого варіанту, ніж Україна, він не має. Тут знає все, розуміє всі процеси. Не потрібно нічого нового. Є можливість грати в ЛЧ, протидіяти найкращим клубам Європи. Навіть якщо не стануть чемпіонами, кваліфікація вже не така страшна, як раніше.
Після Реброва Динамо втратило будь-яку систему. Жили від матчу до матчу. Не самі формували порядок денний, а підлаштовувалися під обставини. Тепер потрібно багато чого робити з нуля, включаючи селекцію. Не можна формувати команду руками агентів, тож зараз Луческу формує її під себе. Пік цих зусиль припаде мінімум через 3-4 роки.
Сергій Тищенко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
