Доля «Динамо» вирішена, а Луческу помиляється лише в одному: що відбулося проти «Вільяреала» – розбираємося без емоцій

Динамо Київ 13 Березня, 17:49 1174
Доля «Динамо» вирішена, а Луческу помиляється лише в одному: що відбулося проти «Вільяреала» – розбираємося без емоцій
Сергій Костенюк пропонує відкинути емоції, прийняти результат і, опершись на факти, працювати над помилками.

Схоже, доля двоматчевого протистояння 1/8 фіналу Ліги Європи між Динамо та Вільяреалом вирішена вже у першій грі. Звичайно, теоретичні шанси на камбек киян є, але це може статися тільки за умови, якщо Динамо в Іспанії покаже свій найкращий футбол, а Вільяреал, навпаки, зіграє нижче свого середнього рівня. І при цьому нам не обійтися без великого фарту. Навряд чи ці три речі співпадуть в одному місці та в один час. Скоріш за все, більш досвідчена та класна команда за тиждень офіційно оформить свій вихід у чвертьфінал.

Базові тактичні схеми та стартові склади команд були достатньо прогнозованими. У киян замість травмованого Попова пару із Забарним у центрі оборони склав Сирота, у центрі поля до старту повернувся Шапаренко, Родрігес продовжив утримувати відвойовану у Де Пени позицію лівого вінгера, а на вістрі атаки вийшов основний центрфорвард Бєсєдін. Базовою структурою команди Мірчі Луческу були традиційні 4-2-3-1.

Унаї Емері також обійшовся без сюрпризів, випустивши на поле НСК «Олімпійський» оптимальний на даному етапі склад. Хіба що у воротах грав не Асенхо, а Рульї. Перший є основним у матчах Ла Ліги, другий виходить у Кубку Іспанії та Лізі Європи. Обидва достатньо класні та досвідчені воротарі, і їхня ротація не позначається на потенціалі команди.

Динамо – Вільяреал (Іспанія) – 0:2 (0:1)

Голи: Пау Торрес, 30, Альбіоль, 52

Динамо: Бущан – Кендзьора (Караваєв, 84), Забарний, Сирота, Миколенко – Сидорчук (Андрієвський, 68), Шапаренко (Шепелєв, 68) – Циганков, Буяльський, Родрігес – Бєсєдін

Вільяреал: Рульї – Педраса, Альбіоль, Пау Торрес (Морі, 46), Фойт – Чуквуезе (Хауме Коста, 85), Парехо, Капуе, Трігерос (Мой Гомес, 85) – Алькасер (Бакка, 63), Морено (Баена, 90)

Попередження: Сидорчук, 9 – Трігерос, 24, Капуе, 65

Емері часто варіює свої основні тактичні схеми – 4-3-3 і 4-4-2 навіть по ходу матчу. Цей поєдинок не став винятком. Як і у матчі з Валенсією в рамках Ла Ліги, Вільяреал почав гру з формацією 4-3-3 (4-1-4-1), а закінчував, підтримуючи структуру 4-4-2. Саме тому на мапі усереднених позицій Трігерос позначений у лівому півпросторі, хоча більшу частину ігрового часу він виконував функції правої «вісімки». Після голу Альбіоля «субмарина» перейшла на структуру з двома форвардами – Пако і Морено, а Трігерос закрив позицію лівого півзахисника. Хоча, при цьому, він часто зміщувався ближче до центру, звільняючи Педрасі простір на фланзі.

Номінально Динамо не поступилося Вільяреалу у володінні м'ячем, але на свій відсоток контролю кияни награли тоді, коли гості свідомо віддали м'яч, вже при рахунку 0:2. До цього команда Емері контролювала та вела гру.

Показники ударів по воротах чудово характеризують зміст гри. «Жовті» завдали по воротах Бущана 15 ударів, 11 з яких були з меж штрафного, тоді як кияни лише тричі з безпосередньої близькості намагалися пробити Рульї. Хоча, пробити – це занадто гучно сказано. Динамо жодного разу не влучило у площину. Реакція голкіпера Вільяреала залишилась під питанням, перевірити вдалося лише щелепу воротаря. Постарався Жерсон.

До речі, після стандартів гості завдали 7 ударів по воротах Бущана, тоді як кияни мали лише одну невдалу спробу.

На схемі вище – структури гри Динамо у позиційному захисті, та Вільяреала – у позиційному нападі. У конструктивній фазі гри «жовта субмарина» перебудовувалася у дещо асиметричну формацію. Педраса господарював на своєму фланзі, зазвичай його страхував досвідчений Парехо. Морено зміщувався до центру і, за великим рахунком, команда грала у два форварди, навіть до трансформації на 4-4-2.

Після матчу Луческу видав достатньо холоднокровну оцінку дій своєї команди: «Зустріли сильну команду, от і вся різниця. Суперник має дуже багато міжнародного досвіду, виступає у сильному чемпіонаті. Не треба шукати нічого іншого, просто Вільяреал сильніший. Вони дуже вдало використали свої моменти, а наші молоді захисники припустилися низки помилок. Швидкі і технічні гравці Вільяреала цим скористалися. Все криється у першому голі. Якби Циганков забив першим, то гра б склалася зовсім по-іншому. Все криється в деталях. Вони перемогли заслужено, але рахунок міг би бути 2:1.

