Гроші на вітер. Чому муніципальні клуби нікому не потрібні

Футбол України 16 Березня, 16:26 939
Гроші на вітер. Чому муніципальні клуби нікому не потрібні | 19-27
Доцільність існування МФК невисока.

За останні кілька років український футбол став свідком «смерті» багатьох команд. Але на зміну старим з'являються нові, в тому числі і муніципальні футбольні клуби (МФК). UA-Football розкладе по пунктам, чому ідея «міських» команд нежиттєздатна, а самі клуби нікому не потрібні.


Бюджети клубів


Почнемо з наріжного каменю будь-якого професійного спортивного клубу – фінансів. Виходячи з назви, ми розуміємо, що МФК утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Футбольний клуб далеко не головний пріоритет в системі розподілу міських фінансів, тому бюджети у МФК не дозволяють боротися за місце в УПЛ. Для прикладу візьмемо запорізький «Металург». Бюджет клубу на 2021 рік склав 27,7 млн гривень, що вельми непогано для Другої і навіть Першої ліги. Але для рівня УПЛ (давайте вважати, що вихід до вищого дивізіону – пріоритетне завдання для будь-якого клубу) – це вельми скромні цифри. Бюджет будь-якого клубу «вишки» повинен становити 2-3 млн. доларів на рік. Зрозуміло, у «Динамо» і «Шахтаря» він вище в десятки разів. Екс-гендиректор «Зорі» Сергій Рафаїлов розповідав, що бюджет луганської команди близько 6 млн. Дол. на рік.
Українські МФК не можуть розраховувати на такі суми. А існуючі бюджети не дозволяють створювати хоча б видимість конкуренції в УПЛ або Першій лізі.

Хочете доказ? Перед початком сезону 2019/2020 «Арсенал-Київ» подав заявку на зняття з Першої ліги. Його замінили на друголіговий «Металург». Кампанія для запорізького клубу закінчилася сумно – передостаннє місце і повернення до другої ліги. Що було б з «Металургом» в УПЛ страшно навіть подумати...


Низька відвідуваність


Україна – нефутбольна країна. Наші вболівальники ходять на стадіони по великих святах і в основному «на суперника». Але одна справа, коли клуб – примха олігарха, який може грати і для одного глядача (господаря). Інше – коли вся структура міститься на «народні» гроші. Давайте подивимося з якою активністю вболівальники ходять на ігри «міських» команд. Для більш точної картини візьмемо сезон 2018/2019, коли на стадіон пускали людей в необмежених кількостях.

Картина гнітюча.

Середня кількість глядачів на матчі в сезоні 2018/2019:

  • «Металург» Запоріжжя – 1929
  • «Кремінь» Кременчук – 1048
  • «Кристал» Херсон – 1203
  • «Миколаїв» – 1134
  • «Полісся» Житомир – 863

Наведені вище цифри виглядали б непогано для невеликих селищ на зразок Ковалівки, але не для клубів з перерахованих вище міст. З цього списку найменшим є Кременчук з населенням в 219 тис. чоловік. Тобто, навіть в «допандемічв» часи «Кремінь», єдиний футбольний клуб міста, збирав на своїй арені 0,47% від населення. В інших містах ситуація не сильно відрізняється. Аргумент, мовляв, «ці клуби грають в нижчих лігах, а вони народу не цікаві» теж не приймається.

Наприклад, «Рух» з Хожува, який грає в Третій ліги Польщі збирав в середньому на матчах 4660 глядачів або 4,3% від 108-тисячного міста. Коментарі зайві.


Корупція


Поруч з бюджетними грошима завжди опиняються люди, які ці бюджетні гроші бажають освоїти з вигодою для себе. Футбол не виняток. За інформацією сайту «Наші гроші. Запоріжжя» в 2019 році директор МФК «Металург» Максим Лупашко уклав договір на надання харчування в форматі «шведський стіл» в одному з кафе міста. У цій історії цікаві два нюанси. По-перше, договір був складений за допомогою безконкурсної договірної процедури. По-друге, харчуванням футболістів повинна була забезпечувати... дівчина сина Максима Лупашко! Такий ось сімейний підряд вийшов.
У 2021 року історія повторилася з тими ж героями, правда з деякими несуттєвими змінами в деталях. Вдаватися в цій статті в економічні подробиці ми не будемо, але для всіх бажаючих ми залишимо посилання і на перший епізод, і на другий.

Як ви розумієте, ніяких висновків ні з боку керівництва міста, ні з боку правоохоронців не було. Футболісти нагодовані, чиновник на своєму місці, бюджетні гроші освоюються. І начебто все добре, але від корупційного душка все одно дуже складно позбутися.

У приватному футбольному клубі така ситуація була б просто неможлива, там господар має право особисто готувати їжу футболістам і сам у себе ж її купувати.


Життя в паралельній реальності


Спортивних директорів, які полюють на талановитих футболістів і місяцями ведуть переговори з топ-тренерами, придумали слабаки. І марнотрати. У світі муніципальних футбольних клубів панують інші закони.
Розглянемо приклад МФК «Кремінь». Керівництво просто зробило оголошення про пошуки головного тренера на своєму офіційному сайті. Як виявилося, стати тренером «Кременя» не так вже й складно. Необхідно було просто надіслати резюме і відповісти на кілька запитань. Особливо зацікавив пункт: «Хто з гравців, на Ваш погляд, міг би підсилити команду?». Цікаво, як часто тренери надсилали кандидатури Левандовського, Лаутаро Мартінеса або ван Дейка?

У підсумку керівництво «Кременя» подумало, що один тренер добре, а два краще, віддала посаду «дуету» тренерів Годін-Локтіонов. Що цікаво, Олексій Годін в 2020 році очолював запорізький «Металург» і, транзитом через «Рух» U-21, опинився в Кременчуці.


Популізм


Муніципальні футбольні – найкраще спростування безглуздого затвердження «Спорт поза політикою». Створені політиками, вони є лише інструментом в політичній боротьбі за голоси виборців.

Яскравий приклад останнього часу. Відомий шоумен Сергій Притула в минулому році балотувався на пост мера Києва. Під час передвиборної гонки він несподівано почав давати інтерв'ю на футбольну тематику. У них був посил – столиці потрібна муніципальна команда. «Динамо» не влаштовувало Притулу, оскільки це команда Суркісів, а Києву потрібна своя, муніципальна команда. Притула заявив, що столиця може собі це дозволити, і він особисто знає людей, яким не терпиться зайнятися створенням умовного МФК «Київ». На уточнення чи буде це новий клуб або відродження умовного «ЦСКА» Сергій відповів, що це вже «третє питання». Глибинного розуміння процесів створення та управління футбольним клубом у Притули немає і ніколи не було. Він навряд чи задавався питанням, хто буде ходити на матчі новонародженого клубу, він не вивчав відвідуваність, не знає тонкощів бюджетування і управління подібних структур. Ініціатива створення МФК йшла не від вболівальника або звичайного громадянина – вона йшла від політика, від кандидата в мери. Разом із закінченням виборчої кампанії припинилися і розмови кандидата про створення МФК «Київ». Тому що на сьогоднішній день вони не принесуть Притулі ніяких політичних дивідендів.

Муніципальні футбольні клуби приносять невеликі дивіденди тільки існуючої влади. Вони не є «народними командами», вони не виходять в УПЛ і не досягають там значних висот. Муніципальні клуби просто викачують гроші з бюджету найбіднішої країни Європи.


І тому повинні зникнути. Раз і назавжди.