Дві думки після матчу «Динамо» - «Рух»

Динамо Київ 21 Березня, 22:24 1307
Дві думки після матчу «Динамо» - «Рух» Фото: ФК Динамо
Київське «Динамо» розгромило львівський «Рух» (3:0) у рамках 19 туру УПЛ і відірвалося від «Шахтаря» на 7 очок.

Рух подарував Динамо розгром, але позиційна атака киян – тотальна печаль

3:0, чемпіонський відрив від Шахтаря та лише один допущений удар по своїх воротах. У Динамо все супер? Так, якщо говорити про таблиці та протоколи. Ні, якщо говорити про гру. Дуже важко хвалити лідера УПЛ за перемогу над абсолютним аутсайдером, який сам привіз голи та майже не намагався атакувати. Сьогоднішній результат – це не стільки звитяга киян, як поразка Руха.

До останніх хвилин зберігалася лише мінімальна перевага Динамо, а в першому таймі господарі взагалі не створили з гри жодного хорошого моменту, якщо не рахувати пенальті. Наскільки ж передбачувано «біло-сині» працюють з м'ячем. Мінімум нестандартних рішень, в найкращому випадку атаки завершувалися дальніми ударами чи подачами Де Пени.

І це все не продумано, не підготовлено. Удари – «на удачу». Навіси – «на удачу». Карлос постачав одну подачу за іншою, але так нікого й не знайшов у штрафному майданчику. Жерсон старався придумати щось цікаве, однак партнери його не розуміли, ще й виконавська майстерність підводила. Наслідок – заміна після першого тайму. Про Супрягу взагалі не хочеться говорити. Він був на полі?

Монотонні перепасовки в центрі переривалися тільки тоді, коли м'яч потрапляв до Шапаренка, а той накручував кількох суперників. Словом, кров з очей від того, як Динамо зламує низький блок. При тому, що в суперниках була найгірша команда чемпіонату, яка в підсумку сама й подарувала киянами перемогу. Страшно бракувало Циганкова.

Два претенденти на звання героя матчу

З першим претендентом все зрозуміло. Караваєв вийшов на заміну, додав агресії в атаці, забив переможний гол і оформив дубль. Пряме влучання Луческу. І Мірча молодець, що відчув ситуацію і настрій підопічних, і Олександр, який добре увійшов у гру та відкрив рахунок ударом з гострого кута.

З другим претендентом не все так однозначно. Миколенко віддав дві результативні передачі, перед тим заробив пенальті, але не справив дуже хорошого враження. Гра до останнього, старання, постійні кроси – це все чудово. Але як щодо того, аби підняти голову?

Віталій справляє враження робота (або футболіста, який діє по інерції, не задумуючись). Скільки ж прострілів в порожнечу, скільки неефективних рішень в фінальній третині. Перший гол влетів після його кросу, але ж і там м'яч би не знайшов адресата, якби не осоромився Мисик. Та і в моменті з другим асистом Миколенка потрібно подякувати жахливому позиціюванню Стаменковіча. Простріли ж робилися наосліп.

Миколенка можна виправдати, і ми це вже зробили в попередньому пункті. Динамо загалом не має малюнку гри в атаці. Складається враження, що футболісти просто не розуміють, що їм робити з м'ячем, тому діють на інстинктах. Де Пена вішає, Миколенко прострілює, а Шапаренко палить здалеку, бо це найкращий варіант...

Футбол 24.