Луческу будує нове «Динамо»: Миколенко у півзахисті, провал чемпіона світу триває – до «Брюгге» залишилось мало часу

Динамо Київ 31 Січня, 15:53 2389
 Луческу будує нове «Динамо»: Миколенко у півзахисті, провал чемпіона світу триває – до «Брюгге» залишилось мало часу
​Київське Динамо відправилось Динамо вирушило на другий збір до Туреччини – у складі Луческу є несподіванки на другий і останній тренувальний збір у Туреччину.

На ньому команда Мірчі Луческу проведе п'ять контрольних матчів. Цей етап підготовки до поновлення сезону буде визначальним у формуванні тої системи гри, яку ставить команді тренерський штаб. Саме на ньому основний акцент у роботі буде зроблено над техніко-тактичними аспектами гри. Загалом, на першому зборі закладався фундамент функціональної підготовки, але навіть на фоні великих навантажень було помітно, як у спарингах кияни намагалися втілювати тактичні вимоги Луческу. Звісно, наразі не все виходило, але були й цікаві позитивні моменти. Постараємося розібратися з деякими нюансами системи гри Динамо.

Першим суперником Динамо у 2021 році була варшавська Легія. Команди перебувають на полярних полюсах підготовчого процесу до другої частини сезону. Чемпіонат Польщі поновлюється вже 29 січня, і на момент матчу Легія перебувала на значно вищому інтегральному рівні підготовки, ніж кияни. До того ж команди переслідували на зборах різні цілі. Динамо – закладало фундамент фізичної підготовки і на фоні навантажень згадувало основні принципи власної системи гри та ігрові зв'язки між ланками та окремими виконавцями. Потрібно відзначити, що у команди Луческу навіть у день матчу було тренування.

Це не спроба виправдати поразку киян. Потрібно розуміти, що ми аналізуємо матчі команди, яка перебувала на першому зборі. Українських любителів футболу, особливо уболівальників Динамо, абсолютно не повинні турбувати результати та якість гри на цьому етапі підготовки. Ці критерії будуть актуальні у останніх спарингах другого збору, який пройде з 29 січня по 8 лютого у Туреччині. А поки що ми простежимо за структурою гри киян у різних фазах та відзначимо цікаві тактичні нюанси у контрольних матчах.

Динамо – Легія – 0:2

Голи: Пекхарт, 29, 33 (пен.)

Динамо: Бойко (Бущан, 46) – Кендзьора (Караваєв. 46), Забарний, Шабанов (Сирота, 46), Миколенко (Сідклей, 46) – Сидорчук (Андрієвський, 46), Гармаш (Шепелєв, 46) – Циганков (Жерсон, 46), Буяльський (Дуелунд, 46), Вербіч (Де Пена, 46) – Бєсєдін (Супряга, 46)


Навіть не дивлячись на різницю у рівні підготовки команд, Динамо не було гіршим за суперника. У першому таймі Легія скористалася грубими позиційними помилками окремих гравців киян. Вербіч ще до перерви влучив у стійку, а Де Пена з вбивчої позиції виконав регбійний удар, хоча повинен був принаймні влучати у площину воріт.

Окремих слів заслуговують дії Забарного. Ілля єдиний у складі Динамо, хто відіграв увесь матч. Молодий центрбек Динамо систематично виконував закидання за спини захисникам Легії на хід Родрігесу, або Супрязі. Останній знову змарнував гольовий момент. На мій погляд, чемпіону світу серед молоді роздають забагато авансів. Супряга постійно отримує ігрову практику, але не відповідає рівню.

Не так страшно, що форвард марнує шанс за шансом. Страшно те, що у ситуаціях, які вимагають автоматизму дій, він приймає неадекватні для форварда рівня Динамо рішення. Владислав старається, працює у пресингу, відкривається, віддає якісні передачі, але реалізація гольових моментів у нього просто жахлива.



На схемі вище ми бачимо структуру гри киян у позиційній атаці. Зверніть увагу на оригінальне розташування пари опорників. Сидорчук та Гармаш при розіграші м'яча постійно зміщувались ліворуч. Точніше – капітан залишався у центрі, а Гармаш перебував у лівому півпросторі. Схожа структура підтримувалася при базовій схемі 4-2-3-1, незважаючи на склад.

