На шляху до 1/4 фіналу Кубка України підопічні Костишина здобули сухі перемоги над Прикарпаттям та вінницькою Нивою. Кияни ж як чинні володарі трофею стартують тільки з цього етапу. Безпрограшна серія команди Луческу налічує 8 матчів. У Колоса справи ненабагато гірші. На вихідних сьома команда в таблиці УПЛ програла вперше за 7 ігор.
Активний початок від Дениса Костишина, який розганяє контратаки. Після однієї з них Колос заробив кутовий. Екс-динамівець Петров виграв повітряну дуель, але не влучив метрів з 11. Перша спроба киян завершилась дуже дальнім і невлучним ударом Сидорчука. Данфа пройшов усіх господарів зі своєї половини до чужої. Атака завершилася гострим прострілом, перекритим Бойком. Циганков розіграв двієчку із Сидорчуком, легко пройшов Петрова, а ось удар без жодних перешкод підвів – треба таке реалізовувати, якщо хочеться в топ-чемпіонаті пограти. Тримається за стегно найкращий снайпер Динамо. Циганков на 22 хвилині покидає поле. Лише на 25-й йому на зміну виходить Жерсон.
Рука в Бєсєдіна, кричать гравці гості. Снаряд відскочив від тіла Артема, VAR не побачив пенальті. Все справедливо. Навіть якщо круглий і влучив у руку, форвард Динамо не мав наміру нею зіграти, а епізод можна трактувати саме як випадкове влучання. І знову гострий момент у штрафному Бойка. Подача кутового, Лисенко виграв боротьбу, голкіпер господарів відбиває так, щоб Антюх ще й не зіграв на добиванні. Миколенко пройшов лівим флангом і подав на зовсім ільного Караваєва. Удар з льоту повз стійку. А Волинець же нічим не міг допомогти.
Гучно керує грою в обороні Бойко. Денису Костишину все ж дозволили завдати акробатичного удару під тиском – вище. До перерви за ударами 5:5, єдине влучання завершилося сейвом... воротаря Динамо. Кияни привозять на свою голову зливу кутових (0:6 за корнерами). Цілком собі рівний футбол за сценарієм Руслана Костишина. Команда Луческу погано контролює події на полі, а швидкі ноги та стіночки суперників створюють купу проблем, регулярно переводячи м'яч поближче до воріт Бойка.
Додали динамівці у швидкостях та агресії на початку другого тайму. Навіть заробили перший кутовий на 50 хвилині. А ось чіткого удару так і не продемонстрували. Натомість черговий стандарт Колоса після подачі колишнього гравця Динамо Богданова міг завершуватися взяттям воріт – вище. Дуже повільно рухається м'яч у команди Луческу, дуже прямолінійні простріли та навіси Караваєва і Де Пени. Удар Забарного після кутового – вчитися і вчитися у Попова. Сидорчук і компанія обступили рефері Шурмана. Вимагають другу жовту для Золотова. Ну, це вже занадто. По-перше, немає підстав, там і перша картка була така собі. По-друге, мало б бути соромно, коли граєш настільки примітивно, так відверто благати суддю про допомогу. В Європі таке не пройде, тут можна.
Висмоктана з пальця жовта для Де Пени за фол у боротьбі в центрі пол. Арбітр пливе? Іронічні оплески Карлоса на адресу рефері. В єврокубках таке могло завершитися і миттєвим другим попередженням, хоча зрозуміти обурення уругвайця можна. Тут же Костишин вибігає на поле. Усе той же Де Пена вибивав снаряд ударом через себе. Золотов пішов головою, тренеру Колоса здалося, що там має бути вилучення. Так само натягнуто, тільки тепер благає про допомогу Ковалівка. А футбол після перерви буде, чесна боротьба? Одні зупинки, вічні фоли і суперечки з Шурманом. Гол міг прийти хіба що в епізодах, коли спочатку Волинець, а потім Бойко на рівному місці випускали м'яч з рук.
Мільйонний простріл Караваєва у воротарський. Лєднєв, який замінив сіренького Де Пену, хоча б кутовий заробив, уже щастя. Забарний змушує літати Волинця, не без проблем відбився Колос. Сидорчук простим фінтом заробив штрафний. Шапаренко мінімально не докрутив у ближню дев'ятку. За ударами 8:5, але єдиний прицільний залишається за Колосом. Катастрофа атаки Динамо. Два поспіль моменти Бєсєдіна, два удари повз ворота. Відзначаємо класні закидання за спини від Лєднєва в обох епізодах. Богдан двічі поспіль ще і зі штрафних потренував Волинця. Ну, хоч підправили статистику ударів у площину воріт (до 3:1).
