Шевченко спрогнозував 2:0 – як же помилився
Матч нагадував літнє протистояння з АЗ, коли після перерви закотили 2 і відправили додому в Бенілюкс іншу команду з цього регіону. Багато боротьби, переляку до перерви, активніший другий тайм, у якому покарали за помилки і зловили свою хвилю. Можливо, ту зустріч пригадав і наставник збірної України, коли показав комусь на пальцях 2, а потім 0 після гола Буяльського. Утім, Андрій Шевченко зробив свій прогноз зарано. Зрештою, проти АЗ були Жерсон і набагато впевненіший Шапаренко. Нині розгублений Микола і запасний Родрігес, чиї думки вже знову не про футбол.
Циганков у ролі Бєсєдіна, це що взагалі таке?
До «десятки» киян взагалі величезні питання. Це Шапаренко загнаний у глухий кут негнучкими тренерськими установками чи просто не у формі? Чому такий регрес, адже і на зборах, і навіть на фоні Олімпіка не вражав переломними якостями. В УПЛ на значно гіршому за якістю газоні хоча б було 90% точності передач, нині лише 78%, і це катастрофа. Фундаментальний гравець середини поля – скільки ж разів Микола гальмував перспективні атаки або не міг заспокоїти гру, яка почала стрибати на фланзі Кендзьори після першого гола. Серія епізодів, коли польський захисник ледь не самотужки відбивав навали Брюгге, таки привела до того фатального кутового.
Чому Сидорчук і Шапаренко настільки слабко і нервово відіграли у тій фазі гри? Форма капітана також залишає багато питань, але чому тоді зовсім не грає Андрієвський, який гарно показав себе на зборах? Півзахист, за винятком Буяльського, був повністю відсутній у грі на атаку. Програні підбирання, відсутність ключових передач і ударів. Так само розчинилося атакувальне тріо. Жахлива якість передач Де Пени (63% точності), програні єдиноборства і той же брак Бєсєдіна, який нині не зміг стабільно чіплятися за м'ячі, а в обороні відіграв украй наївно – замість шукати спосіб вийти на перехоплення просто сховався за спину автора гола. Креативний провал Циганкова став найбільш неприємним сюрпризом. Навіть для його партнерів. Адже здавалося, саме віднайшов потрібну форму та драйв.
Віктор взагалі показав аномальні показники. З правого вінгера він перетворився на бійця захисного фронту. Циганков продемонстрував у рази більшу кількість чорнової роботи, ніж було у поточному сезоні Ліги чемпіонів чи навіть у попередні сезони ЛЄ. Ніхто з гравців обох команд не вступав частіше в єдиноборства (22, половина дуелей успішна) і намагався відібрати м'яч (6, з яких 4 вдало). Ми звикли до такої гри Бєсєдіна, але щоб Циганков? Віктора просто з'їли цією постійною боротьбою, після якої не залишилося нічого – у всіх атакувальних показниках повноцінні нулі.
Луческу нагадує не найкращі версії Моурінью, і це дуже сумно для очей та душі
У поточному сезоні АПЛ є одна команда, яка місцями дуже нагадувала нинішнє Динамо. Тоттенхем міг бити фаворитів завдяки кільком ходам геніальної парочки в атаці, щоб потім сидіти всю гру в захисті, роблячи це достатньо ефективно. Або не забити такий важливий перший гол, і потім просто продовжувати чекати в морі погоди. Аж до самого кінця зустрічі, де могло щось вибухнути, але дуже вже кволим і економним салютом. Луческу нарікав після гри на якийсь незрозумілий страх, скутість своїх креативних гравців. Та дуже схоже на те, що настільки бліда атакувальна гра стала наслідком установок його тренерського штабу. За зразком Моурінью команду так зарядили на заповітний нуль ззаду, що страх загострити і привезти проблеми зробив своє.