Дві головні переваги прояву асиметрії у фазі гри з м'ячем – утворення найбільш ефективних діагональних векторів для передач. Шабанов завжди мав два партнери на відстані короткої діагоналі. Друга перевага – перевантаження лівого півфлангу автоматично відкриває простір на правому. Забарний часто мав можливість протягнути м'яч у другу третину поля та виконати підготовлене, якісне закидання за спини захисникам суперника.


У наступній стадії атаки систематично перевантажувався лівий фланг/півфланг, тоді як на правому фланзі виникала ізоляція. Якщо у перевантаженій зоні м'яч втрачався, то були створені усі умови для контрпресингу. Повернення володіння у схожій ситуації (переході суперника від оборони до атаки) – це автоматичне створення фазового простору.

Розріджений простір на правому фланзі – це також завжди один з варіантів розвитку позиційної атаки. Ширину атакам зараз дають фулбеки. Найчастіше ізоляція утворювалась для Кендзьори. Наявність у складі двох опорних хавів структурно дозволяє проводити швидкі переводи м'яча на протилежний фланг без U-подібних переведень через центрбеків, шляхом середніх пасів.



А це структура білд-апу Динамо. Було помітно, що команда зараз активно працює над цим важливим аспектом. Центрбеки сідали максимально глибоко, на кути воротарського. Пара опорних та флангові захисники займали позиції, знову ж таки, утворюючи діагональні вектори для передач. Синім кольором помічені зони, у які зазвичай просувається м'яч.

Якщо суперник вмикав тиск, а діагональ обрізала кілька гравців, футболіст Динамо, не отримуючи супротиву у синій зоні, може трохи протягнути м'яч уперед, але нерідко фулбек або опорний виконував довгу передачу. Обидва голи прийшли після позиційних та індивідуальних помилок гравців Динамо.


Перший – Шабанов програв боротьбу у повітрі високому Пекхарту, який йшов на м'яч у зону, котру повинен був контролювати Циганков. Шабанов не встиг, а Циганкова чеський форвард Легії просто не помітив.

У моменті з другим голом знову була подача з правого флангу, цього разу з гри.



Розіграш м'яча на своїй половині поля завершився неточною передачею Шабанова. Почалась швидка атака Легії, Миколенко на позиції лівого фулбека залишив багато простору та часу правому півзахиснику польської команди. Далі – подача на дальню стійку, яка завершилася фолом Кендзьори на Пекхарту. Забарний не контролював форварда, він контролював повітря у своїй зоні, навіть не думаючи про найбільш небезпечного суперника, який у критичний час зник з радарів.

Позитивних моментів для Динамо у першому таймі було небагато, але потрібно відзначити кілька цікавих розіграшів стандартних положень, які команда Луческу готує на відновлення сезону.


У цьому випадку Циганков виконував подачу на лінію воротарського, яку в динаміці по усьому фронту закривала п'ятірка гравців Динамо.

Також потрібно відзначити цей розіграш кутового. П'ять гравців біжать на ближню стійку, відкриваючі простір у центрі штрафного для Вербіча.


Інколи спостерігалася непогана взаємодії у трикутниках. На скриншоті вище – приклад з грою на третього при розвитку позиційної атаки.


На другий тайм, крім Забарного, вийшли всі нові гравці. Після перерви гра вирівнялася, Динамо практично нічим не поступалося супернику.

У фазі гри без м'яча, при переході у позиційну оборону Динамо перебудовувалось на схему 4-4-2 або 4-4-1-1.



Традиційно центральний атакувальний хавбек залишався у парі з форвардом, а флангові півзахисники сідали у лінію півзахисту.



На цій схемі – структура високого пресингу киян. Один з опорних тримав колегу з Легії (Шепелєв), Дуелунд і Супряга почергово закривали іншого, коли один з них створював тиск на футболіста з м'ячем. Нападники Динамо тиснули, дотримуючись принципів Cover Shadow. Флангові півзахисники тримали фулбеків Легії.

Розглянемо ще кілька цікавих моментів.



