Абсолютна більшість експертів вже “списали” киян з рахунків, але я впевнений, що “біло-сині” дадуть бій “Жовтій субмарині”. Тож, пропоную детальніше розібратися в том, що відбулося у Києві тиждень тому та за рахунок чого можна створити проблеми команді Унаї Емері.
Вільярреал у Києві провів приблизно стільки ж атак, скільки кияни (37 проти 35-ти), але “Жовта субмарина” якісніше за Динамо грала у завершальній фазі атак. Мова не лише про забиті м’ячі, а й банально про те, що “жовто-сині” більше атак закінчували ударами по воротах (13 проти 8-ми у Динамо). Якщо ж говорити про позиційні атаки, то тут ситуація була ще більш показовою. Підопічні Емері провели їх менше за Динамо (20 проти 24-х), але при цьому майже половину з них (8) іспанці довели до ударів по воротах Бущана, в той час як “біло-сині” пробили по воротах Рульї лише 5 разів (21% від загальної кількості атак).
Отже, для того, щоб був шанс “зачепитися” за бажаний результат на “Естадіо де ла Сераміка”, потрібно бути точнішими та цінувати свої моменти. У Києві Динамо провело чимало перспективних атак, які могли бути втілені у забиті м’ячі, але кожного разу нас підводила точність останнього/передостаннього пасу або ж вирішального удару. І, знову ж таки, скажу банальну річ — Динамо має брати приклад з суперника та більше атак завершувати ударами по воротах.
Цікаво, що за точністю передач Динамо переважало суперника абсолютну більшість ігрового часу. Але, на жаль, подібна перевага не відіграє абсолютно ніякої ролі, коли середня лінія команди створює настільки мало моментів та віддає так мало передач з просуванням м’яча вперед. На фоні своїх партнерів по центру поля, у першій грі вигідно виділявся Шапаренко: 6 передач в останню третину та 4 передачі з просуванням м’яча (усі — точні). Сидорчук та Буяльський, натомість, провалили гру. На двох, ветерани Динамо спромоглися лише на три спроби передач із просуванням, дві з яких були неточними. Інша справа, що не зовсім зрозуміло, хто мав бути їхнім адресатом. Бєсєдін грав дуже низько, ледь не нижче за Буяльського, баражуючи на “кордоні” другої та третьої третин, а Динамо фактично грало без нападника.
Справжнім “монстром” у середній лінії “Жовтої субмарини” в Києві виглядав Дані Парехо. 12 передач з просуванням м’яча (11 з них були точними) та “чотири з чотирьох” в останню третину. Також вигідно виділялися у цьому компоненті й Ману Трігерос та Жерар Морено. Останній полюбляє опускатися нижче у позиційних атаках Вільярреала. Більше того, навіть Етьєн Капу, який зовні виглядає найменш технічним та винахідливим хавом “жовто-синіх”, в плані кількості та точності передач вперед продемонстрував статистику рівня Шапаренка, а загалом став єдиним гравцем на дві команди, який, вдумайтесь, не зробив жодної! помилки при передачах за всі 90 хвилин гри.
Якщо хавбеки Вільярреала так само якісно зіграють вдома, це суттєво зменшить наші шанси на “диво”. А тому перед Луческу та тренерським штабом стоїть доволі важливе та водночас важке завдання — не лише “повернути до життя” Сидорчука та Буяльського, а й звузити можливості підопічних Емері в плані конструювання атак. Очевидно, що у Києві з цим завданням ми не впоралися.
Також, показовою у
київській грі проти Вільярреала була статистика єдиноборств. “Біло-сині”
“просіли” у цьому компоненті після відносно успішного початку гри та першої
половини першого тайму. Приблизно на таку ж “хворобу” команда Луческу страждала
на стадії групового турніру Ліги чемпіонів. У матчі проти Вільярреала Динамо
пропустило обидва м’ячі саме в той проміжок часу, коли “віддало” єдиноборства
супернику.
Доволі показовою також стала статистика верхових єдиноборств, де кияни мали відчутну перевагу над суперником (61% на 39%). Той ж Бєсєдін, три з чотирьох верхових єдиноборств якого у київській грі були успішними, виглядає “козирем” Динамо у цьому компоненті. При чому мова йде навіть не про удари по воротах, а про успішні скидки на партнерів. Тут Артему в Динамо немає рівних.
Парадоксально, що маючи загальну статистичну перевагу над Вільярреалом у грі на “другому поверсі”, обидва м’ячі у ворота Бущана прийшли після програних верхових дуелей (Циганков — Чуквуезе в моменті з першим голом та Миколенко — Жерар Морено з другим). Але подібна ситуація трапилася далеко не вперше. Десна, Брюгге, Вільярреал. Верхові подачі до штрафного — чи не головна слабкість нинішнього Динамо в оборонній роботі. І мова, насамперед, про недостатньо грамотну позиційну гру захисників. Так, десь на цьому моменті слід пригадати середній вік оборонців Динамо. Факт, з яким не посперечаєшся.
