«Не важливо, якою мовою говорять футболісти, важливо, щоб вони правильно думали», - Обрані цитати Олексія Михайличенка

Динамо Київ 30 Березня, 20:42 68
«Не важливо, якою мовою говорять футболісти, важливо, щоб вони правильно думали», - Обрані цитати Олексія Михайличенка
Сьогодні свій день народження святкує, мабуть, найтитулованіший динамівець Києва Олексій Михайличенко.

Чемпіон СРСР (1985, 1986, 1990), володар Кубка СРСР (1985, 1987, 1990), володар Суперкубка СРСР (1986, 1987), володар Кубка Кубків (1986), фіналіст Суперкубка УЄФА (1986, 1990), чемпіон Італії (1991), чемпіон Шотландії (1992, 1993, 1994, 1995, 1996), володар Кубка Шотландії (1992, 1993, 1996), володар Кубка шотландської ліги (1993, 1994), віце-чемпіон Європи (1988), олімпійський чемпіон (1988) , номінант «Золотого м'яча» (1988, 1989, 1991), у якості тренера – чемпіон України (2003, 2004), володар Кубка України (2003, 2020), володар Суперкубка України (2004), срібний призер чемпіонату Європи U21 (2006); кавалер ордену «За заслуги» I ступеня (2016).

Вітаємо іменинника з днем народження і в цей день згадуємо найяскравіші цитати, висловлювання, спогади, які розкривають життєву філософію Олексія Олександровича.

«Кожна людина, яка про щось мріє, робить усе для того, аби це відбулося»

«Людині обов'язково потрібен результат. Людина – не альтруїст, вона не працює просто заради роботи, вона працює заради того, аби прогодувати сім'ю, побудувати будинок, зробити багатшими своїх рідних, близьких»

«Є багато прикладів, коли одна людина все правильно, як треба, робить, доводить роками, але в підсумку у неї нічого не виходить. А інша начебто і не докладає великих зусиль, але у неї все виходить. Є і третій варіант. Робиш, робиш, робиш і в решті решт виходить!»

«Я фаталіст по життю. Уникнути травм, вважаю, було неможливо. Як і неможливо було уникнути тих чи інших ситуацій»

«Навесні 1990-го перед поїздкою на світову першість до Італії ми грали з ізраїльтянами, які брак майстерності намагалися компенсувати брудною грою. Ось і поштовх в спину, після якого я впав на руку, не встигнувши згрупуватися, був з розряду нечистих прийомів. Відчувши сильний біль в плечі і побачивши випираючу з-під футболки кістку, крикнув нашому запасному голкіперу Дмитру Харіну, який розминався за воротами: «Вправ руку!» Коли ж Дмитро з круглими очима став махати доктору, я зрозумів: не вправить... Так чемпіонат світу для мене закінчився, навіть не розпочавшись»

«Кожна перемога – це певний рубіж, крок уперед. Дивна річ: мені вдавалося вигравати золото різних чемпіонатів, Олімпіади, проте в моєму активі практично немає індивідуальних призів. Утім, я не марнославний – Лобановський навчив мене діяти виключно в інтересах команди»

«Коли ви будете думати тільки про футбол, у вас з'являться і гроші, і квартира, і машина. І цю філософію я дуже добре запам'ятав і зрозумів. Для того щоб чогось добитися, ти повинен добре грати в футбол. Все інше прийде»

«Коли у мене народився молодший син, я з радістю їхав на базу – там я хоч висипався. А взагалі, потрібно розуміти, який було час. Тотальний дефіцит призводив до того, що домашніх турбот було хоч греблю гати – те дістань, те підкрути. І тренери, вириваючи нас з цієї вічної веремії, допомагали сконцентруватися на футболі. Вдома це було нереально»

«Коли виграли Кубок кубків, я підняв тост: «Якщо вже пити, то пити з таких кубків». Лобановський поруч стояв: «Тобі б аби випити!»

«Мені пощастило грати в таких командах, де мене оточували самі зірки. Це Динамо Київ і збірна Радянського Союзу, Сампдорія та Рейнджерс. Не зазнаєшся. У мене завжди були зразкові приклади, на яких я і рівнявся».

«Те, що я зайняв четверте місце в боротьбі за Золотий м'яч, через рік вже ніхто не згадував»

«Удосконалення – це, перш за все, вимоги людини до себе. Якщо людина скаже собі і людям: «Все, я задоволений собою, я сам собі ідеал», то з неї нічого не вийде».

«У мене перший перехід повинен був відбутися не до «Сампдорії», а до «Роми». І перший контракт у мене був підписаний саме з «Ромою». Але клуби між собою не домовилися»

«В Італії перед грою завжди стояло вино – будь ласка, пийте!»

«Цікавий був випадок, коли ми на новий рік грали з Селтіком. Матч був 31 грудня о 13 годині дня. Ми виграли з рахунком 4:2, дублями відзначилися я і Кузнецов. Після гри тренер Уолтер Сміт заходить до роздягальні й каже: «Так, українців тиждень не чіпати! Нехай що хочуть, те й роблять».

«На жарти, що я позашлюбний син Лобановського, він відповідав: « Навіть не мрійте!»

«Лобановський запропонував мені сісти поруч з ним на тренерську лаву Динамо і сказав: «Якщо хочеш стати хорошим тренером, забудь, що ти був футболістом»

«Коли я чую про записи і конспекти Лобановського, то я розумію, що людина взагалі нічого не розуміє у футболі. У кожного футболіста, тренера є все, що він взяв, будучи ще гравцем або коли з кимось працював. Те, що він удосконалює, підлаштовує, - це інша справа»

«Мені після Валерія Васильовича дісталася чудова команда. При мені у всій красі заграв Валентин Белькевич. Пам'ятаєте, адже за часів Валерія Васильовича Валік не завжди грав у основі. Чернат був хороший гравець, але йому не вистачило характеру, і він програв конкуренцію Валіку Белькевичу»

«Мені не подобається схиляння перед Заходом. Не тільки у футболі, у всіх життєвих речах»

«Кожен наставник підбирає свій тренерський штаб не для того, щоб його помічники розставляли фішки і носили м'ячі. Перш за все, це колектив однодумців, який намагається впливати на атмосферу в команді»

«Найголовніше об'єднати команду: не має значення, якою мовою говорять футболісти, важливо, щоб вони правильно думали, були єдині».

«Не буде другого Лобановського або Шевченка. У кожного футболіста є своє ім'я. Футболістові потрібно бути самим собою»