Шахтар ганебно втрачає статус чемпіона
2 удари за весь матч, останній – на 15-й хвилині від центрального захисника. Жахливі цифри, але навіть вони не повністю описують імпотентність донецької атаки. Шахтар просто не підходив до воріт Бущана. У «гірників» часто виникають проблеми з останнім пасом чи з ефективним завершенням атак, коли мережива перед штрафним майданчиком плетуться, а м'яч у ворота не залітає. Але сьогодні мережив не було, атак не було взагалі.
Тете залишився в запасі, бо проти захисного футболу Динамо потрібна була не швидкість, а вміння розібратися між лініями в умовах обмеженого простору. Для цих завдань вийшли Марлос, Антоніо і Майкон. А точно вийшли? Хтось їх бачив на полі? Бразильці розчинилися. Нуль загострення, нуль вривань у штрафний, нуль передач вперед. Центр поля залишився за працьовитими киянами. Які-не-які моменти виникали лише після діагоналей Степаненка на фланги.
Луїш Каштру цього разу не міг піти у фірмову демагогію і сказати, що все пройшло добре. Після Класичного португалець з максимально жалісливим лицем розповідав, що його задуми розбилися об організовану гру Динамо. І подавав це так, ніби він тут безсилий. Але ж Динамо не показало нічого екстраординарного. Звичайна, компактна, добре організована оборона (з тінейджерами в захисті та неосновними опорниками). Для Шахтаря і такий опір виявився нездоланним.
Найстрашніше, що це не поодинокий випадок, а комплексні проблеми, які тягнуться весь сезон. А щодалі – стає тільки гірше. Говорив з одним вболівальником «гірників» після поразки від Роми, говорив з іншим вболівальником після поразки від Динамо... Їх розчаровує не стільки виліт з єврокубків чи програне чемпіонство, скільки безпросвітність. Що далі? Вийшли всі найсильніші (крім Ісмаїлі) і не показали нічого.
Необов'язково бути Динамо, щоб зіграти проти Шахтаря так, як сьогодні. Клас футболістів не настільки важливий. Такими темпами кожен третій матч УПЛ перетвориться для Шахтаря в подібну картину. Винним зроблять Луїша Каштру. Він винен (з таким підбором футболістів потрібно грати в кращий футбол), але очевидно, що головна провина лежить на керівництві, яке затягнуло з перебудовою.
Динамо – чемпіон. Луческу виконав свій же челендж
5 років тому Мірча сказав, що Динамо не заслужило чемпіонства, бо не обіграло його Шахтар. Сьогодні румун спричинив би хвилю уколів і насмішок з донецького табору, якби поступився «гірникам». Навряд чи це його сильно хвилювало, але ж завжди приємно відповісти за свої слова. Тим більше, що Луческу – головний герой динамівського успіху. Адже гравці ті самі, що були в Хацкевича та Михайличенка. Можливо, навіть слабші.
Луческу довів, що з таким складом можна досягати результату: можна достроково вигравати УПЛ з 10-очковим гандикапом, можна виходити в Лігу чемпіонів. Пощастило з суперниками (АЗ без практики, «ковідний» Брюгге, спад Шахтаря)? Безперечно. Але основою стала організація гри, в рамках якої не так важливо, що виходить недосвідчений Забарний, що немає капітана Сидорчука.
Циганков робить різницю, але без нього команда Луческу все одно не падає нижче певного рівня. Компактна оборона, мінімум розривів між лініями, підстраховка на флангах – і цього вистачає, щоб не програти Шахтарю. А більшого сьогодні не треба було. Перемогти, звичайно, пощастило. Кияни також мало що показали в атаці (ривки Бєсєдіна та подачі Де Пени – це елементи тієї банальної системи, а не якісь особливі напрацювання), а пенальті – подарунок долі.
І ще пара компліментів Луческу. Вибір Андрієвського та Шепелєва здивував, але в підсумку констатуємо, він був правильним. Мірча знову вгадав. Динамо повністю перекрило центр поля, опорники відпрацювали блискуче. Ще до пенальті дуже подобалася гра Андрієвського: грамотні дії без м'яча та сміливі рішення з м'ячем. Зароблений 11-метровий закріпив його в статусі героя.
Щастить сильнішому? Дурість. Але тренер повинен створити такі умови, щоб його футболісти змогли скористатися везінням. Луческу створив – хлопці скористалися. І сьогодні, і на дистанції чемпіонату, і в Європі. Оплески.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