У другому таймі структура гри Динамо у фазі атаки зазнала змін. Андрієвський при розіграші м'яча на своїй половині поля сідав глибоко до центрбеків і відігравав важливу роль у організації атаки на її початковій стадії. Шепелєв займав значно вищу позицію



На фото – приклад маневру у швидких атаках команди. Якщо контратака розвивається лівим флангом, правий вінгер – Родрігес – по діагоналі зміщується саме туди, звільнюючи свою зону. У цьому випадку вільний простір атакували Дуелунд та Кендзьора. Звісно, це награна комбінація і саме через вільні зони на правому фланзі продовжувалася атака.



Ось її завершення. Де Пена мав забивати гол.

Другий спаринг на зборі – найкращий за якістю гри для Динамо. Неозброєним оком було помітно, що саме у цьому матчі команда Луческу перебувала у біль менш непоганому функціональному стані.

Динамо – Шахтар Солігорськ – 2:0

Голи: Клейтон, 51, Циганков, 79

Динамо: Нещерет (Бущан, 46) – Караваєв (Кендзьора, 46), Сирота (Шабанов, 40), Попов (Забарний, 46), Миколенко (Сідклей, 46) – Андрієвський (Миколенко, 76), Шепелєв (Буяльський, 46) – Родрігес (Циганков, 46 (Ванат, 86)), Лєднєв (Дуелунд, 46), Де Пена (Клейтон, 46) – Бєсєдін (Супряга, 46)



Відзначимо, що Родрігес та Де Пена у другій частині першого тайму мінялися флангами. Добре враження справив Дуелунд. Данець чудово рухався, відпрацьовував без м'яча та відзначався високою ментальною швидкістю.

У матчі з чемпіонами Білорусі Динамо намагалося знаходити найкоротші шляхи до воріт суперника у позиційних атаках. Часом кияни вмикали контрпресинг і ефективно користувалися фазовим простором.



Андрієвський знову керував білд-апом, а Шепелєв створював чисельну більшість у лівому півпросторі та центральній зоні. Синім кольором позначена зону перевантаження, жовтим – розріджений простір.



Де Пена часто зміщувався до центру та сідав глибше. Якщо суперник не йшов за ним – це був додатковий варіант під передачу. Якщо зону вдавалося звільнити – Миколенко відразу її атакував.



Коли Шахтар намагався виходити в атаку через розіграш, структура високого пресингу Динамо мала такий вигляд.



Від кардинального персонально-орієнтованого методу його відділяла лише недостатня інтенсивність та відносна пасивність флангових гравців. Вінгери Динамо не йшли за фулбеками суперника, коли ті опускалися глибоко.



У другому таймі Динамо перейшло на базову схему 4-3-3. У позиційній обороні команда підтримувала структуру 4-1-4-1 з Андрієвським між лініями. Варто відзначити, як цей гравець додав при штабі Луческу. Він продовжує розвиватися і може створити реальну конкуренцію основним хавбекам.



Взагалі, навіть коли команда грає у 4-2-3-1, то трикутник у середині поля досить гнучкий. Один опорник завжди виконує роль класичної шістки, інший – «вісімка» (інсайд), а атакувальний хавбек – «десятка».



Очевидно, що Динамо зараз старанно працює над стандартними положеннями. Перший гол року кияни забили саме після оригінального розіграшу кутового.



На фото вище – приклад роботи гравців над створенням вільного простору у другій і фінальній третинах поля.



Головний тактичний сюрприз матчу відбувся за 15 хвилин до фінального свистка. Миколенко замінив Андрієвського на позиції єдиного опорного.

Завершувався збір спарингом з національною збірною Йорданії, яка виглядала більш класною командою, ніж солігорський Шахтар.

Динамо – Йорданія – 0:0

Динамо (1 тайм): Бущан, Кендзьора, Сирота, Миколенко, Забарний, Сидорчук, Буяльський, Шепелєв, Де Пена, Супряга, Жерсон

Динамо (2 тайм): Бойко, Кендзьора (Сідклей, 64), Попов, Шабанов, Миколенко, Сидорчук (Ванат, 64), Шапаренко, Буяльський (Лєднєв, 75), Караваєв, Дуелунд, Бєсєдін

Вилучення: Аль-Араб (90+1)

У національної команди непогано організований колективний тиск по тригеру. Також Йорданія добре виходила у швидкі атаки. Я вважаю, що Динамо на першому зборі, під фізичними навантаженнями, провело спаринги з достатньо непоганими суперниками – чемпіони Польщі, Білорусі та національна збірна.

