Три думки після матчу «Динамо» – «Олімпік»

Динамо Київ 14 Лютого, 10:16 9070
Три думки після матчу «Динамо» – «Олімпік» | 19-27
«Динамо» переграло «Олімпік» (3:1), в першій після відновлення сезону грі чемпіонату України.

Негатив у перемозі киян теж знайшовся

Зв'язка Кендзьори і Караваєва в центрі та на правому фланзі оборони працює так собі. Інертний відбір, позиційні проблеми Томаша. Не думаю, що той же Сирота показав би себе гірше за гравця збірної Польщі. Що б там не бачив Луческу, в Кендзьори досить слабкі захисні навички. І навіть проти знекровленого в атаці Олімпіка (Шахаб пішов, Беніто і Каргбо орендовані в Динамо і не могли грати) проблем було аж надто багато. Перший пас? Звичайно. Та це чи не єдиний плюс такого центрального захисника. Показовий момент на 14 хвилині, коли Кендзьора просто бігав від одного суперника до іншого, а в підсумку Політило пробивав з таким великим комфортом, що міг ще секунд 3-4 почитати газетку.


Томаш спочатку висувається за межі штрафного, потім сідає назад, але вже нічого не може накрити чи проконтролювати. Схожим чином донеччани відкрили рахунок. Вчасно перебудуватися, підстрахувати партнера, який загрався – до таких висот підопічні Луческу в обороні ще дійшли. Попов також не найкраще зіграв у тому гольовому епізоді. Денис ще й змарнував парочку 100-відсоткових моментів ударами з кількох метрів. Трохи виправився, коли саме після його діагоналі прийшов переможний гол. Приємно, що центральні захисники Динамо сьогодні не боялися активно закидати вперед.

Так собі нинішня форма Сидорчука і Шапаренка. Таке враження, що основна пара центрхавів ще не зовсім готова до офіційних баталій. Дуже блідо в атаку виглядав Миколенко. Добре, що виділився активністю інший фулбек. Караваєв створив не одну класну нагоду партнерам, міг забивати й сам. Реалізація, реалізація. Все-таки, коли з 13 ударів суттєво менше половини йде у площину воріт... З одного боку круто, практично стовідсоткове влучання. З іншого – можна і треба було вирішувати значно раніше.


Циганков і Бєсєдін вирішують – день бабака на стадіоні Динамо

Маестро з 15 номером на спині показав, на що здатен після проведення повноцінної передсезонної підготовки. Два класно виконані штрафні Циганкова мали один і той же наслідок. Ідеальне добивання форварда, яке фанати лідера УПЛ вже добряче встигли призабути. Однак і без цього Віктор продуктивно провів час на полі. Обігрував, пробивав, заробляв стандарти. Тягнув м'яч у стилі осіннього Шапаренка, працював на команду і навіть трохи відчайдушно намагався виправити позиційні огріхи Кендзьори та Караваєва в моменті з пропущеним.

Циганков регулярно стає вирішальним для перемог Динамо, але його не так часто бачиш настільки зарядженим на боротьбу – не хлопчиком, а чоловіком, мужнім лідером. У пресі нерідко велися розмови про те, чи гідний він капітанської пов'язки. Мовляв, не вистачає характеру, задатків вожака. Та саме в таких матчах і проявляється та сама сила волі. Поки одні відмовляються грати, бо поле в регіонах знову якесь не таке, інші створюють шедеври з пляжного футболу на газоні, колір якого ледь не зливався з футболками команди-переможців.


Бєсєдін не забивав з грудня 2019 року. Тоді на цьому ж стадіоні проти цього ж Олімпіка Артем так само заробив жовту картку та оформив дубль. А перемогу Динамо вирвало також після вилучення гравця донецької команди. Ніби цього було мало, 24-річний форвард збірної України ще й забив сьогодні 2 голи-близнюки. Єдина різниця – спочатку Циганкова з його штрафним у стилі Роналду часів Реала зупинив воротар, а потім снаряд відбився від стійки.

Міг новий центрфорвард №1 забивати і ще раніше, а яку ж красу скасував його офсайд – гол у дотик, обвів голкіпера і через стійку влучив у ціль. Таке враження, що відлучення від команди лише пішло на користь Артему. Тут і легша статура, від чого аж ніяк не постраждав його силовий стиль, тоді як швидкість реакції зросла. І якесь повне ментальне очищення, яке наклалося на голод за грою і бажання все всім довести. Головне, аби Бєсєдін не залишився просто катом Олімпіка, а продовжував у тому ж дусі. Ну, і всі ці влітання у воротаря та розмови з суддями і суперниками, коли вже маєш жовту картку – як мінімум в ЛЄ таке до вилучення довести може...


Матч, який мало що дає зрозуміти

Пункт перший: поле, яке після перерви взагалі стало льодовим. Як би не працювали лопатами волонтери, серед яких і Гусєв з Луческу, такі матчі виходять за рамки норми. В ідеальному світі, де немає пандемій, стиснутих календарів, постійних матчів з 2 дня на 3 – у цей час би не грали. Пункт другий: Олімпік і сам виразно підсів, і дурнувату червону хапнув на рівному місці, після чого посипався. Якби на місці команди Климовського був більш якісний і витривалий суперник, усе могло б геть інакше скластися. Той же Брюгге буде показовішим тестом, якщо ми хочемо зрозуміти, на якому етапі зараз Луческу з Динамо. Хоча і там, у київській грі погода буде просто люта, і це також накладатиме свій відбиток на стиль та якість гри.

Тарас Котів