Три думки після товариського матчу «Динамо» – «Легія»

Динамо Київ 19 Січня, 11:52 1927
Три думки після товариського матчу «Динамо» – «Легія»
Легія впевнено переграла «Динамо» (2:0).

Сирість і традиційні помилки в усіх лініях – Луческу не витримує

Сумної традиції дотримано. За 5 матчів проти польського флагмана не здобули жодної перемоги. Сьогодні Динамо виглядало ще безпорадніше, ніж майже рік тому з тією ж Легією. Помітно, що суперник краще виконував тренерські установки, грав з більшою впевненістю і значно якісніше виглядав як команда. Хоча загалом нічого особливо в цьому варшавському клубі немає. Тому й засмучує, що могли і розгромно програти. Зрозуміло, що кондиції в Легії на кращому рівні. Але порівнювати як бюджет, так і склади команд теж немає сенсу. Динамо навіть на голому класі зобов'язані не допускати стільки помилок у захисті та реалізовувати хоча б один момент.

Звісно, немає сенсу робити панічні висновки, що все не так і нічого доброго не буде. Не варто і вести порожні балачки про Брюгге, адже це тільки початок підготовки. Утім, насторожує, що деякі гравці послідовно відмовляються вчитися. Луческу був дуже розгніваний, коли Вербіч замість віддати пас на порожні ворота, бив сам. І чи в кондиціях тут справа? Беньямін просто все життя так грає – рідко бачить партнерів, бажає бути головною зіркою моменту. Не менші емоції головного тренера викликав Бойко, який за старою звичкою вибивав снаряд в аут, хоча команда вчиться розігрувати від оборони, а голкіпери в такій системі повинні впевненіше діяти ногами.

Традиційно діставалося після гри і Супрязі. Луческу нервово пояснював Владиславу, як має грати центрфорвард. Нападники у Динамо традиційно непогані у спробах підіграти, створити простір для партнера, натомість ніяк не ростуть навички кілера, який має ухвалити потрібне рішення за кілька секунд – йде постійне гадання, немов на шоу «Хто хоче стати мільйонером». Тому й виходять потім виходи на голкіпера, які нещадно марнуються. Найбільше нарікань, однак, приймає на себе захист. Проти цього Динамо не потрібно щось вигадувати – просто вантажте подачі з флангів, вривайтеся у воротарський і замикайте. Це особливо яскраво показали Ювентус і Гент.

Навіть наставник Легії Міхнєвіч визнав: «Ми давненько не забивали після кутового». Минуло все-таки дуже багато часу, щоб припускатися все тих же дитячих помилок, і фізичні навантаження та початок зборів тут ні до чого. У захисників київського клубу погане розуміння, як діяти при подачах. Пропустили двічі, а могли і більше. Кендзьора полюбляє підштовхнути у спину – іноді судді помічають це, іноді щастить. Хто б не грав у центрі захисту, стабільно відпускають своїх гравців. Миколенко також продовжує вставати на ті самі граблі в обороні, при всій своїй гостроті попереду.

Чулося «Браво» з тренерської лавки для Сидорчука за кілька пасів з просуванням. Гірше з Гармашем, який конкуренцію із Шапаренком не витримує – зовсім інші величини і стиль гри. Центр поля не дав необхідної гостроти. Потрібно розуміти, що Легія не з тих команд, які активно пресингують і не дають розігрувати упродовж великих ігрових відрізків. Але навіть на фоні такого помірного тиску динамівські півзахисники не впоралися. Знову виникають питання, чи має пара Сидорчук-Гармаш у центрі поля право на існування. Певні позитивні моменти були, але саме це поєднання далеке від ідеалу в обох фазах гри.

Давно не бачились, Едуардо

На матч завітав колишній форвард донецького Шахтаря. Динамо Київ було його улюбленою жертвою – програвав рідко, а забивав часто (6 голів, 2 асисти за 12 матчів). Згодом хорват бразильського походження перейшов у Легію, яка й стала його останнім клубом. Тепла зустріч з колишнім одноклубником надихнула «армійців» на впевнену перемогу. А фанати польського чемпіона з тривогою почали жартувати, що нападник, який не вразив у Варшаві, може спробувати відновити кар'єру. Цікаво, що встиг Едуардо поспілкуватися і з відомим українським агентом Шаблієм, і з бразильським захисником Сідклеєм.

Сідклей і Бєсєдін повернулися – бразилець виглядає перспективно

Найбільший позитив від Артема – його фізичний стан. Схуд, став легшим, намагається виконувати багато чорнової роботи. Зрозуміло, що після 13-місячного простою лише шукає свою гру і рано щось вимагати. Та у перспективі може додати Луческу варіативності попереду. Сідклей зіграв надійніше при обороні, ніж той же Миколенко, хоча і суперник не так наполягав на своїх атаках. Утім, певні зауваження від румунського наставника після фінального свистка отримав.

Загалом після перерви стало трохи веселіше, хоча з перших хвилин вийшов склад, більш наближений до основного. Спалахи гостроти Дуелунда та Жерсона. Традиційні гострі підключення Де Пени і Караваєва. Сміливіший перший пас Забарного, який впевненіше почувався у парі з таким же молодим Сиротою. Загалом же залишається сподіватися на повтор літньої історії міні-зборів, коли у спарингах все виглядало дуже сумно, а в офіційний матчах команда завелась і поїхала.