24 березня збірна України проведе гостьовий матч відбору на мундіаль проти чинних чемпіонів світу — французів. Ця зустріч стане 11-ю в історії протистояння команд. На жаль, похвалитися приємним балансом поєдинків із французами синьо-жовті не можуть. Шість разів українці поступалися, тричі ігри закінчувалися внічию, і лише одного разу наші хлопці взяли гору.
Цікаво, що всі без винятку виїзні матчі проти Франції наша національна команда проводила на «Стад де Франс» у Сен-Дені. На цьому ж стадіоні відбудеться й наступна дуель. Що ж стосується історії протистояння, то тренери збірних України пригадали деякі моменти.
Олександр Шовковський (тренер національної збірної України): «1999 року основу збірної складали гравці київського «Динамо». Ми вже відчули смак перемог, виступаючи в Лізі чемпіонів, наша впевненість у собі була вже на зовсім іншому рівні. Ми розуміли, що гратимемо проти чемпіонів світу, але також усвідомлювали, що вони такі самі гравці, як і ми. Якщо ми чимось і відрізняємося від них, так це ментально, своєю психологією. Головним завданням для нас було не боятися.
Ми виходили на цей поєдинок саме з такими почуттями. Ми не боїмося чемпіона світу, виходимо показувати власний рівень гри. Це нам намагався прищепити Валерій Лобановський, який говорив, що ніколи нікого не потрібно боятися. Поважати — безумовно...
Як команда ми були сильніші. Саме Лобановський робив команду-зірку, де з’являлися окремі гравці, які могли брати на себе лідерські функції й тягнути партнерів уперед. Що більше в команді таких футболістів, то впевненіше вона буде почуватися та кращих результатів добиватися.
У тому матчі, який завершився нульовою нічиєю, в одному з епізодів після розіграшу штрафного удару Лоран Блан пробивав головою. Взагалі для воротаря такі удари трохи непередбачувані, тому було складно зреагувати. Це момент, який запам’ятався найбільше. А далі я вже працював як умів.
Усі казали, що Шевченко під час виходу віч-на-віч намагався забити Бартезу поміж ніг. Але я на сто відсотків упевнений, що він намагався забити, вклав усю силу. Можливо, йому трішечки не вистачило холоднокровності. Він влучив у Бартеза, який із точки зору воротаря обрав правильну позицію. Із точки зору нападника я розумію, що Шевченко не пощастило влучити в голкіпера. Ми всі хотіли, щоб він забив».
Володимир Єзерський (головний тренер юнацької збірної України U-19): «У 2004-му цікаво було зустрітися в товариському матчі в Парижі зі збірною Франції, адже перед тим вона стала і чемпіоном світу, і чемпіоном Європи. Проти такої зіркової команди було цікаво зіграти. Ми гідно їй протистояли, мали нагоди відкрити рахунок. Але зіркова компанія на чолі із Зінедіном Зіданом, який забив на 89-й хвилині, взяла гору — 1:0. Ми хотіли вирівняти гру, підсилити її мав Олександр Рикун. На жаль, поки він перевдягався, час уже сплив».
Руслан Ротань (головний тренер молодіжної збірної України): «У відборі Євро-2008 нам уже нічого не світило. Олег Блохін дав нам установку грати за свою репутацію, адже суперником була одна з найсильніших команд світу. Я вважаю, у тому матчі ми гідно зіграли з французами, вели в рахунку, потім поступалися, але зуміли відігратися — 2:2. Доволі цікавий був поєдинок, повчальний.
Я помітив таку тенденцію: що в ті часи, що сьогодні нашим молодим футболістам не вистачає психологічної стійкості. Якщо на нас ніщо не тисне, то ми здатні на рівних грати з будь-яким суперником, якщо ж тисне — реагуємо зовсім по-іншому. Я гадаю, що в цьому плані треба працювати.
У плей-офф відбору ЧС-2014 усе було в наших руках. Справді, нам випав найскладніший суперник — збірна Франції. Налаштування на гру було неймовірним. Ми розуміли, що попереду чемпіонат світу. Особисто я усвідомлював, що для мене це, можливо, останній мундіаль. Розумів, що потрібно сильно попотіти й що дуже хочеться туди потрапити.
У домашній грі Роман Зозуля забив потрібний гол. Пам’ятаю емоції всього стадіону, усієї України. Плюс у тому ж матчі Рома заробив пенальті. Сьогодні розумієш, що тоді треба було максимально використовувати власні моменти. Перший поєдинок нам удався цілком, ми перемогли — 2:0, могли зробити це навіть із більшим рахунком. З іншого боку — поразка 0:3 в гостях, коли французи нас просто переїхали…
Я довго почувався вбитим після того матчу. Коли приїхав до «Дніпра», то Хуанде Рамос запитав мене, що сталося. Я відповів, що не можу відійти від цієї поразки. Тренер підбадьорив мене словами: «Ти ж розумієш, що вже нічого не повернеш. Французи на чемпіонаті світу, ви туди не потрапили. Якщо хочеш, то вбивай себе, зупиняйся, але нам потрібно рухатися далі». І тоді я зрозумів, що справді — нічого не вдієш, потрібно дивитися вперед і забувати поразки».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
