Франція має слабкі місця, або Шпаргалка для Шевченка, як помститися чемпіонам світу за 1:7

Збірна України 24 Березня, 17:01 348
Франція має слабкі місця, або Шпаргалка для Шевченка, як помститися чемпіонам світу за 1:7
Національна збірна України стартує у відборі на ЧС-2022 з найскладнішого матчу – в гостях у французів. Сергій Костенюк підготував «шпаргалку» для тренерського штабу Шевченка.

Головна команда країни у першому турі зіграє з чинними чемпіонами світу. Восени минулого року «синьо-жовті» зустрічалися з «ле бльо», але склади обох команд у тому контрольному матчі були дуже далекими від оптимальних. Проводити якісь паралелі з жовтневими 1:7 не варто. Значно більше інформації щодо принципів гри збірної Франції можна отримати, проаналізувавши дії команди Дідьє Дешама у матчах Ліги націй.

Чемпіони світу впевнено виграли третю групу дивізіону А, де їхніми суперниками були Португалія, Хорватія і Швеція. Французи пройшли турнірний шлях без поразок, здобувши п'ять перемог з загальним рахунком – 12:5. При цьому, Дешам не завжди мав змогу розраховувати на найсильніших і по ходу турніру проводив ефективну ротацію. Від матчу до матчу у французів змінювався не тільки кадровий потенціал, а й базові тактичні схеми, система гри. У шести матчах Ліги націй штаб Дешама перевірив три формації: 3-4-1-2, 4-4-2 ромб та класичні 4-4-2. Навіть на фоні експериментів збірна Франції виглядала достатньо солідно та без проблем перемогла у своїй групі.

На тріумфальному Мундіалі Франція діяла за базовою структурою 4-2-3-1 та перебудовувалася у деструктивній фазі на 4-4-2. Останнім часом Дешам шукає варіант, який би дозволяв максимально ефективно й одночасно задіяти усіх найкращих гравців групи атаки, та ще й на зручних для них позиціях. Насамперед йдеться про Мбаппе, Жиру та Грізманна. У формації 4-2-3-1 найшвидший форвард планети був вимушений грати на фланзі. Роль єдиного номінального нападника виконував Жиру. На мій погляд, усі схеми Дешама зводяться до головного завдання – знайти місце Мбаппе у центрі і залишити там Жиру.

Варіанти 3-4-1-2 і 4-1-2-1-2 створюють таку можливість, і водночас – Грізманн грає глибше, на місці умовної «десятки». Майстерність Антуана проявляється не тільки у фазі гри з м'ячем. Він чудово орієнтується у просторі між лініями оборони суперника, володіє великим футбольним інтелектом.

Спочатку Дешам награвав схему з трьома центрбеками та двома опорними, але саме у товариському матчі з Україною французи випробували новий варіант – з ромбом у центрі поля, та повернулись до гри у два центральні захисники.

Експеримент вдався, хоча, звісно, перемога над недосвідченими новачками знекровленої ковідом команди не має великої ваги. Після цього Франція зіграла ромбом з португальцями та хорватами і, на мій погляд, виглядала більш збалансовано, ніж з трьома захисниками. Тимчасове повернення до 4-4-2 у програному товарняку з Фінляндією та Швецією (перемога 4:2) не вразили. Франція забагато дозволяла суперникам біля власних воріт.

Гадаю, є великі шанси, що Дешам почне відбір на ЧС з парою центрбеків та ромбом у середині поля. Отже, спочатку розглянемо особливості цього варіанту.

На схемі – найоптимальніший варіант складу, але враховуючи дуже багатий вибір сильних кандидатів на кожну позицію, не факт, що саме у такому поєднанні на матч з Україною вийдуть французи. Наприклад, перед від'їздом до табору національної команди, ушкодження отримав Мбаппе. На момент підготовки матеріалу, його участь у матчі з Україною була під питанням. Проте на кожну позицію у Дешама є виконавці, якщо не з ідентичними, то схожими техніко-тактичними характеристиками. Тому склад у наших схемах не має особливого значення, головне – позиції та ролі.

У фазі гри без м'яча Франція перебудовується на структуру 4-3-1-2. У нашому футболі таким чином грає луганська Зоря. З одного боку, досить сміливий метод, залишати сімку гравців у позиційній обороні, але, тримаючи попереду трьох креативних та швидких виконавців, вони автоматично обмежують чисельність опонента у атакувальних діях. Ба більше, трикутник 1-2 попереду – це гарантія створення умов для перспективних швидких атак.

Структура 4-3-1-2 дозволяє контролювати центральну зону у позиційній обороні. Це одна з головних переваг схеми. Суперник не тільки втрачає чисельну перевагу у центрі. Умовний Грізманн та пара форвардів заважають переведенням м'яча з флангу на фланг за рахунок коротких та середніх передач.