Супряга замінив Бєсєдіна на овертайм. Лєднєв і Жерсон намагаються забігами по флангах хоч щось створити в першому додатковому таймі. Денис Костишин і його партнер відмінно грають у відборі. Навіси Миколенка на удачу – це вся тактика, яку так таємничо пояснював Луческу, що накричав на оператора, аби той відійшов і не підслухав? Одна дія вдала, три провальні. Супряга красиво поклав спати суперника на газон. А далі Владислав просто вивів круглого з чужого штрафного, після чого суддя свиснув на перерву. Геніально.
Супряга красиво падав, не сьогодні такими пенальті долю рівної, сірої, безпросвітної гри вирішувати. Хочете пенальті, так ще хвилин 10-15, і буде цілих 5. Буяльський знаходить свій момент, але Колос – не Брюгге. Накривають удар Віталія удвох, така шалена щільність навіть у воротарському. Миколенко подає націленіше, ніж Караваєв, але Буяльський не підлаштувався під удар, значно вище полетів снаряд. За ударами 14:10, так і не скажеш, що грають лідер УПЛ і 7 команда сезону.
Волинець уже 5 пенальті потягнув, ризиковано затягувати до післяматчевої серії. Тимчик та Андрієвський на 115 хвилині замінили Миколенка зі Сидорчуком. Затягнулися заміни, бо тренери Динамо не дали суддям картки з прізвищами гравців. Караваєв нарешті не на емоціях, а з розумом прострілив. Жерсон крутив у дальній верхній кут – вище. Ще одна заблокована спроба Буяльського, ще один змарнований Динамо кутовий та контратака без удару від Колоса. Ці команди заслужили сьогодні лише на 0:0 і серію пенальті. Все логічно.
Дуель вихованців Динамо у воротах. Шапаренко забиває, хоч Волинець вгадав і майже дотягнувся. Оріховський, відправлений Хацкевичем на вихід з київської команди, переграв Бойка значно впевненіше (1:1). Супряга розвів голкіпера і круглого по різних кутах. Петров потужно розстрілює по центру – 2:2. Жерсон котить в один кут, Волинець завалюється в інший. Таке враження. що воротарі нервують більше за польових. Мілько за тим самим сценарієм (3:3). Як тільки голкіпер Колоса не гадав, Лєднєв схибив, не влучивши у нижній кут. Але і Задоя відповів люб'язністю, дозволивши Бойку виконати сейв, залишається 3:3!
Волинець парирував удар Караваєва. Гавриш прямо по центру, де застряг Бойко, який встиг вчасно зімкнути коліна. Буде шоста спроба, фантастика. Андрієвський спокійно розібрався, а Ільїн дав вище воріт. 4:3 у серії пенальті, шалена радість Ігоря Суркіса. Динамо у півфіналі Кубка України, хоча там з тим же успіхом міг опинятися Колос. Уже завтра, у четвер, 4 березня об 11:30, київський клуб дізнається свого суперника по 1/2, а сам бій запланований на 21 квітня.
Екс-динамівці Колоса не виглядали гіршими за основу Луческу
Після гри наставник лідера УПЛ заявив, що виграла краща команда. Серйозно, а в чому? Крім бюджету, історії, довших виступів у єврокубках. Важко було знайти кардинальну різницю між командами в ігровому плані. У Колоса була якась тактика, і він її дотримувався, цитуючи класику. Стратегія Руслана Костишина проста, але досить ефективна. Не пропустити ззаду, забити зі стандарту або завдяки швидким ногам вінгерів і Дениса Костишина. Кутових і штрафних було дуже багато, вогонь у володіннях Бойка загорявся стабільно. Тому аж дивно, що Динамо не пропустило після однієї з подач екс-динамівця Богданова.
Це був такий собі бій з минулим. Могли забити інші вихованці Динамо Петров та Лисенко. Волинець мав шанси поцупити звання гравця матчу в Бойка. У більшості незамінних лідерів Ковалівки динамівське походження. Вони показали, що за наявності мудрого тренера здатні кусати навіть українських гегемонів. Відібрали очки в Шахтаря, вимотали Київ до серії пенальті. Динамо програло боротьбу з привидами минулого. Знову виглядали не дуже переконливо проти звітного суперника, як це було у спарингах проти Колоса з Хацкевичем чи офіційних матчах з Михайличенком.
Якщо не брати до уваги ті матчі, де у ворота підопічних Костишина призначали сумнівні пенальті чи змушували їх догравати в меншості, це завжди гра рівних суперників. Переважно ось з таким нічийним підсумком. Якби не спіймав кураж Бойко, цього разу все могло завершитись тим же гучним фіаско, що у фінальній грі минулого сезону, де потрібно було просто не програти, а завершилося все 0:2. Адже сьогодні Луческу не пошкодував більшість гравців основи, тож відмазати ротацією такий близький провал не вдалося б. І тут дуже хотілося б повірити, що це українські середняки так підтягнулися. Однак закрадаються підступні сумніви, що це радше падає рівень грандів, що й вирівнює можливості.