Луческу знову обрав варіант гри з двома опорними. При позиційній обороні команда відповідно перебудовувалася на 4-4-1-1 (4-4-2). Саме цей поєдинок був найважчим для Динамо. Було помітно, що команда втомилася.

Після перерви Мірча Луческу більш грунтовно підійшов до експерименту з Миколенком у центрі поля. На 64 хвилині матчу Сідклей поміняв Кендзьору. Відповідно, Караваєв опустився на позицію правого фулбека, бразицець зайняв місце лівого захисника, а Миколенко перейшов у опорну зону, утворивши пару з Шапаренком.





Це розташування пари опорних при розіграші м'яча, на якому ми загострювали увагу, розбираючи матч з Легією.

На фото вище – зразок системного перевантаження зон.

У матчі з азійською збірною Динамо відзначилось ще одним цікавим розіграшем кутового.



Буяльський і Де Пена кілька разів повторювали цю комбінацію, інколи Буяльський виконував пряму подачу у штрафний. Білий колір – передача, жовтий – переміщення гравця, у нашому випадку – Буяльського. Момент завершився небезпечним прострілом уздовж воротарського майданчика.



Чекаємо на другий збір у Туреччині, де основний акцент буде робитися над тактичними аспектами. Через велику кількість матчів (п'ять) команда повинна наблизитись до оптимального рівня руху та командної взаємодії.

Головний висновок першого збору – команда Луческу рухається у напрямку тенденцій сучасного футболу. Помітно, що ведеться робота над білд-апом та остаточним переходом з покритого іржею футболу динамівських сердець, з фланговими подачами, забіганнями і ТТД-поклонінням.

На своїх перших з командою повноцінних зборах Мірча Луческу робить капітальний ремонт системи гри. Динамо цілеспрямовано починає позиційні атаки коротким розіграшем, провокує певний тиск зі сторони суперника і довгою передачею переводить м'яч у заздалегідь перевантажені зони. Навіть у випадку втрати команда має умови для інтенсивного контрпресингу. Звісно, нинішній рівень фізичної готовності не дає змоги добре відпрацювати цей аспект, але контрольні матчі в ОАЕ показали, що у цьому напрямку ведеться робота. Фронт атаки звужується. Зараз команда не орієнтується на забігання до кутових прапорців. Основними вертикальними зонами Динамо є півпростір. Кияни більше намагаються використовувати короткі і середні передачі, а довгі паси в основному служать для переводів в ізоляцію та у вільні зони, створення яких зараз є однією з пріоритетних цілей команди.

У іспанський футбольній філософії це називають фазовим простором, а саме – миттєво вигідними ситуаціями на полі, які створюються шляхом взаємодій футболістів як з м'ячем, так і без м'яча.

У всіх трьох матчах кияни намагалися розкривати оборону суперників через півфланги. Саме з півпростору, а не з флангів була більша частина навісів, прострілів (часто діагональних, на другий темп) та проникаючих передач у штрафний. Навіть у позиційних атаках команда намагається знаходити найкоротші шляхи до воріт суперника і активно використовує діагональні вектори передач. Звісно, далекий від оптимального функціональний стан призводив до провалів у обороні через перевантаження визначених зон, та відповідно, утворенню вільного простору на своїй половині поля при втраті м'яча. Але це сувора закономірність даного етапу підготовки.

Одним з головних тактичних сюрпризів в ОАЕ був експеримент з Миколенком на позиції опорника. Складається враження, що Мірча Луческу шукає варіанти, при яких він зможе використовувати Сідклея на лівому фланзі оборони, зберігаючи при цьому на полі Миколенка. На мою думку, поки що Віталій не дуже органічно вписується у нову роль. Цікаво буде простежити по контрольних матчах в Туреччині, чи продовжить Луческу цей експеримент? Упевнений, другий збір Динамо буде більш насичений з погляду на тактику.