При цьому, французи віддають суперникам фланги, але у структурі з ромбом цей момент передбачений. Як тільки суперник просуває м'яч на фланг, активується пастка – пресинг по трігеру. Ці принципи працюють як у схемі 3-4-1-2, так і у структурі 4-4-2.

На схемі вище – приклад схожої ігрової ситуації. Лівий фулбек вільно отримує м'яч на бровці і відразу потрапляє під тиск умовного Погба. Паралельно з хавбеком МЮ до флангу синхронно зміщується уся лінія з трьох гравців – Погба, Канте, Рабйо. Ця структура чудово підходить під 4-1-4-1 суперника, за якою грає Україна. Погба тисне на фулбека, а Канте і Рабйо накривають «вісімок». Грізманн тримає опорного, форварди контролюють центрбеків.

Ця структура у протистоянні з командою, яка діє за схемами 4-3-3/4-1-4-1, дозволяє застосовувати принципи персонального орієнтування. Дешам здебільшого користується ними лише при створенні флангових пасток.

На черговій схемі зображена перебудова гравців збірної Франції при переході у вирішальні стадії позиційних атак. Два центрфорварди та «десятка» потрібні Дешаму для того, щоб проводити швидкі атаки. Якщо ж наступ стає позиційним, гравці групи атаки розходяться по усьому фронту. Грізманн часто зміщується ліворуч, Мбапе – праворуч, а Жиру діє на своїй законній позиції центрфорварда. Трійка гравців у центрі півзахисту дозволяє одному з них постійно атакувати простір між лініями оборони суперника та пропонувати додаткові варіанти розвитку атаки. Найчастіше ці функції виконує Погба.

Поль – один з найважливіших футболістів у команді. Франція активно застосовує довгі передачі, саме Погба прекрасно володіє цим прийомом. Коли на полі присутні Погба і Жиру – це гарантія багаточисельних закидань першого на другого. Жиру – топовий майстер гри у повітрі і його скидки партнерам часто призводять до створення гострих моментів.

Зверніть увагу – подача йде на Жиру, але Грізманн і Мбаппе вже готові до другого м'яча. Обидва можуть завершати епізод.

Це структура зустрічі суперника середнім блоком при базовій схемі 3-4-1-2. Центр також повністю перекритий. Грізманн тримає опорного, форварди діють вузько (кадр з матчу Франція – Хорватія).

У цьому випадку трігером для інтенсивного пресингу виявилась гра назад у виконанні правого фулбека хорватів. Далі – персональне орієнтування.

Французи не використовували системний інтенсивний тиск, але змушували віце-чемпіонів світу відмовлятися від розіграшу та починати свої позиційні атаки довгими передачами.

Тримаючи високу лінію оборони, гравцям збірної України потрібно бути дуже уважними до закидань за спини у виконанні Погба. Це дуже грізна зброя у тактичному арсеналі суперника.

Крім цього, треба самим ефективно користуватися вертикальною компактністю суперника. Команда Дешама, наче Шахтар, не тисне на центрбеків та дозволяє робити закидання, тримаючи при цьому достатньо високу лінію оборони. Часто глибина середньго блоку Франціїї складає близько двадцяти метрів.

Найбільший мінус структури позиційної оборони французів при грі з трьома центрбеками – забагато вільного простору у півфлангах. Але, швидше за все, чемпіони світу зіграють з нами ромбом.

Пропоную порівняти статистичні показники збірних Франції і України у Лізі Націй. Враховуючи, що наша національна команда провела на один матч менш , беремо до уваги середній показник.

Не секрет, що французи володіють серйозним атакувальним потенціалом, що відображається у голах та показниках ударів по воротах. Потрібно відзначити відносно невисокий відсоток володіння м'ячем (49%) – дистанційний показник характеризує стиль гри команди, яка не має на меті контролювати м'яч. Не дивлячись на тактичні зміни та пошуки нового малюнку гри, команда Дешама з часів чемпіонату світу зберегла один з найважливіших для себе принципів – створення умов для швидких атак.

Франція майже не використовує проактивних методів захисту, роблячи ставку на зонну оборону середнім та навіть низьким блоком. Насамперед, це робиться для того, аби максимально ефективно використовувати швидкісні якості футболістів групи атаки, як Грізманн, Марсьяль, Коман та передусім – Мбаппе.

У Франції буде дуже складно, але немає у світі команди, яку не могла б перемогти збірна України. Так, при певних обставинах «синьо-жовті» спроможні створити проблеми грізному супернику, однак доведеться видати власний максимум. Чи це можливо після дводенного збору, покаже сама гра.