Динамо дійсно настільки важливий Кубок?
Важко знайти якогось іншого головного тренера, який так навантажує свій стартовий склад у режимі 2 виснажливих ігор щотижня. Зрозуміло, що ресурси київського клубу далекі від мрії. Але чого досягне Луческу, якщо буде постійно випускати своїх основних і відчайдушно гнатися за всіма трофеями. Циганков травмувався ще на півдорозі першого тайму, Кендзьора, Шепелєв, Попов раніше. Вербіч досі не може прийти до тями. Були підозри і на травму Буяльського, якому цього вечора серйозно діставалося від ковалівських бруталів. Вихід Лєднєва показав, що які-не-які резерви є. Стільки гострих передач з гри у напрямку штрафного під удар жоден інший гравець середньої чи атакувальної лінії за весь матч не віддав.
Чому б не дати хоч якийсь шанс Дуелунду, який непогано себе проявив на зборах. Зимові спаринги не показник, скажете ви? Але чому ж тоді Динамо виглядає приблизно так само, як проти легій чи лудогорців на початку міжсезонної підготовки. Чому не приходить отой міфічний підйом, який нам обіцяли ось-ось. Раніше його не могли дочекатися з простих причин. Як там у деяких експертів: збори тільки почалися, команда під навантаженнями, результат у товариських матчах не важливий тощо. А потім виходить, що в офіціозі, який триває майже місяць, бачимо лише плавне продовження серії спарингів.
Страждання і муки, якщо не витягнуть Циганков з Буяльським. Іноді спалахів можна дочекатися від Миколенка, Лєднєва, Жерсона, Бєсєдіна. Рідше від Андрієвського, Дуелунда, Де Пени чи Караваєва. Для Динамо очевидним пріоритетом має бути здобуття золота. Бо 20 вихід у півфінал Кубка України – це приємно, але слабка втіха, якщо він знову залишиться єдиним трофеєм. З непоступливим, агресивним Колосом, який не соромиться бити не тільки в м'яч, а й в ноги, ризикувати основою, обойма якої знову невблаганно зменшується... Як мінімум тепер великі шанси не побачити Циганкова проти Вільяреала (2-3 тижні лікування) та й в УПЛ без Віктора може бути дуже сумно. Є ризик, що це виявиться найбільшою стратегічною помилкою Луческу за весь час його праці з Динамо.
Бойко, Миколенко, пара центрбеків і Лєднєв обнадіюють
Молоді українці та досвідчений земляк на прізвисько «Кінг-Конг» дарують стриманий оптимізм. Пара з вчорашньої молодіжки Сирота/Забарний показує, що довіряти юним вихованцям академії можна і потрібно. Зрештою, це ж не перший такий приклад. Просто у захисті вони безальтернативні, туди українським хлопцям легше пробитися. Стримати град стандартів Колоса – безцінно. Де не змогли підчистити вони, виручив Бойко. На досвіді, класі, азарті. Зарядився емоціями в основний час, зміг переграти спритного при відбитті пенальті Волинця і після 120 хвилин.
Миколенко значно продуктивніше вішав зі свого флангу, ніж Караваєв. Прокляття Олександра триває – понад 60 ударів у Динамо без забитого м'яча, навіть пенальті сьогодні не допоміг. В екс-гравця Зорі ніби відсутня опція віддати назад під удар, зіграти хитріше, подивитися, як відкриваються партнери. Усі паси прямо по курсу, а там уже спокійно накривають гравці Колоса з феноменальною підстраховкою брат за брата. А ось Миколенко, є надія, почне оживати. Його атакувальні показники при Луческу пішли на відчутний спад, хоча саме вони не раз виручали команду в попередні сезони. Хотілося б, аби асист проти Брюгге (перший за 4 місяці) не виявився лише випадковим спалахом.
Травма Циганкова не залишає іншого виходу, як активніше використовувати Лєднєва. Богдан кілька разів у 2021 році показав, що змужнів і готовий боротися за свій шанс. За незабитий пенальті реабілітувалися партнери. тому психологічного надлому не має бути. Так само пошкодження Попова та оренда Шабанова надали шанс Сироті, при цьому Миколенка припинили мучити на позиції центрбека. Поки Сідклея не ризикують випускати на серйозні відрізки, відновлення Тимчика відкриває нові можливості для ротації захисниками. Це гарний сигнал, адже далі на команду Луческу чекає ще важчий графік, в якому занадто інтенсивна експлуатація гравців може призвести до серйозних травм. А це вже перед Чемпіонатом Європи створює додаткові ризики для збірної України.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