Гравці потрапили в ментальну пастку. Установка Луческу виявилася страшенно суперечливою. Ви повинні насамперед не пропустити, але давайте яос активніше вмикайтеся після перерви в атаку. Це вже не вперше, коли перший тайм Динамо марнує на свої страхи помилитися. З такою ультраобережною тактикою завжди підвищуються ризики від пропущеного м'яча. Команді просто не вистачає часу повернутися до більш активної фази. І можна зрозуміти, коли так дієш проти Ювентуса чи навіть кризової Барселони.
Але проти Ференцвароша та Брюгге? Це ж не якась там унікальна ситуація. Погода, різниця в тонусі (одні грають у чемпіонаті, інші бавляться на зборах і з олімпіками) тут ні до чого. На жаль, це тенденція. Луческу змушує команду бути такою неповноцінною попереду. Не може бути впевнених перемог геть без ризику. Принаймні не з цими виконавцями. Натомість тренер не відпускає своїх гравців, як батьки – зовсім малих дітей далеко у місто. Максимально строго і надійно, всі думки тільки про безпеку. Можливо, це єдиний правильний підхід до цього складу. А можливо, наставник і гравці вже не підходять один одному так, як раніше. У будь-якому разі все більше не працює так, як мало бути.
Що ще не так з цими претензіями тренера до голкіпера
Схожі проблеми відчув Бущан. Та сама суперечливість погубила і воротаря. Георгія змусили виходити на будь-які подачі в усіх епізодах з розряду того, який завершився голом. Але ж не завжди це доцільно чи реально. Можливо, якби не ця ультимативна установка тренера, Бущан просто залишився б на лінії і парирував не найскладніший удар. Ну, а потім перед всією країною ганьбити свого воротаря за нібито ключову помилку? Це підтвердження лише безнадії і відсутності будь-якого плану Б на випадок, коли пропускаємо вдома.
На цьому фоні виділявся спокій і контроль над ситуацією від тренера молодіжки Брюгге, якого за допомогою ще одного помічника консультував наставник основної команди, змушений залишитися в Бельгії через коронавірус. Ну, а щодо помилок голкіперів, так взагалі треба питати з тих, хто десятиліттями не може знайти сучасного тренера воротарів, який би виховував київських стражів у дусі новітнього футболу. Щоб не було потім претензій ще й за неправильний розіграш і початок атак ногами. Адже це теж не проблема персонально Бущана. Далеко не його одного.
Коли кожен другий кутовий, як пенальті чи штрафні Мессі – шанси дуже слабенькі
Рівно 5 хвилин побувало Динамо у статусі переможця. Гості дуже швидко повернули собі перевагу, а виїзний гол дає право про неї говорити. До того Брюгге не дуже й наполягало на атаках, а вже після мало забивати і другий, на тому ж клятому стандарті. Якщо суперник може щось створити хіба що з кутових і штрафних, може, варто задуматися, що ми робимо? Футболісти ж грають максимально обережно у своїй карній зоні, аби не заробити пенальті. Так і тут мали продовжити хоча б те, що вдавалося до перерви (мінімум допущених стандартів). Тоді б ще можна було якось виправдати нинішній боягузливий стиль проти знекровленого суперника, який сам просився – коли, як не зараз.
Бо без пасів, ударів, відчуття моменту Ланга та Ванакена команда втратила понад 50% своєї якості попереду. Залишився один Де Кетеларе з його вмінням обіграти, пробити, створити момент партнерам та Вормер, який регулярно видає цукерочки, а не передачі, з кута поля. Ну, і флангові захисники, які нічим не перевершують Миколенка з Кендзьорою. Арсенал такого Брюгге – максимально обмежений і примітивний. Тим болючіша ця нічия, що змушує неодмінно забивати, відкриватися там, де буде ще важче. Шанси на 1/8 фіналу особливо не проглядаються. Якщо у такій закритій грі суперник з легкістю відігрався, що буде при обміні ударами? Змарнований сьогодні супершанс – вина і тренерів, і гравців. На жаль, навіть 3:3 проти Брюгге на цьому ж стадіоні з Хацкевичем не залишали відчуття такої тотальної безнадії.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
