«Мілевський дав «ляща», називаю його «Папа»: він реалізував 16 пенальті поспіль, але проти «Динамо» не зіграє

Футбол України 3 Березня, 13:22 391
«Мілевський дав «ляща», називаю його «Папа»: він реалізував 16 пенальті поспіль, але проти «Динамо» не зіграє
»​Минай» проводить на професіональному рівні лише третій сезон. Тобто, команді із Закарпаття вистачило найкоротших термінів (двох років), щоб пробитися в Прем’єр-лігу.

Увесь цей шлях із нею пройшов атакувальний хавбек Анатолій Нурієв. Аби краще осягнути особливість Нурієва – кілька фактів.

За два сезони у «трясовині» він забив 26 голів. Чотирнадцять – з 11-метрової «позначки».

Покарання для суперників продовжив виконувати і в УПЛ, реалізувавши ще два пенальті. Серія перервалася у 9-му турі проти Десни.

Станом на сьогодні Нурієв залишається безальтернативно найкращим снайпером Миная – забив понад половину голів команди в УПЛ (8 з 12).

Після 16 турів вийшов на чисту третю сходинку бомбардирського заліку Прем’єр-ліги. Вище лише Циганков та Шахаб.

«Динамо хочемо пригальмувати»

– Ваш дубль у 16-му турі допоміг Минаю обіграти Олімпік. Але на останніх хвилинах ви заробили вилучення. То чого у вашій діжці більше – меду чи дьогтю?

– Оскільки команда виграла, то більше меду (Усміхається). Дуже важлива для нас ця перемога, яка не може не тішити. Ми трішечки із дна піднялись вгору. Це дуже потрібні для команди емоції.

А те, що червону отримав… Засмучений, звісно. Наступний матч – проти Динамо. Горів бажанням проти них зіграти, тому що проти Динамо – завжди цікаво. Проте найголовніше, що після того, як мені виписали червону, ми не пропустили. Тобто, я не підвів команду.

– Ви могли навіть хет-трик оформити…

– У мене ще були моменти? А, дійсно, був удар, але не назву це 100-відсотковим епізодом. Дубль чи хет-трик – не має значення. Головне, що Минай здобув перемогу.

– Зі своїм вилученням погоджуєтесь? Справедливе рішення арбітра?

– Я переглядав відеоповтори. Є кілька ракурсів. З тієї позиції, у якій перебував суддя, складалося враження, що це була дуже небезпечна гра. Але насправді однією ногою я зіграв у м’яч. А те, що зігнутою лівою ногою зачепив суперника… Я не зовсім згідний, що це друга жовта. Боковий суддя міг підказати, що я зіграв у м’яч.

– Можливо, на рішення арбітра вплинула груба гра, якою грішили команди у другому таймі? Чому емоції домінували над футболом?

– Тому що дуже потрібною була перемога. Олімпік не мав особливих моментів крім одного, коли Попович виручив. У нас також моментів не було. Тому гра збилася на боротьбу. Емоції, жорсткі підкати, грубість.

Гіркого осаду цій перемозі додав момент наприкінці матчу. Шкода Євгена Цимбалюка, дуже прикро, що він зазнав такої травми. Хочу побажати йому якомога скорішого одужання. Ми всі – футболісти, і добре знаємо, що це таке.

– Як Минай готується до поєдинку з Динамо?

– Вчора ми відпочивали. Сьогодні вийшли на тренування (розмова відбулася 2 березня – Футбол 24). Всі прекрасно розуміють, яка це гра. Для кожного це можливість перевірити себе. Як ти виглядатимеш на рівні футболістів, що грали у Лізі чемпіонів, а зараз продовжують боротьбу у Лізі Європи. Кожен психологічно себе якось готує. Серйозний тренувальний процес розпочнеться зі середи.



– Не секрет, що для Мілевського це буде особливий матч. Як він поводиться перед цією грою? Що каже партнерам?

– Я ж кажу: поки що тільки початок тижня, тож немає такого активного обговорення Динамо. Все поступово. Завтра почнемо втягуватись, тож, думаю, з’явиться певне нагнітання. Нам потрібно постаратися взяти очки, які дуже потрібні. Та й Динамо хочемо трішки пригальмувати.

Для Мілевського ця гра справді важлива. Думаю, він дуже хоче забити Динамо. Хоча я про це ще в нього не запитував.

«Пенальті – це психологія»

– На старті сезону ви ставили перед собою мету – 10 голів в УПЛ. Зараз на вашому рахунку вже 8. Настав час підвищувати планку?

