Кожного разу, коли мова заходить про те, які позиції потрібно підсилювати Динамо, то в списку призерів, відразу після форварда та заміни Сидорчуку в центрі поля є центральний захисник.
Після того як пішов Драговіч, після того як пішов Віда, після того як Хачеріді набрид футбол, в Динамо не залишилося центральних захисників, на яких можна розраховувати.
Деякий час існував навіть особливий момент, коли Томаш Кадар був найкращим центрбеком команди, але при цьому гравцем, якого найбільше критикували журналісти та найбільше не любили вболівальники. Зрештою, після сварки з Михайличенком пішов й він.
На початку 2020-го й з Кадаром у складі команді потрібен був центрбек, а коли він команду залишив, то, здавалося, що без новачків не обійтися.
На той момент серед більш-менш досвідчених центрбеків залишився лише один Микита Бурда. Бурда - класичний міцний центрбек, який вміє захищатися та дуже добре грає індивідуально.
Проте для захисника важливою характеристикою є «надійний», а про яку надійність може йти мова, якщо Бурда до 26-ти років пережив шалену кількість травм.
Іншим досвідченим був Артем Шабанов, який відіграв найбільше серед усіх центрбеків минулого сезону та взагалі провів на полі найбільше хвилин серед усіх гравців Динамо в чемпіонаті України - 2283. Зважаючи на те, де команда ледь не опинилися у фінальній таблиці, навряд чи хоч хтось може пишатися тим футбольним роком.
Зрештою, Бурда через постійні травми зіграв лише один матч з вересня 2019-го, а Шабанов настільки став резервістом, що за першу частину сезону виходив лише двічі в усіх турнірах. Навіть Кендзьора та Миколенко назбирали більше матчів в центрі захисту.
Те, що відбувається в центрі захисту Динамо можна порівнювати з ситуацією, в якій опинився Мірча Луческу, коли тренувавав Шахтар. Був прийнятий ліміт на легіонерів, й в Шахтарі вирішили, що захисниками мають бути українські футболісти. Луческу почав вчити українців грати в потрібний йому футбол в центрі захисту.
Схожість ситуації в тому, що й тепер потрібно було навчати з нуля, не маючи змоги просто придбати потрібних виконавців.
Якщо на початку сезону щодо центральних захисників виникала паніка, то тепер там все настільки чітко, що потрібно думати про інші позиції, а оборону залишити у спокої.
Ще до Луческу в Динамо багато говорили про Іллю Забарного, проте саме румунський тренер в нього повірив настільки, що тепер без нього важко уявити склад команди. І важко уявити, кого Динамо може знайти сильнішого та перспективнішого, ніж Забарний.
За своїми характеристиками він більше підходить Динамо Луческу, ніж Шабанов та Бурда.
Він вміє зробити перший пас, він спокійний під тиском та не за роками розсудливий у своїх рішеннях. Після цього сезону вже й ніяково говорити про його вік. Яка різниця, що йому 18 років - грає він точно на більше.
Попереднім головним талантом на позиції центрального захисника був Денис Попов. Він виграв чемпіонат світу серед 20-річних, на відміну від Забарного вже був в команді. І якби тренером залишався Хацкевич чи Михайличенко, то Попов вже був би лідером команди та претендував на капітанську пов'язку. Попов - сильний захисник: фізично потужний, вмілий в повітрі та непоступливий в боротьбі. Він був би ідеальним Федоровим для Ващука Забарного (з Головком порівнювати не зовсім коректно, бо той захищався з головою, а не головою як Попов).
Проте у Попова є ще один великий мінус, окрім того, що він центральний захисник не зовсім сучасного плану. Попов - травмат.
Вкрай важко будувати командну гру навколо футболіста, який постійно знаходиться на шляху до лікарні.
Третім центрбеком команди офіційно став інший молодий гравець Олександр Сирота. Й виходить, що 22-річний Попов зараз найбільш віковий на цій позиції, де зазвичай потрібен досвід.
Сирота якраз відповідає усім якостям сучасного центрбека: спокій, холоднокровність, чудовий перший пас.
Але коли мова заходить про гру в захисті Сироти, то він анти-Попов за своїми хараткеристиками. У нього просто жахливий відсоток виграних єдиноборств.
Якщо Попов у свої 22 виглядає фізично чоловіком, то на рік молодший Сирота - юнак, якому важко з дядьками. Допоки йому 20 років, тут немає ніякої критики. Організм кожної людини розвивається по-своєму, комусь потрібно більше часу для того, аби обростити м'язами та не боятися.
За розумовими характеристиками Сирота кращий за Попова, але не настільки, аби на цей момент в дорослому футболі вигравати боротьбу за місце в стартовому складі.
А ось якби ногам та голові Сироти м'язи та дух Попова...
В будь-якому випадку цих трьох молодих захисників поки вистачає, аби втамувати всі бажання Мірчі Луческу щодо цієї команди. Якщо команда буде рости, то й захисники можуть знадобитися інші.
Проте не варто відкидати ситуацію, коли Забарний, Попов та Сирота будуть зростати. Рік тому центрбеків в команді взагалі не було, а тепер це навіть не проблема першої нагальності.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