Висновки по грі Ейбар — Вільярреал
Гра “Жовтої субмарини” проти Ейбара в рамках Ла Ліги стала п’ятим повним поєдинком команди Емері, який мені довелося переглянути. Тож, поділюся кількома спостереженнями. Розпочну з того, що проти Ейбара знову дуже якісно зіграла середня лінія Вільярреала. Виключенням став лише Капу, який заробив доволі безглузду червону картку (тепер його участь у грі проти Динамо майже не підлягає сумнівам, наступний поєдинок Ла Ліги француз пропускає). А от Парехо та Трігерос знову продемонстрували свою важливість для команди, прийнявши участь в усіх трьох гольових атаках “жовто-синіх”. Також, феноменальний поєдинок провів Жерар Морено — три асисти, один з яких, щоправда, Ла Ліга у “сімки” Вільярреала відібрала (через те, що в моменті з останнім взяттям воріт Ейбара Педраса “пробив” голкіпера лише з другої спроби).
Вже не вперше скажу, що Жерар Морено є справді визначальним гравцем для “Жовтої субмарини” і абсолютна більшість гольових атак команди проходять через нього. Іноді здається, що Жерар — всюди: він може з’являтися як в центрі нападу, так і на обох флангах, а іноді — навіть на місці Парехо або Трігероса. Коли дивишся на гру цього хлопця, здається, що у нього просто немає слабких сторін. Обіграти на “п’ятачку” — легко! Віддати “ювелірну” розрізну передачу — нема питань! Забити вирішальний м’яч — без проблем! Винахід “протияддя” від Жерара Морено — це серйозне завдання для тренерського штабу Динамо. Позиційна гра, техніка, гра корпусом, робота з м’ячем — сильні сторони Морено.
Повертаючись безпосередньо до останньої гри “Жовтої субмарини” в Ла Лізі в контексті матчу-відповіді проти Динамо, відзначу ще кілька важливих моментів:
Висновок #1. Вільярреал серйозно відноситься до матчу-відповіді проти Динамо. Унаї Емері у своїх коментарях для ЗМІ заявляє про свою впевненість у тому, що Динамо не змирилося з результатом протистояння та налаштоване дати бій його команді. Тим самим наставник “жовто-синіх” намагається “зарядити” власних підопічних та уникнути недооцінки суперника після позитивного результату першої гри. Також, про серйозний підхід до другого поєдинку проти Динамо свідчить і той факт, що у грі проти Ейбара Емері повністю змінив лінію оборони. Лише одна заміна при цьому була вимушеною — Фунес Морі замінив Пау Торреса, який травмувався у київській грі. Думаю, що стартова четвірка захисників буде схожою на ту, що грала у Києві, лишень без Пау Торреса. Також є вірогідність, що повернеться на поле капітан команди Маріо Гаспар, бо позиція правого бека все ще залишається проблемною для Емері.
Висновок #2. На мій погляд, Вільярреал не є стійкою, з психологічної точки зору, командою. Підопічні Емері доволі легко потрапляють до стану “гроггі” після пропущеного м’яча. Так сталося у грі проти Ейбара, те ж саме я побачив у поєдинку проти Зальцбурга, коли австрійці відкрили рахунок, а Вільярреал відверто “поплив”. На щастя для “Субмарини”, суперник тоді не зміг реалізувати жодну з багатьох своїх нагод, а їх було чимало саме у перші 10-15 хвилин після того, як рахунок став 0:1. Дещо схожа історія трапилася з Вільярреалом і в дербі проти Валенсії — обидва голи “кажани” провели наприкінці гри та, шокувавши суперника, здобули заслужену перемогу.
Висновок #3. Колективний пресинг гравців середини поля Вільярреала (в першу чергу, мова про Капу та Парехо) дає свої плоди. Саме після втрати Парехо перед власним штрафним Ейбар забив свій м’яч у ворота Вільярреала. В інших поєдинках, які я переглянув, хавбеки “Жовтої субмарини” також втрачали м’яч на власній половині поля. Отже, не зважаючи на майже ідеальну (в плані єдиноборств та точності передач) статистику за підсумками київської гри, умовні Капу/Парехо/Трігерос не є “роботами” і також помиляються. Питання лише в тому, наскільки агресивно гравці Динамо будуть грати у відборі на чужій половині.
Прогноз на гру
Чекаю, що Динамо, як мінімум, “покаже зуби” проти Вільярреала. Головне, що втрачати нам нема чого, а от набути можна багато. Прекрасно розумію, що за рівнем індивідуальної майстерності ми поступаємося супернику. Проте, дуже сподіваюсь, що динамівці вийдуть на поле максимально вмотивованими, але й розслабленими (в плані відсутності мандражу) водночас.
Можна, та навіть треба брати приклад з австрійського РБ Зальцбурга. В усьому, крім, хіба що, реалізації моментів. Ред Булл також поступився Вільярреалу у першій грі вдома 0:2, але в Іспанії ледь не перевернув усе “з ніг на голову”. Підвела реалізація. Динамо вона також нерідко підводить, але було б прекрасно, якби “прорвало” “біло-синіх” саме у такий відповідальний момент.
Для того, щоб почати всерйоз думати про “диво”, киянам конче необхідно забити першими, і зрозуміло, що чим раніше — тим краще. І, якщо це вдасться зробити, ми повинні чітко розуміти, що Вільярреал, як той боксер, здатний відновитися після “нокдауну”, якщо його не “добити” за певний проміжок часу.
Артур Киселевський
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
