Андрій Шевченко навіть до розширеного списку збірної України не викликав Віталія Буяльського, чим сильно здивував футбольну громадськість. Адже Віталій – лідер «Динамо», сьогодні чи не найважливіший гравець київської команди, один з найкращих футболістів УПЛ стартового відрізка року, автор трьох голів, два з яких допомогли «Динамо» пройти до 1/8-ї фіналу Ліги Європи. Заслужив на виклик не менше, аніж багато хто зі списку Шевченка.
Однак повторюється осіння історія, коли Буяльського не викликали до збірної, навіть коли чимало гравців команди Андрія Шевченка вибули з ладу через коронавірус. Якщо відкинути конспірологічні теорії на кшталт сварки чи особистої неприязні Шевченка до футболіста, пояснення може бути лише одне: Буяльский не підходить Шевченкові за манерою гри.
Нинішня збірна України – це про контроль м'яча. У центрі потрібні футболісти двох моделей: ті які вміють добре руйнувати, відбирати м'яча та перекривати зони в грі без м'яча, і ті, хто вміє контролювати м'яч, добре грає в дрібний пас. Шевченко на пресконференції, напевно, пояснить свій вибір, але зараз можна припустити, що тренерів збірної банально не влаштовує та інтенсивність, з якою Буяльський діє у «Динамо».
Забиті голи – це добре, але статистика матчів з «Брюгге» (показове протистояння) показує, що Віталій в обох матчах був найгіршим серед гравців основи обох команд за кількістю дотиків до м'яча. У Києві він здійснив лише тридцять дотиків до снаряда, у Брюгге – лише двадцять вісім. Також Віталій був найгіршим за показником кількості передач: у Києві він здійснив їх дев'ятнадцять, у Брюгге – шістнадцять. Для порівняння: Шепелєв, який у першому матчі зіграв на 73 хвилини менше, ніж Буяльський, в підсумку віддав лише на шість передач менше, а Шапаренко у матчі-відповіді – на дві передачі менше. При тому, що Буяльський відіграв 86 хвилин, а Микола – лише двадцять дві.
Буяльський провів протистояння з «Брюгге» на рівні 50-60-и ТТД за матч – це ні про що. Дуже мало. Інша річ, що в нього, за задумом Луческу, була специфічна роль. У гостьовому поєдинку він явно грав другого (відтягнутого) нападника. Тобто, вище лінії, на якій розташовувалися Шепелєв та Сидорчук, а під час атак опинявся навіть вище Родрігеша та Циганкова, які забігали флангами. Вочевидь, Буяльський повинен був «підчищати» за Бесєдіним – підбирати ті м'ячі, які нападник виграє в силових єдиноборствах, вриватися у вільні зони, які виникали в процесі опіки захисниками «Брюгге «Артема тощо. Луческу свого домігся: голи Буяльського вивели «Динамо» в наступний раунд Ліги Європи, а в УПЛ гра Віталія допомагає киянам лідирувати в турнірній таблиці. Але на тренерів збірної це враження не справило.
З іншого боку, чи варто дивуватися? В УПЛ нині найкращу гру показує не «Динамо» і не «Шахтар», а в збірній засилля представників саме цих клубів. І жодного – з «Зорі», яка на внутрішній арені виграла вісім з восьми останніх матчів, має обґрунтовані претензії на Кубок України та срібло УПЛ. І ні тобі Вернидуба, ні Іванісені, ні Кочергіна. Зате є Тимчик, Коноплянка, Макаренко, Коваленко та інші.
Зрештою, усіх розсудить результат. Ось виграє збірна у Франції – про Буяльского Шеві й словом не згадають. А програє чи, не дай Боже, оступиться в матчах з Казахстаном / Фінляндією – відмиватись доведеться довго.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