– Я вважаю, що все повинно відбуватися поступово. Нехай спершу заб’ю 10 м’ячів, а тоді можна буде подумати про нову висоту. Зупинятися не хочеться, прагну забивати більше. Але найголовніше не те, хто забиває, а те, щоб наша команда в Прем’єр-лізі залишилась.

Планка – це особисте. Воно десь у моїй голові. Але вже переконався: що більше ти прагнеш забити гол, то менше виходить. Тому я відпускаю ці емоції. Забиваю – радий, задоволений, працюю, стараюся.

– За два сезони у Другій та Першій лігах ви наштампували 26 голів. Там бомбардирові легше, важче, чи просто по-іншому?

– У групі Другої ліги ми посіли перше місце. Команда була фаворитом. Тож явно легше. У Першій лізі ми також фінішували першими, постійно йшли серед лідерів. Теж було легше. У Прем’єр-лізі забивати важче, бо ми перебуваємо внизу, а суперники – більш досвідчені. У мене 8 голів, 5 – з пенальті. Немало часу затрачаєш на відбір м’яча.


– Це правда, що у нижчих лігах ви жодного разу не промахнулися з 11-метрової позначки?

– Так, це правда. Я забив усі пенальті.

– Скільки було спроб?

– 14 пенальті поспіль.

– Фантастика! У чому ваша фішка, коли підходите до «позначки»?

– Секрету особливого немає. Іноді б’ю «по воротарю», іноді наперед обираю кут, в який битиму. Підходиш – і вирішуєш. Це психологія. От зараз не забив два пенальті у Прем’єр-лізі – після цього вже не такою впевненість була.

– То ось в чому фішка! У вашій непередбачуваності.

– Можливо. Я ніколи не б’ю тільки в один кут, як Роналду. Він часто пробивав у лівий кут, лиш іноді змінюючи на правий. Я ж цілюся і по центру, і вправо, і вліво…

«Мілевському влаштували коридор»

– Після того, як ви не забили в УПЛ, Мілевський дав вам «ляща»?

– Ну таке. У цьому жесті від нього – дружня підтримка. Він тільки прийшов у команду і виписав легенького запотиличника. Це жарти, гумор.

– Але після цього епізоду рекомендоване Мілевським відео 2006 року ви переглянули?

– (Сміється) Так, переглянув.

– Читав, що ви до нього звертаєтеся «Володимирович», а він до вас – «Синок»…

– Я його жартівливо називаю «Папа» (Усміхається). А він мене – «Синок».

– У недільному матчі Міля отримав підступний удар м’ячем від одноклубника Маємбе. Легіонеру перепало потім?

– Та всі сміються, всі підколюють (Усміхається). Дуже сильний удар! І це ж потрібно було ще так влучити. Але Маємбе зумів.

– У Минаї вистачає новачків. Упродовж вівторка клуб представив одразу трьох. Як ви зустрічаєте новобранців? Чи є якийсь обряд посвяти?

– Якщо новий футболіст підписав контракт, він пробігає коридором – і йому роздають стусанів. Несильних, суто символічних. Піцою команду пригостить. Це все.

– Для Володимировича також влаштовували коридор?

– Так, звичайно.

– Те, що команда бореться за виживання, якось впливає на атмосферу і відносини в колективі?

– Не без цього. Програли, скажімо, два матчі – кожен розуміє, що з 10-ма пунктами сидимо на дні таблиці. А конкуренти очки набирають. Це не може не впливати. З’являється зайва дратівливість, напруження. Коли все добре – тоді у всіх все добре. А коли погано – винні всі, і той, і інший.

– Кого вважаєте основним конкурентом у боротьбі за елітну прописку – Львів, Рух чи Інгулець?

– Важко визначитись. Ще, дай Боже, виграємо один матч – і вже Маріуполь буде конкурентом у боротьбі за виживання (Усміхається). У них 17 очок, у нас – 13 і гра в запасі.

– А проти кого з цього тріо була найпринциповіша заруба, на ваш погляд?

– Скоріш за все, це Рух. У нас ще з Першої ліги склалися такі стосунки, що хочеться їх обіграти, але ніяк не вдається. Поки що – дві нічиї і одна поразка.

– Отже, наступний матч із Рухом буде ще принциповішим?

– Думаю, що так.

– У вашому роду є азербайджанське коріння. Звідки воно бере початок?

– Від мого прадіда. Він народився в Азербайджані і приїхав спочатку до Києва, а потім сюди – на Закарпаття. Вже тут народилися мої дідусь і батько.