Голи зі стандартів? Неуважність і відсутність досвіду. Наші захисники молоді, не мають такого досвіду. Мені треба передивитися моменти, зараз важко щось коментувати. При першому голі ми втратили гравців, після виходу зі штрафного м'яч відразу повернули. На другому, мабуть, Жора Бущан повинен був вийти на подачу. Він зреагував, але на добиванні повинні були грати захисники. Ми знали, що треба перекривати ці подачі, адже вони дуже добре грають головою. Вільяреал має групу дуже сильних гравців на стандартах. Другий гол – знову-таки відсутність досвіду, нездатність стримати суперника».

Не найкращу загальну картину вражень дещо покращила позиція головного тренера Динамо. Мірча Луческу не має ілюзій щодо потенціалу його команди, співвідношення сил та закономірності результату. Насправді Луческу дуже змінився з часів своєї роботи у Шахтарі. Він не шукає виправдань. У Києві румунський спеціаліст відрізняється прагненням до реальної оцінки ситуації. Він намагається бути об'єктивним та лаконічним у своїх висловлюваннях і це дуже важливо для зросту його молодої команди.

На мій погляд, першою умовою для професіонального зросту у будь-якій справі є реальна оцінка ситуації та власного рівня. На відміну від того ж Шахтаря, у Динамо це присутнє. Кияни існують у реальному світі і саме це може бути їхньою перевагою у боротьбі за чемпіонство УПЛ.

Єдине, де можна не погодитись з тренером Динамо, так це з рівнем гри Вільяреала на другому поверсі. На мій погляд, команда Емері не відрізняється особливою майстерністю у цьому компоненті. Для підтвердження – у цьому сезоні в рамках Ла Ліги Вільяреал забив 34 м'ячі і лише один з них – головою. Динамо має проблеми у повітрі з будь-якою командою.

Унаї Емері не приховував свого задоволення від результату: «Київське Динамо – команда, яка викликає у нас велику повагу. Це командище! У них є якісні гравці, яких ми повинні поважати. Перед нами стояло завдання – не допустити, щоб вони створювали небезпеку, і нам це вдалося. Ми провели дуже зрілу гру, дуже терпляче володіли м'ячем. Знайшли можливості для двох стратегічно важливих голів. Втім, у нас було достатньо можливостей, щоб забити і третій м'яч.

Сьогодні ми виконали величезну роботу, але матч-відповідь ще попереду, і ми повинні продовжити те, чого досягли сьогодні. Ми дуже раді цьому результату. Ми повинні добре зіграти на своєму полі, щоб пройти до наступної стадії».

Загалом, нічого страшного не відбулося. Динамо провело черговий матч у Європі та програло більш сильній команді. Навряд чи доречно зараз критикувати гравців київської команди. Вони старалися виконувати тренерський план на гру. А згодом робили все, щоб врятувати матч.

Ще перед матчем я робив розбір гри Вільяреала і було очевидно, що «жовта субмарина» майже у всіх аспектах сильніша за Динамо. Звісно, кияни мали шанси на більш пристойний результат, але для цього потрібно було покращити гру в обороні при стандартах та виходах у швидкі атаки (заключні стадії). Напевно, штаб Луческу вів роботу у цьому напрямку, проте ні першого, ні другого не вийшло.

Динамо вже вкотре наступає на ті ж граблі. Знову команда пропускає голи після стандартів та флангових подач. У цих моментах велике значення мала перевага гостей у підборах. Нічого дивного. Звісно, у команди з чемпіонату України ментальна швидкість та рівень інтенсивності гірші, ніж у достатньо конкурентоздатного колективу з Ла Ліги.

Загалом, у позиційній обороні Динамо вкотре зіграло достатньо дисципліновано та надійно, але кроси та кутові вже є хронічною проблемою киян. Можна скільки завгодно покращувати рівень взаємодій гравців у різних компонентах, але, якщо постійно пропускати голи після подач з флангу чи кутового, то все марно. Потрібно значно більше у тренувальному процесі приділяти увагу обороні на стандартах та вчитися догравати ці ситуації до кінця. Програний підбір чи послаблення концентрації призводять до створення суперником фазового простору у штрафному Динамо – і це може дуже дорого коштувати.

І, звичайно, окрема тема – це організація швидких атак. Команда створює необхідні умови для їхнього створення, чудово виходить у фінальну третину поля, але у завершальній стадії все руйнується. Складається враження, що у киян цей аспект недопрацьований. У грі з Вільяреалом подібних виходів було достатньо, щоб, як мінімум, не програти.

У матчі-відповіді дуже цікаво буде подивитись на гру киян у позиційній атаці. Результат вже не тисне, але зобов'язує вилазити з окопів та з перших хвилин грати так, як при рахунку 0:2 у Києві.